Чорним по чорному

Леся СОЛОВЧУК, Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ

Прогноз Леоніда Кучми про те, що вибори президента в Україні будуть настільки брудними, яких ми досі не бачили, справдився. Підсумовуючи виборчу кампанію, політологи вивели приблизне співвідношення брудних і чистих технологій нинішнього президентського заїзду як 80:20. При цьому вони підкреслюють, що нинішній «чорний» піар прописують суспільству вже не в чистому вигляді — все частіше на заміну йому приходять дезінформація, клоунада, буфонада та самопіар. Що було найбільш вражаючим — про це Контракти запитали у своїх експертів.

Олександр ПОНОМАРЬОВ, співак:

— Страшно дратують медіа, тобто те, як висвітлюється кожен з кандидатів. Таке враження, що я включив телебачення часів Брежнєва. Переключаєш з каналу на канал — один і той самий Брежнєв. Щодо інших кандидатів або замовчують факти, або перебріхують. Приміром, якщо кажуть, що на мітинг Ющенка прийшло до 20 тисяч людей, це означає, що насправді було щонайменше 100 тисяч.

Вахтанг КІПІАНІ, журналіст:

— Найбрудніше — це висунення 18 технічних кандидатів, коли суспільна думка ґвалтується великою кількістю клоунів. Прикро, що вони прийшли в кампанію не для того, щоб стати президентом, а щоб: а) боротися з певним кандидатом; б) провести своїх людей у виборчі комісії; в) бути скаржником після того, як кандидат Х переможе. Мені особливо боляче, що половина з них використовують націоналістичну карту, дискредитуючи рештки патріотизму та національної свідомості. Це передовсім Козак, Корчинський та Андрій Чорновіл.

Сергій ПОЯРКОВ, художник:

— Мене вразило, що на цих виборах кожна команда працює на руку конкуренту. Порівняно з виступом Тягнибока про «москалів і жидів», все, що зробив проти Ющенка Янукович, — це просто квіточки. У свою чергу, штаб єдино правильного кандидата своїм брежнєвським засиллям так замучив виборця, що навіть ті, хто взагалі не збирався йти на вибори, принципово підуть голосувати за іншого кандидата. Тому що реклама в таких дозах — це вже антиреклама.

Олександр ЗІНЧЕНКО, керівник виборчого штабу Віктора Ющенка:

— У нас кожен день — «чорний». Останній приклад: візит до Харкова, коли ми усім місцевим телекомпаніям запропонували прямий ефір з Ющенком, оплачуваний з нашого виборчого фонду, і скрізь отримали відмови. Хоча за кілька днів до цього Янукович без проблем став гостем провідного місцевого каналу. А «Тому що...» взагалі вийшло за будь-які межі. Думаю, білборди лише в одній області перекривають увесь легальний виборчий фонд.

Кость БОНДАРЕНКО, політолог:

— Цього разу немає ніяких екстраординарних акцій, як, приміром, замах на Вітренко у 1999-му чи брудний компромат шляхом оприлюднення підробленої інформації. Мене дратує сам хід виборчої кампанії: настільки бліда і невиразна, настільки безглузда і шита білими нитками — без жодних яскравих знахідок, без жодних пропозицій. Мені здається, що кандидати на старті були набагато яскравішими і привабливішими, ніж зараз на виході.

Юрій ІЛЛЄНКО, кінорежисер:

— Мені стало не по собі, коли зняли міністра оборони. Особисто мені фігура Марчука байдужа, а якщо відверто, то взагалі несимпатична. Але вразив сам факт, що замість нього ставиться людина, яка виконуватиме силову роль на виборах. Це ніби відкритим текстом сказали — хлопці, під кулями будете голосувати. Після цього я готовий до таких карколомних ходів, яких у природі просто не існує. Я сам відомий як людина з шаленою фантазією. Але хлопці, які працюють над нинішніми сценаріями, мабуть, ще крутіші і від мене, і від Тарантіно.

Анатолій ОСАДЧИЙ, директор агенції нерухомості «Полісся»:

— Та в нас усе «чорнуха». Починаючи з випуску плакатів, які б’ють нижче пояса конкурентів, і закінчуючи «яйцекиданням» з невідомими літальними об’єктами. Тепер у відповідь яйця кидають у всіх. Тимошенко в Харкові отримала з півсотні яєць, але при цьому ніхто не постраждав, нікого не затримали.

Олександр СУГОНЯКО, голова Асоціації українських банків:

— Я особисто знаю Ющенка. І мене дуже вражає той факт, як вони нав’язують йому імідж терориста. Усі ці підкинуті вибухівки, обшуки, особливо коли студентів чи викладачів виводять на вулицю під час роботи, — вершина цинізму. Думаю, це не той шлях, яким хоче йти Україна.

Олег СКРИПКА, лідер гурту «ВВ»:

— У влади немає популярності в народу. Тому ця кампанія на 99% або й навіть цілих 100% брудна. До однієї технології припасували навіть «ВВ», коли випустили плакати для молоді «Любимо «ВВ» і «Океан Ельзи» — віримо в Януковича», хоча у штабі прем’єра точно знають, що ми відкрито підтримуємо опозицію. Методи влади — постійно змішувати карти, всім шкодити. Кілька днів тому на концерті в Києві нам вимкнули світло на сцені. Натомість, коли виступав Ющенко, ввімкнули гучно дискотеку. Мені здається, у цих людей немає ні принципів, ні моралі. На Східній Україні навіть бояться вголос називати прізвище Ющенка.

Станіслав БЄЛКОВСЬКИЙ, російський політтехнолог:

— Що може бути страшніше від замаху на життя? Якщо півтора місяця тому я сумнівався в отруєнні Ющенка, то сьогодні я впевнений у цьому на 99,99%. До того ж я переконаний, що це не перше подібне отруєння в новітній українській історії. Як на мене, то за схожих обставин помер колишній міністр інформації. У випадку Ющенка, думаю, це була технологія, застосована для усунення кандидата від виборів і зміни його зовнішнього вигляду. Треба додати, що все було розраховано саме настільки, щоб людина залишилася живою, але в неї спотворилася зовнішність.

Олександр СУШКО, директор Центру миру, конверсії і зовнішньої політики:

— Найнебезпечніша технологія — залякування виборців. Ця карта розігрувалася, починаючи з вибуху на троєщинському ринку, далі були заяви про наміри опозиції розгорнути силовий сценарій виборів, а тепер і провокація в офісі організації «Пора». Порівняно з цим оббріхування кандидатів — явище досить пересічне. Залякування суттєво підвищує напруження в суспільстві, збільшує недовіру до політичних акторів та інформаційного простору. Але найгірше те, що люди справді бояться цього вибору, бояться за власне життя, за життя і безпеку своїх рідних. Грати на цих струнах — це за межами морального і правового поля.

Ілько КУЧЕРІВ, директор фонду «Демократичні ініціативи»:

— Усі ми «вийшли» з СРСР і повинні чудово розуміти, що до того цинізму, який був за комуністів, нинішній владі далеко. Сьогодні вже, принаймні, є організована опозиція, яка має стільки ж електорату, як і влада. До Європи також далеко. Але в нас є шанс прорватися швидше, ніж у росіян, які свято вірять у президента-батюшку, чи білорусів, які бачать Лукашенка президентом пожиттєво. За нашими опитуваннями, дві третини українців усвідомлюють, що кампанія ведеться несправедливо, що все буде підтасовано, що умови створюються під одного кандидата.

Ігор ПОПОВ, голова Комітету виборців України:

— Найбільше вражає спекуляція довкола хвороби Ющенка: що їв, з ким їв. Коли обидві сторони починають заглиблюватися у дрібниці, смакувати діагнозами, це виглядає дуже чорно і неетично. Усе інше можна було передбачити — і спроби роз’єднання по лінії Схід — Захід, і спекуляції на національній ідеї, і звинувачення в американізмі, і використання судимостей Януковича.

Володимир МАЛИНКОВИЧ, директор української філії Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень:

— Найчорніший момент — поведінка опозиції у зв’язку з так званим отруєнням Ющенка, яке досі залишається недоведеним. Лідер «Нашої України» просто з’являється після Відня і заявляє: «Дивіться на моє обличчя — мене отруїла влада». Але ж безпідставно звинувачувати у вбивстві, розраховуючи на співчуття мільйонів людей, — це особливо непристойно і брудно.

Сергій ОКСАНИЧ, президент інвестиційної компанії «Кінто»:

— Те, що зараз транслюється на телеканалах, — найбрудніша технологія. Здається, молоді журналісти, які втягнулися в цей бруд і ніколи не бачили іншої журналістики, думають, що це і є нормальна журналістика. Будь-яка інформаційна програма — це ложка правди і діжка брехні.

По суті, головні претенденти поводяться набагато толерантніше, ніж це висвітлюється на телебаченні. Доводиться дивитися новини із стисненими зубами.

Олег ШЕВЧУК, заступник голови Партії зелених, директор Інституту інформаційного суспільства:

— Найбільшою «чорнухою» цих виборів стало доведення електорату до ситуації, коли він не бачить суттєвої різниці між основними кандидатами. Нас знову привели до ситуації вибору без вибору. І це не результат ідеологічної чи політичної боротьби, а лише «якісна» робота політтехнологів, які змогли створити прецедент у політичному житті, коли найрейтинговіший кандидат змушений доводити свою автохтонність.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар