Гроші

Росіяни повзуть

Олена ШКАРПОВА, Євген ДУБОГРИЗ

Чому російським ФПГ не вдалося скупити Україну. Висока конкурентоспроможність російського бізнесу порівняно з українським — міф

Українець Євген Уткін, починаючи свій бізнес 16 років тому, навряд чи міг припустити, що його компанія «Квазар-Мікро» стане частиною міжнародного публічного холдинга, а сам підприємець — топ-менеджером російської бізнес-групи. 2004 року Квазар-Мікро купила фірма «Концерн «Научный центр», що входить до складу великої російської ФПГ «АФК «Система» (належить депутату Держдуми РФ Володимиру Євтушенкову).

За контроль над бізнесом Євгену Уткіну запропонували $28 млн і посаду генерального директора в російській компанії, пізніше перейменованої в «Ситроникс». У середині лютого IT-концерн «Ситроникс», очолюваний Уткіним, вийшов на IPO, отримавши за 17,5% акцій $350 млн (загальна капіталізація на момент розміщення — $2,3 млрд). За словами Уткіна, його роботодавці мали на нього серйозний вплив: у Росії українського бізнесмена навчили стратегічного мислення.

Приклад Євгена Уткіна для українського бізнесу нетиповий. Російські бізнес-групи, скуповуючи вітчизняні підприємства, воліють не зв’язуватися з колишніми власниками компаній як з управлінцями. Не робили російські ФПГ ставку і на придбані в нашій країні компанії. Українські активи, що перейшли до рук росіян за роки незалежності, — це, як правило, проміжні ланки виробничих ланцюжків російських корпорацій.

П’ятий елемент

За даними Росстату, до початку жовтня 2006 року росіяни інвестували в Україну $606 млн. Український Держкомстат наводить інші цифри: РФ за 16 років незалежності України інвестувала в економіку нашої країни $925 млн. Більше, ніж в Україну, російський бізнес вклав тільки в офшорні Кіпр та Багамські о-ви, а також в Австрію та Голландію (країни, у яких зареєстровані компанії російського походження, що вийшли на IPO за кордоном).

Для України російські інвестиції складно назвати основним джерелом іноземного капіталу. Основні інвестори в Україну — Німеччина, США, Велика Британія та Кіпр. Утім, російський великий бізнес присутній практично в усіх ключових галузях української економіки.

Окуповані росіянами вітчизняні нафтопереробка і зв’язок. Одним із перших російських бізнесменів в Україну прийшов Борис Йордан, екс-власник компанії «Київстар» і венчурний капіталіст. Разом з Йорданом у Київстар інвестувала «Альфа-групп», що належить російським олігархам Михайлові Фрідману, Олексію Кузьмичову та Петру Авену (за версією журналу Forbes, входять до Топ-50 багатіїв РФ).

Нині «Альфа-групп» — найбільший російський інвестор в Україні, що володіє активами відразу в кількох галузях. Крім 43,49% акцій Київстару групі належать ще два українські оператори зв’язку — УРС (торгова марка Beeline) і Golden Telecom. Нафтопереробка «Альфа-групп» у нашій країні представлена Лисичанським НПЗ, 17% акцій якого належить росіянам: Альфа є власницею 25% ТНК-ВР, що володіє лисичанським заводом. В енергогенерації група також має активи — Центренерго та Дніпроенерго (відповідно 10 і 14% акцій).

Росіяни на українському ринку зв’язку та нафтопереробки влаштувалися, не докладаючи особливих зусиль: налагоджувати поставки нафти на заводи-банкрути або будувати вітчизняний мобільний зв’язок вітчизняні олігархи почали лише три-чотири роки тому. Оператор UMC — лідер українського ринку мобільного зв’язку — належить уже згадуваній АФК «Система», а більшість українських НПЗ — російським нафтовим компаніям. Одеський НПЗ входить до складу ЛУКОЙЛу (Вагіт Алекперов), Херсонський контролюється групою «Альянс» братів Бажаєвих, Кременчуцький перебуває під контролем акціонерів російської «Татнефти».

Частково російським бізнес-групам належать цементний бізнес, енергетичний, харчовий, медіа- і споживчий сектори, а також виробництво труб. Бізнес-групі «Лужники» (яку пов’язують з депутатом Держдуми РФ Олександром Бабаковим і опальним підприємцем Максимом Курочкіним) належать акції дев’яти обленерго, у чотирьох компаніях група здійснює контроль. У цементному бізнесі працює російський олігарх середньої руки Філарет Гальчев (компанія «Евроцемент»). Йому належать в Україні два цементних заводи — «Балцем» і краматорський комбінат «Пушка». Виробництво будматеріалів в Україні цілковито контролюють іноземні виробники. Тому прихід росіян у галузь, яка не цікавить українців, є закономірним.

Росіяни не досягли успіху хіба що в чорній металургії — «Северстали» та «Евразхолдингу» так і не вдалося купити Криворіжсталь і ММК ім. Ілліча. Хоча, за неофіційною інформацією, російський холдинг «Газметалл» Алішера Усманова близький до злиття з Індустріальним союзом Донбасу Віталія Гайдука і Сергія Тарути.

Група і альянс

Прикладів бізнес-альянсів російських та українських ФПГ чимало. Група Олександра Ярославського та Ернеста Галієва (що до минулого року мала неофіційну назву «група УкрСиббанку») тісно співпрацювала з ФПГ «Базовый Элемент» росіянина Олега Дерипаски. Групи 2002 року на паях купили великий пакет акцій Миколаївського глиноземного заводу (щоправда, через два роки українська сторона продала свою частку «БазЭлу»); 2003 року вели переговори про придбання банку «Аваль». Подейкують, Інтерпайп Віктора Пінчука на початку нинішнього десятиліття отримав чималу фінансову підтримку від «Альфа-групп» Михайла Фрідмана в обмін на прихильність тестя Пінчука, екс-президента Леоніда Кучми. Про спільну діяльність Газпрому часів Рема Вяхірева та дніпропетровської бізнес-групи Павла Лазаренка — Юлії Тимошенко досі ходить чимало легенд. Сама Тимошенко не раз визнавала, що розгорнути в Україні газовий бізнес без допомоги колишніх менеджерів Газпрому було б неможливо.

Крім великих російських ФПГ, бенефіціари яких входять до «золотої сотні» журналу Forbes, в Україні працює чимало дрібних груп і бізнесменів — вихідців з Росії. Найвідоміші — Вадим Новінський, власник «Смарт-групп» (колишня назва групи — «ЛУКОЙЛ-Северо-Запад»), якій належать активи Інгулецького та Південного ГЗК, а також Макіївського метзаводу; Анатолій, Олег та Ігор Чуркіни, що володіють Чорноморськими суднобудівними та Львівським автомобільним заводами і кількома АТП; Костянтин Григоришин, структурам якого належать пакети акцій низки обленерго та машинобудівних заводів.

Однак українські ФПГ, охоче вступаючи з росіянами у тимчасові союзи, не поспішають об’єднувати активи на постійній основі. Навіть об’єднання «Газметалла» та ІСД — лише попередні домовленості. Розмови про придбання Газпромом частини бізнесу SCM, злиття «Северстали» та ММК ім. Ілліча або об’єднання гірничорудних активів «Смарт-групп» і «Газметалла» так і залишилися чутками.

Не перший, не другий

У споживчому і фінансовому секторах України росіяни далекі від лідерства. Що не дивно — навіть на «рідному» ринку їх тіснять західні компанії. Слідом за Москвою, Петербургом та іншими великими містами РФ російський споживчий бізнес почав освоювати Київ. Однак вибити з ринку вітчизняні роздрібні мережі росіянам ніяк не вдається. Наприклад, компанія X5 (об’єднані «Пятерочка» і «Перекресток») не поспішає інвестувати у розвиток торговельної мережі в Україні заявлені сотні мільйонів доларів, відтак плани росіян завоювати велику частку українського ринку залишаються на папері. Успішними російськими роздрібниками на українському ринку можна назвати хіба що «Евросеть» (мережа з продажу мобільних телефонів) бізнесмена Євгена Чичваркіна і групу «Эльдорадо». Щоправда, російська мережа магазинів побутової техніки явно програє своєму українському конкуренту — Фокстроту.

У фінансовому секторі у росіян також не виходить розгорнутися. Страхові компанії «РОСНО», Інго-Україна, СК «Провідна», Renessaince Life поступаються у динаміці розвитку донькам західних страхових груп. Частка ринку в банківському секторі російських установ не перевищує 2%: діючі на території України російські банки зазвичай обслуговують клієнтів з числа російських бізнес-груп.

Не вдається росіянам взяти участь і в переділі ринку столичної нерухомості. Московська будівельна група «Конти» на початку 2005-го заявила про плани зайнятися житловим будівництвом у Києві, однак досі не реалізувала жодного проекту.

Схоже, висока конкурентоспроможність російського бізнесу порівняно з українським — не більш ніж черговий міф. Секрет успіху російського бізнесу в Україні простий: бізнес-групи північного сусіда домінують у традиційних для себе секторах — зв’язок, нафтопереробка, виробництво алюмінію та глинозему, де російські компанії входять до числа світових лідерів. Однак розгорнутися в таких галузях, як металургія, хімія або машинобудування, де провідні позиції займають українські ФПГ, росіяни не можуть — бракує досвіду, фінансів і державної підтримки. Це стосується і галузей з високим рівнем конкуренції — ритейлу, фінансового сектору тощо. Тут російські гравці програють не тільки західним компаніям, що вийшли на український ринок, а й вітчизняному бізнесу, який краще ознайомлений з місцевими реаліями.

Такий самий міф — великі лобістські можливості росіян в Україні. Попри бажання «Силовых машин» і «Траснмашхолдинга» придбати вітчизняні активи (відповідно Турбоатом і Луганськтепловоз), держава під тиском вітчизняних ФПГ відмовилася від приватизації підприємств «під росіян».

Почати з малого

У 2006 році в Україні з’явилося відразу кілька ФПГ північного сусіда. «Северсталь» купила завод «Дніпрометиз», група «ВСМПО-АВИСМА» (входить в орбіту держхолдинга «Рособоронэкспорт») стала власником контрольного пакета виробника титанових труб «СЕТАБ-Нікополь». «Рособоронэкспорт» зараз веде переговори про входження до числа акціонерів двигунобудівного заводу «Мотор-Січ», а Траснмашхолдинг (який, до речі, ось-ось має перейти з рук Іскандера Махмудова до держави) не полишає спроб взяти участь у приватизації Луганськтепловозу. Незабаром в Україні з’явиться донька «Сбербанка» РФ — найбільший російський банк готується до придбання Банку НРБ. Інший гравець російського фінансового ринку — інвестиційний банк «КИТ-Финанс» — придбав невеликий банк «Радабанк» у Дніпропетровську. Однак куплені росіянами активи складно назвати ключовими для української економіки.

Понад те, продовження експансії російських бізнес-груп в Україну є малоймовірним: на привабливі держактиви на кшталт Луганськтепловозу або Укртелекому накинули оком провідні вітчизняні ФПГ. У російських ФПГ вистачає турбот і в рідній країні: націоналізація великого бізнесу, що відбувається у Росії, змушує ФПГ північного сусіда приділяти більшу увагу збереженню наявних активів і виходу на IPO, ніж експансії в Україну. Доля росіян у нашій країні — придбання невеликих за мірками країни компаній або в кращому разі купівля активів, які не вписуються у виробничі ланцюжки українських магнатів. Чужі олігархи Україні не потрібні — своїх поки вистачає.

---

Російські гості

«Альфа-Групп»

Чистий дохід українських активів у 2006 році — $1,2 млрд*

Михайло Фрідман
Статок за версією Forbes — $10,4 млрд**

— «Перекресток-Украина»
— Альфа-Банк Україна
— Українські радіосистеми (ТМ Beeline)
— Українські новітні технології
— Лисичанський НПЗ
— Київстар
— Голден Телеком
— Центренерго
— Дніпроенерго

---

«Русский Алюминий»

Чистий дохід українських активів у 2006 році — $570 млн*

Олег Дерипаска
Статок за версією Forbes — $9 млрд

Віктор Вексельберг
Статок за версією Forbes — $10,1 млрд

— Миколаївський глиноземний завод — 100%
— Запорізький алюмінієвий комбінат
— понад 70%

---

Російська федерація

«Внешторгбанк»

— «Внешторгбанк-Украина» — 100%
— Банк «Мрія» — 100%

«Рособоронэкспорт» (ВСМПО-АВІСМА)

— «ВСМПО-АВИСМА Украина» (екс-СЕТАБ-Нікополь) — 50,1%

Банк Москви

— БМ Банк (Київ)
— «Росгосстрах»
— СК «Провідна»

---

АФК «Система»

Чистий дохід українських активів у 2006 році — $650 млн*

Володимир Євтушенков
Статок за версією Forbes — $7,7 млрд**

— Квазар-Мікро — понад 30%
— UMC — понад 50%
— РОСНО-Україна — 49%
— Комстар-Україна — 75%

---

ЛУКОЙЛ

Чистий дохід українських активів у 2006 році — $ 550 млн*

Вагіт Алекперов
Статок за версією Forbes — $12,7 млрд**

— Одеський нафтопереробний завод — 100%
— Карпатнафтохім — 25%
— ВД «Картель» (журнали «Деловая столица», «Власть денег»)
— Банк «Петрокоммерц-Украина» — 100%

---

Національна Резервна Корпорація

Чистий дохід українських активів у 2006 році — $180 млн*

Олександр Лебедєв
Статок за версією Forbes — $3,7 млрд**

— Енергобанк — 90,83%
— Банк НРБ — 100%
— Пансіонат «Море» (Алушта)
— Пансіонат «Миндальная роща» (Алушта)
— Готель «Морская» (Алушта)
— Санаторій «Слава» (Алушта) — 100%
— Бутик-готель Sea garden (Алушта)
— Готель «Україна» (Київ) — 50%
— Туристичний комплекс «Гуцульщина» (Яремча) — довгострокова оренда
— ЗАТ «Європейський страховий альянс»

---

«Евросеть»
(Євген Чичваркін, Тимур Артем’єв)

«Евросеть-Украина»

ІК «Тройка Диалог»
Рубен Варданян

— ІК «Тройка Диалог Украина»

ІК «Ренессанс Капитал»

— ІК «Ренессанс Капитал Украина»

«Патэрсон»
Олексій Мауергауз, Костянтин Мауергауз

— «Патэрсон-Украина» — 100%

СК «Ренессанс Life»
Борис Йордан

— СК «Ренессанс Life Украина»

Вімм-Білль-Данн
Гаврило Юшваєв, Давид Якобашвілі

— Київський міськмолзавод № 3 — 94,85%
— Харківський молочний завод — 99,94%

Ренова
Віктор Вексельберг, Леонард Блаватник

— Титано-апатитова компанія — 70%
— Дніпропетровський стрілочний завод — 24,5%
— Лисичанський НПЗ — 16,85%

«Северсталь»
Олексій Мордашов

— Дніпрометиз — 60%+1 акція

Альянс
Муса Бажаєв

Херсонський НПЗ — 25%

Група «Лужники»
Олександр Бабаков, Максим Курочкін

— Херсонобленерго — 94,5%
— Чернівціобленерго — 21,98%
— Закарпаттяобленерго — 18,76
— Хмельницькобленерго — 11,79%
— Кіровоградобленерго — більш ніж 90%
— Житомиробленерго — 91,62%
— Севастопольобленерго — 70%
— Одесаобленерго — 37,36%
— Українська міжнародна фондова біржа — контроль
— Готель «Метрополь» (Крим) — контроль
— Готель «Прем’єр Палас» — контроль
— Готель «Ореанда» — контроль
— Готель «Ягодин» — контроль
— Перший Інвестиційний Банк — контроль
— Харківміськгаз — 20,06%

*Оцінка Контрактів.

**На 24 березня 2006 року.

Курсивом виділені активи, над якими зазначені російські бізнес-групи не мають контролю

За даними компаній, ІА «Інтерфакс-Україна», ІА «Українські новини», газети «Ведомости» (РФ), Forbes (РФ), Контрактів

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар