Київ. У пошуках провокацій

Андрій ЛАВРИК

Напередодні першого туру політтехнологи намагалися федералізувати країну, опозиційні й провладні політики оприлюднювали жахливі сценарії зриву виборів, які начебто готували їхні опоненти. Кореспонденти Контрактів стежили за виборами у найгарячіших точках — Києві, Донецьку і Львові. Жодних сутичок чи провокацій у цих містах не було. Виявляється, попри відмінні політичні уподобання, настрої простих людей в різних регіонах нашої держави відрізняються від того, як їх намагаються відобразити на телеекранах заїжджі політтехнологи. Наш висновок: Україну розколоти не вдалося.

У повітрі відчувався запах напруження. Ще в суботу ввечері на вулицях людей було менше, ніж завжди. На узбіччах доріг менше припаркованих автомобілів. Молодь, що зазвичай о цій порі, напившись пива, шукає пригод, майже непомітна. Багато банкоматів закриті металевими листами або броньованими жалюзі. Київ, занепокоєний чутками про прибуття тисяч «моджахедів» зі Сходу, що буцімто збиралися перетворити ніч виборів у столиці на варфоломіївську, чекав погромів.

Неділя. Почалось. У теленовинах говорять, що тисячі киян не знайшли себе у виборчих списках. Деінде виникають стихійні пікети виборців, які не можуть проголосувати. Суди завалено скаргами громадян.

12:30. Дільниця № 104 (ТВО № 217), київська середня школа № 195, житловий масив Березняки. Жодних черг, немає ніякого ажіотажу, голосування проходить швидше діловито. Більшість людей приходять на дільницю зі своїми ручками. За тиждень до виборів ходили плітки, що в кабінках для голосування будуть ручки, чорнила яких зникатимуть через годину, як виборець поставить позначку навпроти прізвища свого кандидата. Спостерігач біля скриньок для голосування, чоловік років 35, нагадує виборцям, щоб вони складали бюлетені перед тим, як вкинути, щоб ніхто не підгледів, який вони зробили вибір. Ввечері по ТБ покажуть сюжет з однієї дільниці Донбасу: студенти місцевого ВНЗ перед тим, як кинути бюлетень в урну, демонструють його викладачам — у всіх стоїть позначка за Януковича.

17:10. Площа Лесі Українки, Центральна виборча комісія. Будівля огороджена подвійним парканом. На подвір’ї — вантажівки з критими кузовами і автобуси, якими сюди звозилися сили правопорядку. Особливо вражають два дива поліцейської техніки — футуристичні броньовані потвори на базі вантажівок. Вони оснащені брандспойтами і бульдозерними щитами для прориву барикад. Монотонно гудять генератори автономних телестанцій. Телевізійників особливо багато. Колеги говорили, що помітили групу навіть від «Аль-Джазіри». Довкола броньованого паркану гуляють перехожі. Туристи фотографуються на фоні ЦВК, що перетворився на неприступну фортецю. Я роблю в блокноті нотатки, до мене бочком, ніби випадково, швидко наближається скромно вдягнутий чоловік з напруженим обличчам. Про всяк випадок вішаю, щоб було видніше, бейдж з написом «Преса».

18:00. Хрещатик. Відпочивальники п’ють пиво. Матері вигулюють свої виводки, тінейджери гуртуються навколо вуличних музикантів. В репертуарі переважає Віктор Цой. Утім, головна вулиця Києва не така безтурботна, як у звичайні вихідні. «Може, поїдемо гуляти на «Арсенальну»? — говорить дівчинка-підліток, що стоїть неподалік від мене, своєму бойфренду. — Там точно нічого такого не буде».

Сідаю в метро, щоб повернутися на площу Лесі Українки. На платформі міліцейський патруль з металошукачем. У вагоні надзвичайно тихо. Деякі пасажири з підозрою вдивляються в оточуючих. Я чув, що схожа атмосфера в метрополітені Москви. Москви епохи Путіна і терактів.

20:00. Площа Лесі Українки. Країна вже проголосувала і з нетерпінням очікує результатів. Біля комісії зібралося близько 200 чоловік, з яких половина — журналісти і перехожі, зацікавлені скупченням міліції і телекамер. Інша половина більше схожа на переодягнених оперативників міліції. На Печерську, де знаходиться ЦВК, помітний дивний рух сил правопорядку. Ми з колегами нарахували 30 автобусів і вантажівок, що під’їхали до військової частини, яка знаходиться поблизу. Неподалік збирається кілька невеликих груп молодих людей підозрілої зовнішності — на активістів студентського руху «Пора» вони точно не схожі. Звичайні перехожі намагаються їх подалі обійти.

21:00. Публіка відверто нудьгує. Журналісти телефонують до колег, що чергують усередині ЦВК і в штабах кандидатів, де ведеться паралельний підрахунок голосів, щоб дізнатися попередні результати виборів. Відомості отримуються найсуперечливіші. Єдина розвага — колона байкерів, які час від часу проїздять поруч. Їхні байки обв’язані жовтогарячими стрічками. Публіка вітає мотоциклістів схвальними вигуками.

21:30. Скандал на в’їзді до ЦВК. Кандидат у президенти Леонід Черновецький намагається проїхати у подвір’я ЦВК на своєму ексклюзивному «Майбаху». Його не пускають. Інцидент вичерпано, коли кандидат погоджується на пропозицію правоохоронців потрапити до ЦВК пішки.

21:43. «Ківалов, оголошуй результати!» — кричить у мегафон якийсь чолов’яга. Присутні його стороняться — всі бояться провокацій. Залишившись без уваги, крикун облишив свою витівку.

22:02. Пронизливе вищання гальм: джип Merсedes на шаленій швидкості входить у поворот з вулиці Кутузова на бульвар Лесі Українки. У нього лопаються шини, і він летить у натовп молоді, що на протилежному від ЦВК боці вулиці п’є пиво. Звук удару (чавунна огорожа розлітається на друзки), крики переляку. Журналісти кидаються туди і зіштовхуються з підлітками, що в паніці розбігаються з місця пригоди. На щастя, обійшлося без жертв. Незначні ушкодження отримали тільки пасажири джипу. Місце пригоди миттєво оточила міліція. Водія, кремезного молодика, схопили відразу, посадили в машину ДАІ і відвезли від гріха подалі: підігріта спиртним молодь хотіла навчити його правил дорожнього руху непопулярними методами. Якийсь дядько починає істерично кричати: «Це він мене хотів вбити!». На нього демонстративно не звертають уваги.

23:00. Без того не надто численна публіка починає розходитись — у анонсованих міністром внутрішніх справ масових заворушеннях брати участь нікому. На підходах до площі Лесі Українки чергують невеликі групи активістів з організації «Пора». Вони завертають назад своїх членів, які ослухалися заклику не ходити під стіни ЦВК, щоб уникнути провокацій.

23:30. Ловлю таксі, їду додому. Порожніми вулицями міста, яке, зазвичай, майже ніколи не спить.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар