Гроші

Сам собі інвестор. Спецпроект «Власні фінанси»

Світлана СЛЄСАРУК, Колаж Сергія ГЕТУНА

Як самостійно скласти інвестиційний портфель з дохідністю 100% річних

Аркадій Єгоршин, начальник HR-відділу однієї з київських інвесткомпаній, кілька років тому запланував купівлю квартири. 30% вартості житла він міг фінансувати самостійно, решту 70% ($63 тис.) збирався взяти у кредит на 10 років під 13% річних. Щомісячні платежі з повернення позики в цьому разі становили б $870. Однак Єгоршин вчинив інакше: заплатив за житло 20% його вартості, у кредит взяв $72 тис. (щомісячний платіж за кредитом — $990). $9 тис., що залишилися в його розпорядженні, Аркадій поклав на банківський депозит та інвестував у ПІФ. У 2007 році на інвестиціях Єгоршин заробив 55% річних, або $5400. При цьому за рік він виплатив за відсотками $4700. Чистий прибуток від кредитної операції — $700.

Взяти в кредит суму, більшу за потрібну, і вкласти вільні кошти у ПІФ Єгоршину порадили колеги по фондовому ринку, а інвестиційний план (яку частину доходу слід спрямувати на погашення кредиту, а яку інвестувати) він розрахував самостійно. Більшість інвесткомпаній і КУА беруться за розробку інвестпланів для індивідуальних клієнтів на суму не менш ніж $200 тис. Практика засвідчила: скласти план інвестицій, який приносить дохід, можна і без допомоги консультантів.

Ризики і доходи

Фінансові консультанти радять інвесторам-початківцям щомісяця відкладати щонайменше 10% доходу, а накопичивши суму, що дорівнює середньому річному доходу, вкладати в кілька інвестиційних інструментів, попередньо скла-вши план: скільки, у яких розмірах і в що інвестувати. Причому складання плану для людей з порівняно невисокими доходами актуальніше, ніж для багатіїв, стверджують консультанти.

Під час оцінювання поточного фінансового становища враховуються всі джерела доходу й активи інвестора: депозити, вкладення в цінні папери або інвестиційні сертифікати, нерухомість, автомобілі, антикваріат тощо. Оцінка структури доходів дає змогу визначити, до чого нинішній добробут прив’язаний більше — до зарплати чи пасивного доходу, який отримують, наприклад, від здачі житла в оренду. Що менше доходів припадає на зарплату і що більше на пасивний заробіток, то краще, вважають фінконсультанти, адже в такому разі інвестор захищений від ризику втратити працездатність або від економічної кризи.

Під час розрахунку рівня витрат до уваги беруться поточні витрати (зокрема, кредити) та ймовірні, приміром, придбання дорогих предметів інтер’єру, оренда житла, народження і виховання дітей. «Поточні витрати бажано порахувати якомога детальніше — часто це дозволяє переглянути структуру витрат. Рівень боргів доцільніше зіставляти з ліквідною частиною своїх активів: власністю, яку можна легко конвертувати у грошові знаки, щоб погасити кредити. До ліквідних активів, наприклад, належать зарплата, банківський вклад до запитання, золоті вироби, які можна закласти в ломбарді, тощо», — наголошує Дмитро М’ясников, партнер консалтингової компанії Capita. На витрати має припадати максимум 40% доходів — у цьому випадку фінансове становище інвестора вважається стабільним.

Інший важливий параметр, який потребує оцінки при складанні інвестиційної стратегії, — схильність інвестора до ризику. Викладач Києво-Могилянської бізнес-школи (KMBS) Євген Пенцак досліджував вплив соціально-демографічних характеристик українців на їхнє ставлення до ризику. Опитування провели серед 2039 респондентів у 110 населених пунктах України. Було виявлено кілька важливих особливостей: чоловіки — більш ризикові інвестори, ніж жінки; люди похилого віку рідко вкладають у ризикові проекти, зате молодь часто інвестує в ненадійні інструменти з високим рівнем потенційної дохідності. Мешканці великих міст України більше схильні до ризику, ніж селяни; мешканці західного і центрального регіонів ризикують частіше, ніж південного та східного.

З погляду фінансових та інвестиційних консультантів ризик — це ймовірність збитків від тих чи інших вкладень або одержання нижчої від очікуваної дохідності. При інвестуванні ризик зазвичай поділяють на ринковий та валютний. Ринковий — це сукупність різних політичних та економічних чинників, властивих країні інвестування, а також ризики конкретного ринку активів — банківського, дорогоцінних металів, фондового, земельного. Валютний — імовірність зміни валютного курсу. Економічні, політичні та фінансові кризи — основний ризик для українських та іноземних інвесторів.

Професійні інвестиційні керуючі часто підраховують ризик інвестиційного інструменту, аналізуючи відхилення його щоденної дохідності від середнього значення за певний період. Непрофесіонали ж прикидають, які чинники можуть негативно вплинути на вартість інструменту, і намагаються їх уникнути.

Найбільш поширений і складно керований ризик — кризи на фінансових ринках (валютному, фондовому) та ринку нерухомості. Фахівці попереджають: криза — неминуче явище, оскільки більшість ринків розвиваються циклічно. За даними економістів, середня періодичність криз на фінансових ринках — від 6 до 11 років, причому сила і глибина кризи зазвичай обернено пропорційна дохідності інструменту. Тобто що швидше актив зростає в ціні, то більше падає його вартість у майбутньому. «Якщо на фондових, валютних, банківському ринках починається спад або корекція, багато інвесторів панікують і розпродують активи зі своїх портфелів, забуваючи, що будь-яка криза минає», — нагадує М’ясников.

Захист від кризи та від’ємної дохідності — вкладення капіталу в різні інвестиційні інструменти — диверсифікація інвестпортфеля. Згідно з теорією Нобелівського лауреата Гаррі Марковіца, якщо один інструмент інвестицій виявиться ненадійним, решта напевно принесуть прибуток. Валютні ризики (падіння курсу) мінімізують, вкладаючи гроші у різні валюти. Ринкові — диверсифікують, поєднуючи кілька стратегій інвестування.

Інфляція — ще один чинник, який слід ураховувати інвесторові-початківцю під час складання свого портфеля. Дохідність від інвестицій має бути вищою від показника зростання цін, інакше інвестор втрачає вкладений капітал. Тому потрібно коригувати свої очікування дохідності на про-гнозовану інфляцію: щоб заробити 15% річних за прогнозу інфляції на рівні 16%, дохідність інвестпортфеля має становити щонайменше 31% річних.

План Наполеона

Фінконсультанти зазвичай складають план вкладень інвестора на підставі кількох параметрів: рівня фінансової заможності клієнта, його віку (або «стадії життєвого циклу»), мети інвестування, досвіду роботи з інвестиціями, психологічних особливостей (наприклад, схильність до ризику).

Фахівці запевняють: стати успішним інвестором можна практично з будь-якою сумою грошей. Однак для українців зі щомісячним доходом не більш ніж $1 тис. і сумою для інвестицій до $10 тис. деякі інструменти недоступні: у цьому випадку практично нереально інвестувати в облігації вітчизняних компаній, проблематично купити ліквідну ділянку землі. Для цього потрібні більші капіталовкладення — понад $10 тис. Інвестору із сумою до $10 тис. доступні вкладення у банківські депозити, відкриті або інтервальні ПІФи, кредитні спілки.

Зі зростанням суми інвестицій збільшується пакет доступних інвесторові інструментів. Маючи $15-20 тис., можна вкласти в акції з індексу ПФТС (блакитні фішки), золотий депозит, невелику ділянку землі, відкриті, інтервальні й закриті ПІФи. За суми інвестицій $50-100 тис. актуальні вкладення в акції другого-третього ешелонів, землю, депозити в золоті, закордонні хедж-фонди, вітчизняні ПІФи акцій. Вкладники із сумою $200-500 тис. можуть претендувати на довірче управління своїм капіталом фахівцями інвестиційних компаній. Такі інвестиції зазвичай спрямовують в акції українських підприємств, у папери закордонних компаній, пайові фонди акцій, антикваріат.

За невеликої суми вкладень фінконсультанти рекомендують дотримуватися пасивної стратегії управління інвестпортфелем: складений план інвестицій переглядати через рік. Вкладення на короткий термін невигідні дрібним інвесторам: річну дохідність портфеля можуть «з’їсти» витрати при купівлі-продажу інвестінструментів. Протягом року переглядати портфель рекомендується тільки у разі появи додаткового капіталу, достроково змінювати — у випадку фінансової кризи або різкого зниження дохідності. Великі вкладення передбачають більшу свободу дій: інвестор може діяти агресивно, купуючи-продаючи активи по кілька разів на рік, а то й на місяць.

Важливий критерій при визначенні інвестиційної стратегії — вік інвестора. Різні дослідження довели, що з віком змінюються цілі інвестицій — від збільшення капіталу до його збереження. Приблизно з 25 років людина починає відкладати гроші й прагне їх примножити, до 40-45 років накопичує статки, а з 45-50 намагається зберегти кошти.

Залежно від суми інвестицій, віку інвестора та цілей вкладення коштів фінконсультанти пропонують кілька інвестиційних стратегій: консервативну, помірну або агресивну. Перша приносить невеликий, але стабільний дохід. Річна дохідність консервативних інвестпортфелів на українському ринку — 10-15%, на світовому — 5-7%. Такий рівень прибутку забезпечують державні та муніципальні облігації, депозити, акції закордонних компаній. Прибутковість інвестпортфеля практично гарантована, а ризик інвестицій мінімальний.

Натисніть, щоб збільшити

Помірна стратегія передбачає більшу дохідність і вищий ступінь ризику: можна отримати 30% дохідності, однак є ризик втратити всі вкладення (приблизно в одному випадку з десяти). Інвестінструменти для помірної стратегії — депозити, корпоративні облігації з високим рівнем рейтингу, блакитні фішки, високоліквідні закордонні папери, сертифікати відкритих інвестфондів, банківські метали, купівля нерухомості, вклади у кредитних спілках.

Агресивні стратегії приносять великий дохід (в українських реаліях — до 50% річних, а то й більше), однак ризик усе втратити сягає 30% (при кожній третій інвестиції). До ризикових вкладень належать акції другого-третього ешелонів, інвестсертифікати закритих фондів, фондів акцій.

Утім, до однієї зі стратегій вдаються рідко: зазвичай інвестори дотримуються помірно-агресивних або помірно-консервативних. У разі використання першої на «агресивні» інструменти припадає до 40-50% суми інвестицій. 50-60% коштів вкладається в інструменти з помірним ризиком, що захищає інвестора від ризику неповернення. Такий варіант найчастіше вибирає молодь, орієнтована на високу дохідність. За помірно-консервативної стратегії частка високоризикових інструментів у портфелі не перевищує 25%, її дотримуються особи зрілого віку, що прагнуть зберегти накопичене багатство.

До речі, вік і вкладення у ризикові й надійні інструменти зазвичай тісно пов’язані. Одне із золотих правил інвестування — частка низькоризикових (або консервативних) інструментів у портфелі інвестора має дорівнювати його віку. Тобто у 25 років краще вкладати в активи з невеликим ризиком втрат (наприклад, депозити та золото) 25% інвестиційного портфеля, у 50 років — до 50%.

Інвестбанкіри рекомендують диверсифікувати інвестпортфель не тільки за інструментами, а й за їхніми різновидами. Наприклад, облігації компаній з високим кредитним рейтингом надійніші й стабільніші за папери компаній із середнім або низьким рейтингом. Інвестуючи в акції, рекомендується купувати папери підприємств різних галузей економіки, з різним рівнем ліквідності та потенціалом зростання. Загалом інвестпортфель має складатися з паперів щонайменше п’яти компаній.

Важлива складова під час планування інвестицій — їхній захист за допомогою пенсійних накопичень, страхування життя та резерву коштів (бажано на депозитах або в золоті/на золотому депозиті). Фінансові консультанти рекомендують купити страховку або відкласти гроші на чорний день передусім інвесторам, для яких зарплата є основним джерелом доходу і які дотримуються агресивної стратегії. Оптимальний обсяг резервів на банківських рахунках — сума витрат на три місяці. У разі тимчасової втрати заробітку в інвестора, який володіє інструментами на кшталт сертифікатів відкритого ПІФу або депозиту, не виникне труднощів з фінансуванням поточних витрат. При цьому більшість фінконсультантів не розглядають страхування життя (зокрема, накопичувальне) як інвестицію: «Мета страховки — не приносити дохід, а забезпечити фінансовий захист на випадок виникнення форс-мажорних ситуацій у житті вкладника. Накопичувальне страхування часто рекомендують людям зі слабкою самодисципліною, витрати яких дорівнюють або навіть більші за доходи», — каже Дмитро М’ясников. Однак програми недержавних інвестиційних фондів належать до інструментів вищого за середній рівня ризику, оскільки цей вони поки що слабо розвинені в Україні.

Приклади планів для чотирьох реальних інвесторів тут: http://kontrakty.com.ua/show/ukr/article/45/15200810327.html

Портфель інвестора

Як за 5 років заробити на квартиру в столиці

У співпраці з інвестиційними керуючими Контракти розробили інвестиційний план терміном до 2012 року для інвестора, що бажає придбати квартиру в Києві. Інвестор — менеджер середньої ланки 25 років зі щомісячним доходом у розмірі $3000. Постійні витрати становлять $1500-2000 на місяць. Він уже має $26 тис. (гроші, отримані за продаж квартири в обласному центрі). Мета — протягом 5 років накопичити капітал на придбання двокімнатної квартири у Києві. Потрібна сума — близько $150 тис.

Опитані Контрактами фахівці рекомендували інвестору передусім покласти $2,6 тис. (10% наявного у вільному розпорядженні капіталу) на гривневий депозит під 9% річних з можливістю поповнювати внесок і капіталізацією відсотків. Ця сума стане страховим резервом у разі непередбачених витрат. Крім того, було рекомендовано укласти договір страхування життя.

$23,4 тис. доцільно вкласти у закритий пайовий фонд акцій (дохідність протягом найближчих 5 років за позитивного прогнозу — в середньому 30-40% річних) і купівлю невеликої ліквідної ділянк и землі за 40-50 км від Києва (дохідність за 5 років за умови збереження високих темпів зростання цін після можливого скасування мораторію на продаж сільгоспземель — 150-200%). Розподіл коштів — $7,8 тис. у ПІФ (або 30% суми всіх інвестицій), $15,6 тис. — купівля землі (60% інвестицій). При цьому зі щомісячного доходу рекомендується відкладати по $1 тис., інвестуючи 20% коштів у депозит, 80% — у ПІФ.

Вкладення в землю та пайові фонди за 5 років принесуть близько $80 тис. Відкладаючи із зарплати по $1 тис. на місяць, до 2012 року вдасться накопичити ще $60 тис. (без урахування інвестиційного доходу від цієї суми). Початковий депозитний вклад за 5 років збільшиться до $4 тис. Загальна сума накопичень — $145-150 тис.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар