Розвідка свободою

Сергій ЗГУРЕЦЬ,
Defense Express

Президент видав указ про створення служби зовнішньої розвідки. Так в Україні починається реформа розвідувальних органів.

Про необхідність виділення розвідки в окрему структуру говорилося щонайменше сім останніх років. Адже наявність розвідки у складі СБУ консервувала систему, характерну саме для тоталітарної держави.

Такий симбіоз корисний лише в державах, де спеціальні служби використовуються, зокрема й для таємної боротьби з противниками режиму, як на своїй території, так і за кордоном.

Служба зовнішньої розвідки створюється на базі департаменту розвідки, розвідувальних підрозділів регіональних органів Служби безпеки України як спеціальний державний орган. Завдання служби — розвідувальна діяльність у політичній, економічній, військово-технічній, науково-технологічній та інформаційній сферах, участь у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю і тероризмом. Головою служби призначено Олега Синянського.

Прощавай, зброє!

Нинішній голова СБУ і виходець з військової розвідки Ігор Смєшко, так само як і ідеолог розвідувальної незалежності Володимир Горбулін, є палким прихильником створення ефективної національної розвідспільноти і виведення розвідки зі складу СБУ. Хоча з погляду його нинішнього статусу це рішення є алогічним. Інформація — це зброя. А навіщо роззброюватися з власної волі? Щоправда, те, що на чолі української СЗР стоїть Олег Синянський, якого відносять до команди Смєшка, свідчить про багатокомпонентність рішень, які характеризують початок реформи спецслужб. Наступним етапом має стати виведення зі складу СБУ органів контррозвідки.

Утім, автономність українських спецслужб — не самоціль. Звісно, конкурентна схема функціонування спецслужб, коли всі служби організаційно відокремлені і діють відносно незалежно одна від одної, запобігає концентрації силових функцій в одних руках. Але не менш або навіть більш важливою є ефективність їхніх індивідуальних та інтегрованих зусиль. На цьому тлі виокремлення розвідки зі складу СБУ слід пов’язати з утворенням структури, яка матиме реальні можливості для координації діяльності розвідок різної належності.

Не виключено, що в межах реформи розвідок для координації діяльності трьох «китів» — військового, есбеушного і прикордонного — буде створено єдиний орган. Тим більше, що так уже було 1993 року, і його повторна поява цілком імовірна. Тим більше, що один з ініціаторів створення СЗР Ігор Смєшко на своєму шляху до СБУ не лише очолював Головне управління розвідки Міністерства оборони України, а й паралельно керував структурою під назвою Комітет з питань розвідки. Комітет відповідав за координацію діяльності розвідслужби, проводив узагальнення і перехресну перевірку інформації, готував рекомендації щодо ухвалення рішень вищими державними особами.

Курс на демократію

Продуктивність роботи спецслужб тісно зав’язана на неординарності застосовуваних засобів. І ця неординарність несе в собі потенційну загрозу як свободі окремої людини, так і демократичним підвалинам суспільства. Питання в тому, як і наскільки ефективно ці загрози компенсуються. Адже права спецорганів можуть розширятися лише за рахунок обмеження прав громадян. У своєму рішенні про розділення СБУ Україна наслідує приклад демократичних держав, навіть якщо цю тезу не всі сприймають однозначно. Негатив лише в тому, що на цей крок треба було наважуватися набагато раніше. Якщо не відразу після оголошення незалежності, то вже точно після скандалу навколо плівок Мельниченка, коли вітчизняні спецслужби продемонстрували свою системну вразливість.

Утім, за реформу спецслужб взялися не лише в Україні. Примітно, що сьогодні головною рушійною силою виступає не протидія Заходу і Сходу, як було за часів холодної війни. Реформи спецслужб стимульовані боротьбою з тероризмом. Головне, щоб під девізом створення ефективної системи протидії тероризму в перетворенні спецслужб не реалізовувалися протилежні стратегії.

---

Що в нас

Зараз в Україні, згідно із Законом про розвідувальні органи, три такі спеціальні органи, не рахуючи розвідки фінансової, кримінальної розвідки МВС і МЗСівської служби інформації. Розвідкою займаються Головне управління розвідки Міноборони, розвідка Держкомкордону і департамент розвідки СБУ.

Примітно, що кожна розвідувальна структура для фінансування має окремий рядок у бюджеті. Загальна чисельність працівників СБУ — 45 318 осіб, зокрема 39 086 військовослужбовців.

---

А як у них

США після подій 11 вересня 2001 року змінили структуру федеральних відомств, відповідальних за безпеку країни. В Америці розвідкою займаються 15 установ. Однією з найнесподіваніших стала ідея взаємодії ФБР і ЦРУ. Річ у тім, що сфери діяльності ФБР і ЦРУ не перетинаються ні географічно, ні юридично. Центральне розвідувальне управління, яке має статус незалежної агенції, займається збиранням інформації за кордоном, її аналізом і проведенням спеціальних операцій. Повноважень правоохоронних органів ЦРУ не має, на відміну від ФБР, що є органом правоохоронним, який займається розшуком карних злочинців і шпигунів на території США. Нині США на порозі створення національної розвідки, принаймні вже засновано посаду директора НР у ранзі члена уряду.

Росія, розпочавши боротьбу з тероризмом фразою Володимира Путіна «мочити всіх у сортирі», практично повернулася до структури спецслужб, характерної для Радянського Союзу, з монополізмом КДБ. Борис Єльцин, прийшовши до влади, розбив КДБ на частини. Він пам’ятав, що в серпні 1991-го тогочасний голова КДБ Володимир Крючков міг водночас координувати дії «дев’ятки», контррозвідників, прикордонників і спеціалістів з прослуховування, які виявилися залученими до путчу ГКЧП. З КДБ було виділено спочатку Федерельне агентство урядового зв’язку та інформації (ФАПСІ) і Федеральну службу охорони, згодом — Службу зовнішньої розвідки і Федеральну прикордонну службу. Те, що залишилося від КДБ, дісталося ФСБ. Завдяки керівникам спецслужб, зокрема Євгену Примакову, розвідку було виведено з політичної гри. При розчленуванні КДБ Єльцин спирався на американський досвід розвідспільноти. Його головний принцип: кілька спецслужб частково з однаковими функціями конкурують одна з одною, в результаті президент отримує інформацію з різних джерел, що дає йому можливість залишатися незалежним від спецслужб.

Вихідцю зі спецслужб Володимиру Путіну така відокремленість видалася зайвою. Після його указу про реформування ФСБ це відомство стало повертатися у звичні рамки, збираючи старі підструктури. Як зазначив один з російських експертів, останнім цвяхом у труну реформи спецслужб, проведеної Єльциним, буде включення до складу Луб’янки служб розвідки.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар