|
|
|||||
| 22 Листопад 2008, Субота |
|
Українською На русском | ||||
![]() |
Ділові новини | Прес релізи | Бізнес-події | Форум | Власний рахунок | Авто | Нерухомість | Робота |
| Український дiловий тижневик "Контракти" / № 43 вiд 25-10-2004 | РЕКЛАМА | ПЕРЕДПЛАТА 2009 | ||
|
План Кінаха. Економічний прорив і духовне оновленняКоли читаєш бадьорі рапорти чиновників про те, що Україна випереджає всі країни Європи за темпами економічного зростання, мимоволі запитуєш у себе: чому ж ми за таких успіхів і далі живемо так бідно? Щоб відповісти на це запитання, варто лише озирнутися навколо. Україна «доношує» господарський і науково-технологічний потенціал колишнього Радянського Союзу. Держава віддає перевагу «ручним» способам управління економікою. За роки незалежності оновлення продукції і технологій майже не було. Праця українців стала чи не найдешевшою у світі. Середній рівень доходів мають лише 20% населення. Розрив між 10% найбільш і найменш забезпечених громадян сягає 10 разів. Більшість українців живуть в будинках-ветеранах. Не реконструюються підприємства. У зношених доменних печах вариться метал, який іде на експорт. Не приносить прибутків і наша, найкраща на планеті, земля — основне багатство України. Що ж робити? Те саме, що зробив би господар, якому треба відремонтувати свій будинок після стихійного лиха, — мобілізувати всі наявні в Україні ресурси, якими нас Бог не обділив, і здійснити прорив, аналогічний післявоєнному відновленню Європи чи Японії. План Українського Прориву запропонував Анатолій Кінах — голова Партії промисловців і підприємців, кандидат на пост президента України. Саме тоді, коли Кінах був прем’єром, в країні почала підніматися з колін економіка, зростати зарплати і пенсії, нарощуватися потужності підприємств, було прийнято програму подолання бідності. План Кінаха реальний — він створює умови, які дають людям можливість чесно працювати, добре заробляти, забезпечувати і власні сім’ї, і Україну. План економічного прориву покликаний спростувати сумний досвід попередніх безсистемних економічних реформ, з якими більшість людей пов’язують лише зміни до гіршого. Економіка довіри за Кінахом має грунтуватися на прискореній модернізації вітчизняного господарства, збільшенні виробництва саме такої продукції, яка дасть можливість підвищити заробітну плату. Її середньомісячної розмір має зрости в 2,5 раза. Рівень оплати праці працівників медицини, освіти й культури відповідатиме середньому рівню оплати у виробничій сфері. Доходи населення також мають зрости за рахунок нарощування соціальних виплат, зокрема за рахунок двократного збільшення пенсій. Логіка нової стратегії передбачає випереджальне зростання доходів населення щодо зростання виробництва, а також щодо підвищення цін. Реалізація цієї політики з опорою на соціальну базу суспільства — середній клас — означає поліпшення добробуту і якості життя громадян країни. Щорічні темпи збільшення реальних доходів населення мають бути вищими за темпи зростання економіки не менш як у 1,5 раза: економіка не може бути успішною, якщо населення не відчуває цього на своїй кишені. Це означає, що збільшаться кошти, які населення зможе вкладати у виробництво як власники. Зросте і споживчий ринок — люди зможуть купувати більше товарів вітчизняних виробників і таким чином стимулювати розширення національного виробництва. Додатковим стимулом для підвищення рівня життя населення має стати звільнення від оподаткування доходів, нижчих за двократну величину прожиткового мінімуму. Причому витрати на найнеобхідніше не оподатковуватимуться взагалі: їх виключать із суми, з якої сплачується податок. Пріоритетом стане підвищення відповідальності держави перед суспільством і його ролі в регулюванні господарства виключно правовими та економічними способами. Основний акцент треба робити на використанні національних конкурентних переваг, авангардних виробництв — на такі перспективні високотехнологічні галузі, як космічна техніка, авіапромисловість, біотехнології, ВПК тощо. Щоб з максимальною вигодою використовувати унікальний природний і географічний потенціал України, додамо сюди агропромисловий, гірничо-металургійний комплекс, транспортну інфраструктуру та рекреаційні ресурси. Ці сфери мають стати пріоритетними «точками економічного прориву», забезпечити міцні конкурентні позиції і відіграти роль «локомотивів розвитку». Саме вони можуть забезпечити Україну стабільними замовленнями на світовому ринку. Адже в останні роки наша економіка зростала переважно за рахунок продажу за кордон сировини. Але мине ще рік-два, попит на сировину знизиться, старе обладнання не витримає навантаження і вийде з ладу, і ми знову можемо опинитися на економічному дні, як і кілька років тому. Тому вже сьогодні слід переорієнтувати економіку на прорив, створювати нові, перспективні виробництва завтрашнього дня, а не експлуатувати промислову спадщину минулого. Згідно з планом Кінаха, в країні подвоїться виробництво продукції. Темпи зростання економіки будуть у 3-5 разів більшими, ніж у Європі, і дадуть змогу скоротити нинішній 30-річний розрив в економіці та рівні життя. Для цього у нас є всі необхідні ресурси. Сировинна база України включає родовища понад 100 видів сировини, лише розвідані запаси оцінюються в 7,5 трлн доларів. На нашій території знаходяться 43% світових покладів марганцю, 20% — титану, 14% — залізної руди, багато цирконію, урану, калійних солей, коксівного вугілля. Є величезний транспортний потенціал транзитних перевезень і енергетичних потужностей. Цілий світ визнає, що в Україні — найбагатший кадровий потенціал, чудовий працелюбний і освічений народ. Але ці ресурси сьогодні не працюють в інтересах соціально-економічного розвитку нашої Батьківщини. У кращому разі вони допомагають наповнювати кишеню монополістів. Не секрет, що в Україні існують дві економіки: офіційна, з якої платяться податки, і нелегальна, яка перебуває за межами контролю держави і суспільства і не бере участі в розв’язанні болючих соціальних проблем. За оцінками експертів, за кордоном знаходиться 40-50 млрд доларів. Необхідно вжити рішучих заходів, щоб повернути ці кошти в економіку, примусити працювати на благо суспільства. За рахунок використання в загальнонаціональних інтересах фінансових ресурсів з «тіньових» коштів і сфери монопольних утворень доходи громадян можуть бути збільшені майже удвічі. Це також сформує фінансову базу для оновлення економіки, знизить податки на працю й виробництво. Невід’ємною частиною політики економічного зростання є подолання вимушеного безробіття, насамперед серед молоді, яка шукає роботу вперше, і тих, хто має знання і професійні навички, але не знайшов собі застосування в умовах нашого псевдокапіталізму. Прискорення розвитку економіки дасть змогу створювати щороку до 500 тис. високоефективних робочих місць. Праця — інтелектуальна чи фізична — має бути єдиним легальним засобом добробуту суспільства і людини. Наші громадяни, близько семи мільйонів яких заради своїх сімей шукають роботу за кордоном, зможуть повернутися і працювати на батьківщині. А щодо тих верств населення, які не можуть потурбуватися про себе самі, то в нашій країні не має бути голодних, босих і кинутих напризволяще дітей, літніх людей, інвалідів. Соціальний захист має стати ГАРАНТОВАНИМ кожному, хто його потребує. Для цього треба не лише підвищувати пенсії, а й створювати центри, де незаможні могли б безкоштовно отримувати медикаменти, одяг, продукти харчування, предмети першої необхідності. План Українського Прориву не обходить увагою і сільськогосподарське виробництво. Коли послідовно проводилися реформи в агропромисловому господарстві, а це було у часи прем’єрства Анатолія Кінаха, полиці магазинів заповнилися вітчизняними продуктами, виготовленими і малими підприємствами, і великими переробними комбінатами. Багато з цих підприємств працюють успішно, але це не означає, що вони не потребують допомоги держави. Держава має заохочувати виробничі ланцюжки за принципом «з лану до столу», створювати виробникам податкові стимули, сприяти технічному переозброєнню переробних підприємств, підтримувати аграріїв кредитами і державним замовленням, грамотно регулювати ціноутворення. Усе це можна зробити через стратегію соціального і економічного розвитку кожного окремого регіону, міста, території з урахуванням його власних проблем і потреб. Причому створювати план такого розвитку і підраховувати необхідні витрати мають жителі регіонів через своїх представників в органах влади. Як бачимо, вихід є. Україна може жити краще, а її громадяни багатше. Частка населення, яке за рівнем доходів і професійно-освітнім статусом належить до заможного середнього класу, має зрости утроє — з нинішніх 20 до 60%. Для цього Анатолію Кінаху потрібна підтримка українського народу. Люди, які не хочуть, щоб їхні діти животіли в бідності, обов’язково виберуть План Українського Прориву для себе і своєї Батьківщини.
Опубліковано на правах політичної реклами
|
|
|
|
|
|
Редакцiя: т/ф:(044) 391-51-75. Iнтернет-проект: |
|