Резервація з ризиком для життя

Вікторія РАТНА

Держфінпослуг радить компаніям зі страхування життя заробляти менше на розміщенні страхових резервів.

Основні інструменти, за допомогою яких страхові компанії розміщують резерви, — це банківські депозити, акції, облігації. Незначні вкладення здійснюються в банківські метали і нерухомість. Водночас, як вважають страховики життя, далеко не всі інструменти фінансового ринку можна використовувати з вигодою. Держкомісія з регулювання ринків фінансових послуг вважає інакше, пропонуючи розміщувати резерви в активи з низькою прибутковістю.

Договірні резерви

Як розповіли Контрактам у Лізі страхових організацій України, робота над зведенням правил щодо розміщення страхових резервів зі страхування життя велася спільно ЛСОУ і Держфінпослуг з весни цього року. Було підготовлено компромісний варіант, однак недавно затверджена попередня редакція правил зазнала змін і тепер Ліга змушена звертатися до Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва та до Держфінпослуг повторно з тим, щоб пропозиції ринку було враховано.

Як зазначив президент ЛСОУ Олександр Філонюк, опрацювавши європейське законодавство, директиви Євросоюзу, а також законодавства Австрії, Німеччини, Польщі і ближнього зарубіжжя, Ліга підготувала проект розміщення резервів, у якому враховано ліквідні активи для страхових компаній, а також ті інструменти, які давали б можливість зберегти грошову вартість певного активу в період інфляції. Серед них — грошові кошти на розрахунковому рахунку.

Пропозиція Ліги полягає в тому, щоб кошти на розрахунковому рахунку страхової компанії йшли у залік покриття резервів стовідсотково. Держкомісія вважає, що лише 5% таких коштів може покривати резерви, хоча живі гроші — найліквідніший актив. «На даному етапі розвитку ринку страхування життя такі обмеження недоцільні, оскільки на практиці трапляються ситуації, коли на розрахункових рахунках страховика акумулюються значні суми коштів. Це можуть бути страхові платежі, що надійшли як від страхувальників, так і від агентів, філій та інших підрозділів страховика наприкінці звітного періоду, а також кошти, що надійшли від реалізації однієї з категорій активів, — зазначає Олександр Філонюк. Абсолютно незрозуміло, чому в період обмеженого вибору фінансових інструментів Держкомісія не вважає реальні гроші на рахунку активом, який може на 100% покрити резерви», — дивується президент ЛСОУ.

Аналогічна ситуація з депозитами. За словами Філонюка, вклади також вважаються ліквідними активами. Це гроші, які можна зняти в лічені години, і за їх допомогою здійснити страхові виплати. Ліга пропонує, щоб у покриття резервів приймалися без обмежень депозити в банках, при цьому в одній банківській установі — не більш як 35%, тоді як Держфінпослуг пропонує брати в покриття лише 50% депозитних коштів і вводить обмеження — не більш як 10% в один банк.

Наступний актив, який дозволяє зберегти і примножити вартість вкладених коштів, — нерухоме майно. На сьогодні багато страхових компаній володіють офісами, розташованими в престижних районах Києва, що дозволяє покривати значний обсяг резервів. Пропозиція ЛСОУ полягає в тому, щоб майно приймати в покриття резервів до 35% і ввести обмеження за одним об’єктом до 15%. А комісія пропонує враховувати в покритті резервів до 20% і ввести обмеження до 5% вкладень в один об’єкт.

На думку фахівців ринку, варто звернути увагу і на такий актив, як банківські метали. Ліга пропонує враховувати їх у покритті резервів не менш як 25%. Держкомісія наполягає на 10%.

«Ще одна неузгоджена категорія активів, — вважає Філонюк, — кредити страхувальникам. У всіх європейських країнах за договорами страхування життя в межах викупної суми страхувальник може отримати кредит. Цю прогресивну норму Ліга ініціювала в Законі «Про страхування» в редакції 2001 року, і вона успішно працює. Ліга пропонує відмовитися від обмежень, тому що кожен страхувальник, згідно із законом, має право на кредит у межах своєї накопиченої викупної суми. При цьому страхова компанія не має права відмовити страхувальнику».

Гарантії надійності

Досі страхові компанії самостійно визначали структуру активів для покриття страхових резервів залежно від ситуації на фінансовому ринку. Тепер, з прийняттям методики розміщення резервів, СК доведеться керуватися чіткими правилами. На думку фахівців ринку, вони не дозволять СК забезпечувати надійність і гарантії для страхувальника.

«Крім цього, якби пропозиції Держфінпослуг було прийнято в даній редакції, можна було б чекати падіння дохідності за полісами страхування життя, особливо за номінованими у валюті», — зазначає голова правління СК «ТАС» Віктор Адамович.

За його словами, при впровадженні обов’язкової вимоги тримати резерви в активах, прямо номінованих у валюті, альтернативного інструмента банківським валютним депозитам для розміщення валютних страхових резервів немає. Виходить, що страхові компанії не зможуть заробляти, не відкриваючи депозити. Понад те, якщо буде впроваджено 50% обмеження на розміщення коштів у банках, валютні поліси покрити дозволеними активами буде просто неможливо. Навіть з урахуванням усіх інших активів, які дозволені, але не функціонують, сумарне покриття становитиме не більш як 70-80%.

Варто зазначити, що в окремих програмах зі страхування життя особливий інтерес для страхувальника представляє рівень інвестиційного доходу, який подібно до відсотків у банку нараховується на накопичені вкладення у страховій компанії. Враховуючи те, що досі не були прописані чіткі правила розміщення страхових резервів, страховики могли домовлятися з клієнтами про ризиковані вкладення з метою отримання більшого доходу від інвестицій. Але зміна структури активів для розміщення страхових резервів, яку пропонує Держфінпослуг, може знизити доходи і страховиків, і клієнтів, що негативно відіб’ється на привабливості страхових продуктів.

«Кожен клієнт зацікавлений у підвищенні свого добробуту. Не всі страхувальники розуміють суть страхового захисту, але рівень прибутку для них — дуже важливий показник. У нашій компанії за три останніх роки рівень інвестдоходу за вкладами у валюті становив: 2001 року — 12,46%, 2002 року — 14%, 2003 року — 14,58%. Для порівняння, торік жоден з банків не нараховував 12,5% за вкладами у валюті», — говорить Віктор Адамович.

Чим закінчиться дискусія між страховими компаніями і Держфінпослуг — невідомо. Хоча подейкують, що методику вже подано на розгляд до Держкомпідприємництва, звідки вона має всі шанси потрапити на затвердження до Мін’юсту.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар