Донецьк. Показова демократія

Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ, Донецьк — Київ

Коли я розповідав друзям, що на вибори їду в Донецьк, усі крутили пальцем біля скроні, радили бути обережним, регулярно тримати зв’язок з Києвом.

Дехто навіть давав телефони своїх донецьких родичів-міліціонерів «про всяк випадок». Чесно кажучи, їхати було страшнувато. Між тим у столиці Донбасу зрозумів: я став жертвою політтехнологій — жодного ворожого ставлення до людей інших політичних переконань з боку східняків не відчув.

На вибори, як на свято

Своє спостереження за голосуванням Контракти почали з Авдіївки, містечка неподалік Донецька, в якому переважно живуть працівники місцевого коксохімічного комбінату. Біля дільниці із самого ранку черга. Однак усе проходить спокійно і мирно. Люди вдягнуті, як на парад, іноді вітають один одного зі святом.

Отримавши бюлетень за відкріпним талоном, маскуюся під місцевого і запитую члена комісії, який вказує виборцям на вільні кабінки для голосування: «А за кого потрібно голосувати?». Молодий хлопець відповідає, що законом агітувати у день виборів заборонено. З цим запитанням через деякий час до цього самого хлопця звертається бабуся. Відповідь та сама. Виходжу надвір, щоб подивитися, чи ніхто не скуповує в людей бюлетені. Нічого підозрілого не помічаю.

Тут же зустрічаюся з керівником штабу Ющенка по 61-му округу, до якого входить Авдіївка, Василем Холостенком: «У мене приватна юридична практика, і мене в місті усі знають, тому проблем не було і бути не повинно. А ось у сусідньому Ясинуватому членам комісії від опозиції погрожували звільненням з роботи». За словами Холостенка, перед виборами на заводі директор збирав робітників і наказував голосувати за «свого» кандидата. Поки ми розмовляємо, до нас підходить майор міліції і дружньо вітається з головним місцевим опозиціонером. Потім пересічні прихильники опозиції просять сфотографувати, як вони з дітьми голосують, і розпитують у мене, чи правда, що привезені до Києва бандити уже почали бійки на вулицях. Та ось керівнику штабу по телефону повідомляють, що директор коксохіму почав об’їжджати дільниці, і наш співрозмовник поспішає за ним фіксувати на відеокамеру можливі порушення.

Явку за будь-яку ціну!

Вирушаю шукати порушення до самого Донецька. Скрізь усе проходить без особливих пригод, бритоголових на кшталт тих, які не пускали пресу на дільниці під час виборів мера в Мукачевому, не видно. На одній з дільниць навіть крутять україномовні пісні Назарія Яремчука. У другій половині дня відправляюся в офіс місцевої організації Комітету виборців України. Там розповідають, що ці вибори проходять набагато спокійніше, ніж парламентські. «Якщо тоді траплялося, що наших активістів клали обличчям у сніг, приставляючи пістолет до скроні, і «радили» не лізти не у свої справи, спостерігачів просто викидали з дільниць, то зараз усе відносно нормально», — говорить один з керівників донбаського КВУ Олег Гришин.

Поки ми розмовляємо, до офісу під’їздять журналісти з Росії.

«Найсерйозніше порушення, яке я бачив, — це голосування студентів. Вони ще до відкриття дільниць стояли в черзі під керівництвом комендантів гуртожитків і старших по поверху, які були з бейджиками. Під час голосування студенти вкидали бюлетені в розгорнутому вигляді на очах у свого керівництва. — Потім мені розкрили секрет голосування по-студентськи. Тим, хто проголосував, оголошували подяку за участь у виборах, без цієї подяки неможливо буде отримати стипендію», — поділився своїми спостереженнями журналіст газети «Воронежские вести» Олександр Болдирев.

Також опозиційні спостерігачі зафіксували, як робітників заводу «НОРД» саджали в автобуси й розвозили голосувати по різних дільницях. Подейкують, що на певних дільницях усім, хто прийшов до відкриття, видавали по десять гривень, але при цьому не казали, за кого голосувати. Це й не дивно, адже головна проблема штабу Януковича на Сході — явка. «Усі вони однакові, тому я на вибори не піду», — не раз можна було почути на вулицях міста. Можливо, саме тому на дільницях Донецька не було жодних проблем з неточностями у списках виборців.

За словами КВУшників, на 16-ту годину, коли зазвичай більшість людей уже проголосували, явка у місті в середньому становила близько 60%. До закриття дільниць прийшло загалом 86% виборців. Ця «цифєрь» досягалася кількома способами. Один зі спостерігачів від Януковича виписував адреси тих, хто не проголосував, далі до справи бралися молодики спортивного вигляду, які відвідували «несвідомих» земляків і ввічливо нагадували їм, що ті забули проголосувати. У цьому випадку все законно. Інший спосіб більш слизький. Під вечір, коли стає зрозуміло, хто саме не голосував, на дільницю перекидається певна кількість «своїх» людей, які підходять до заздалегідь визначених членів комісій, показують їм свій паспорт і отримують бюлетень. При цьому позначка про видачу бюлетеня ставиться навпроти прізвища людини, яка не прийшла. «Звичайно, це незаконно, але проконтролювати, а тим більше довести юридично факт порушення неможливо», — пояснює Гришин.

«Так розказували по телевізору»

Майже всі донеччани, з якими я спілкувався на вулицях, у кав’ярнях, транспорті й кого я просив пояснити, чому він голосує за Януковича, відповідали приблизно однаково: «Я скажу, чому я проти Ющенка». Далі перелік аргументів, які нав’язливо повторювали й демонстрували центральні телеканали: Ющенко, Тимошенко і Лазаренко разом розкрадали Україну; програма Ющенка передбачає розподіл України на три сорти; Ющенко в останній місяць кампанії перегнув палку, коли почав бити міліціонерів. Потім майже всі співрозмовники Контрактів виправдовувалися, мовляв, «я точно не знаю, але так розказували по телевізору».

Вихід Ющенка у другий тур викликав у багатьох мешканців Донецька щире здивування — вони були переконані, що Янукович без проблем переможе в першому.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар