Гроші

Міфи великого бізнесу: Газова камера

Костянтин ДРУЖЕРУЧЕНКО

Чому українські хімпідприємства продовжують працювати з високою рентабельністю, незважаючи на прогнози про неминуче банкрутство після підвищення цін на газ

Різке підвищення цін на газ призведе до зупинки найбільших українських хімічних заводів, лякали чиновники й економісти наприкінці 2005 року, коли Росія підвищила ціну на газ з $50 до $95 за тис. кубометрів. Прогнозувалося, що найбільше постраждають гіганти хімпрому — Стирол, Одеський припортовий завод, Рівнеазот, основним продуктом яких є азотні добрива. Газ — основна сировина для виробництва аміаку і карбаміду. За два роки вартість газу зросла втричі — до $179,5 за тис. куб. м на кордоні з Росією. За цей період жодна українська хімкомпанія не закрилася. Навпаки, підприємства нарощують обсяги виробництва і працюють з досить високою рентабельністю — 40-60%. На світовому ринку для хіміків склалася сприятлива кон’юнктура. Утім, навіть якщо світові ціни на карбамід і аміак (основна експортна продукція хіміків) знизяться, українські хімпідприємства залишаться у плюсі: за рахунок модернізації, впровадження нових технологій і переорієнтації виробництва.

Ціна газу

До різкого подорожчання газу на початку 2006 року азотна хімія була однією з найуспішніших галузей української економіки. Вартість її продукції на світових ринках — карбаміду й аміаку — в кілька разів перевищувала ($220-240 за тонну) ціну газу ($50 за тис. куб. м на кордоні з Росією). Рентабельність виробництва у 2004 році зашкалювала за 200%: при виробництві тонни аміаку використовується приблизно 1-1,2 тис. куб. м газу, карбаміду — 0,6-0,7 т аміаку.

Азотні підприємства, побудовані за радянських часів, на дешевому російському газі не економили, а тому подорожчання палива у 2006 році (до $95 за тис. куб. м) для хіміків стало несподіванкою. У 2007-му Росія підвищила ціну газу для України до $130 за тис. куб. м. Виробники азотних добрив заявили, що тепер їм вже точно не уникнути збитків. Деякі експерти навіть прогнозували зупинення заводів.

З підвищенням вартості газу деякі власники хімпідприємств вирішили позбутися потенційно збиткових активів. Бізнесмен Дмитро Фірташ виставив на продаж майновий комплекс належного йому підприємства «Рівнеазот», бізнес-група «Приват» — компанію «Дніпроазот». Подейкували про можливий продаж черкаського Азоту, який на той час належав Ернесту Галієву (група «УкрСиб»). Однак переділу галузі не відбулося. Єдина угода M&A на хімічному ринку в 2006-2007 роках — купівля бізнесменом Олександром Ярославським контрольного пакета черкаського Азоту в свого бізнес-партнера Ернеста Галієва.

Нові ціни на газ знизили рентабельність хімпідприємств у 1,5-2 рази. Однак заводи, як і раніше, отримують високі прибутки. У 2006 році Одеський припортовий завод одержав 236,7 млн грн чистого прибутку, у 2005-му (за ціни на газ $50 за тис. кубів) — 406,05 млн грн, у 2004-му — 304,4 млн грн. Горлівський хімічний концерн «Стирол» закінчив 2006-й з чистим прибутком 218,1 млн грн, 2005-й — 495,08 млн грн, 2004-й — 437,8 млн грн. Найгірше спрацював Рівнеазот: 4 млн грн у 2006-му проти 22,4 млн грн у 2005 році. Але жодне з шести підприємств галузі не закінчило 2006-й зі збитками (дані за 2007-й ще не опубліковано).

Торік обсяги виробництва на більшості підприємств зросли і лише деякі заводи скоротили їх. Стирол, Одеський припортовий завод і черкаський Азот наростили виробництво, Дніпроазот і сєверодонецький Азот — знизили. Загалом виробництво карбаміду по галузі за 11 місяців 2007 року зменшилося лише на 0,7% (у 2006-му — на 2%). Випуск аміаку за 11 місяців 2007-го скоротився лише на 2,9% порівняно з аналогічним періодом минулого.

Аміак vs карбамід

Експорт — основне джерело доходу вітчизняних хімкомпаній. Сєверодонецький Азот постачає за кордон 70% виробленої продукції. «Стирол експортує близько 85% товару. Карбамід, приміром, на внутрішньому ринку практично не продаємо», — каже медіадиректор горлівського концерну Володимир Карпій.

Продукція хіміків перебуває у своєрідній ціновій вилці: між мінливими світовими цінами на карбамід та аміак і ціною на сировину, яка щороку зростає. Можливість для цінових маневрів — продаж аміаку або його переробка на вигідніші карбамід і аміачну селітру. В 2006-2007 роках виробники переорієнтувалися з продажу аміаку на виробництво і продаж карбаміду й аміачної селітри. На світовому ринку — надлишок аміаку. За оцінками Дмитра Гордейчука, начальника департаменту АПК державного інформаційно-аналітичного центру «Держзовнішінформ», щорічний світовий профіцит сировини у світі становить 7-8 млн тонн, до 2011-го він сягне 10 млн тонн, до

2012-го на ринку буде 13-14 млн зайвого аміаку. З українського порту «Південний» відвантажується близько 2 млн тонн аміаку на рік. Експерти вважають, що хіміки будуть змушені відмовитися від його виробництва на користь готової продукції — карбаміду й аміачної селітри.

Наприкінці 2007-го аміак активно експортували тільки Одеський припортовий завод і концерн «Стирол». Дві компанії підключені до аміакопроводу «Тольятті — Горлівка — Одеса», що транспортує російський та український аміак у морський порт «Південний» (Одеська обл.). Використання аміакопроводу мінімізує транспортні витрати й підвищує рентабельність виробництва. Решта хімпідприємств використовують тепер аміак виключно як напівпродукт для виробництва добрив.

Світле майбутнє

Вітчизняні хімкомпанії вирішують проблему дорогого газу, знижуючи енергоспоживання й переходячи на виробництво нової для українських хіміків продукції. Хіміки зараз вкладають великі кошти в модернізацію виробництва.

У квітні 2007-го Стирол завершив реконструкцію одного з аміачних агрегатів. Тепер для виробництва однієї тонни аміаку концерну необхідно 1020 кубометрів газу (до модернізації — 1230 куб. м). На Одеському припортовому заводі витратний коефіцієнт аміаку — близько 1000 куб. м на тонну добрива. Найнижче споживання газу на Рівнеазоті — 950 кубометрів. Середній показник по галузі становить 1120 куб. м на тонну аміаку.

Сєверодонецький Азот планує збільшити обсяги виробництва непрофільної продукції. «Стратегія Азоту — поступова відмова від товару, що залежить від вартості газу. У наші плани входить збільшення обсягів виробництва, наприклад, оцтової й адипінової кислот. Розглядаємо можливість виробництва біоетанолу і поліетилену», — каже Алекс Ровт, президент IBE Trade Corp. (володіє Азотом). Також компанія не раз заявляла про наміри викупити в держави виробництво поліетилену. Об’єкт розташований на території заводу і законсервований.

Концерн «Стирол» зайнявся диверсифікацією виробництва задовго до підвищення вартості газу: компанія випускає полістирол, пластиковий посуд, фармацевтичні препарати. Виробництво непрофільної продукції приносить 30% чистого доходу концерну. Черкаський Азот випускає капролактам (застосовується у виробництві автомобільних шин).

Підвищення цін на газ власники хімпідприємств використовують на власну користь, лобіюючи пільги для галузі. Поки що хімікам вдалося домогтися тільки зниження для виробників азотних добрив цільової надбавки до ціни на газ у розмірі 0,01%. Іншим промпідприємствам доведеться додатково платити державі 4% вартості газу. Наприкінці 2006 року в парламенті було зареєстровано законопроект, що передбачає нульовий ПДВ на сировинний газ та імпортне обладнання для модернізації виробництва. Документ також передбачав стабільну вартість газу для азотних компаній на рівні $108,5 за куб. м. Автори законопроекту (серед них керівник і власник Стиролу Микола Янковський) порахували: у разі підвищення ціни на газ до $130 за тис. куб. м більшість хімпідприємств будуть збитковими. Проект законом так і не став, газ подорожчав до «критичної» позначки, хіміки, як і раніше, працюють з прибутком.

Назад у майбутнє

У 2008 році вартість газу для хіміків становитиме $200-220 за тис. куб. м з урахуванням ПДВ, цільової надбавки, тарифів на транспортування і поставку, витрат на зберігання і за ціни на кордоні Україна — Росія $179,5 за тис. куб м. Однак така висока ціна істотно не вплине на прибуток хімкомпаній, упевнені аналітики. Січнева ціна продажу карбаміду за кордоном для вітчизняних виробників — $385/т, FOB.

Кому належить українська азотна хімія

Дмитро Гордейчук упевнений: світові ціни на карбамід залишатимуться стабільними ще щонайменше два роки. Врожайність посівних площ у всьому світі знижується, аграрії використовують дедалі більше добрив. Карбамід — одне з найвигідніших і найпопулярніших азотних міндобрив у світі. При цьому існує логістична проблема: доставити добриво з однієї частини планети в іншу досить складно, а тому карбамід зазвичай продають локально. Українські виробники застовпили місце у Середземномор’ї.

«У І кварталі 2008 року ціни на добрива можуть знизитися на $10-15», — прогнозує Дмитро Гордейчук. Однак до літа-осені вартість добрива зросте на 15-20%. Аналітики вважають, що нижче 40-60% рентабельність українських азотних хімпідприємств протягом найближчих двох років не опуститься.

---

Міфи українського хімпрому

1. Підвищення цін на газ до європейського рівня ($200-250 тис. куб. м) уб’є українську хімічну промисловість

2. З 2005 року хімкомпанії зазнають збитків

3. Інвестаналітики радять продавати акції хімпідприємств

4. Без державної підтримки та пільг вітчизняний хімпром не виживе

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар