Астролябія Євросоюзу

Дмитро КРАПИВЕНКО

Наступного року Євросоюз починає реалізацію амбітного космічного проекту — створення супутникової навігаційної системи Galileo. На відміну від Росії та США, які використовують аналогічні системи для військових потреб, ЄС запускатиме навігаційні супутники виключно у цивільних і комерційних цілях.

Довга дорога до ESA

Західна Європа не мала свого Гагаріна і не висаджувала власних експедицій на Місяць. Ще в 60-ті роки минулого століття у Старому Світі збагнули, що вони мають особливий шлях до космосу. Європейців не обсідали імперські амбіції щодо того, як опинитися першими на тій чи іншій космічній трасі чи на якій планеті встановити свій прапор (та й єдиного синього прапора із золотавими зірочками на той час просто не існувало). Проте була впевненість у тому, що космонавтика є перспективною високотехнологічною галуззю економіки. На цих засадах і почали об’єднувати свій науковий і виробничий потенціал західноєвропейські країни.

На початку 60-х були створені Європейська організація космічних досліджень (ESRO) та Європейська організація з розробки ракетоносіїв (ELDO), які коригували космічні дослідження у Західній Європі. Згодом ці структури було вирішено об’єднати. Так, 1975 року постала єдина Європейська космічна агенція ESA, яка донині залишається головним мозковим центром європейської космонавтики. Засновниками ESA стали 15 європейських держав, більшість з яких згодом стали фундаторами ЄС. Як у 70-х роках, так і сьогодні учасники ESA мають різний ступінь інтересу до космічних програм та можливості щодо їх фінансування. Відтак проекти ESA поділено на обов’язкові й факультативні — від участі та фінансування останніх може відмовитися кожна держава-засновник.

ESA не є велетенським науково-промисловим об’єднанням. Завдання агенції — дослідження та розробка техніки. Виробництвом же супутників, ракетоносіїв та інших космічних апаратів займаються промислові підприємства країн ЄС — інженери ESA лише контролюють дотримання технології. Майже відразу після заснування ESA перестала бути виключно європейською агенцією — вона стала організацією, до співпраці з якою може приєднатися будь-яка країна, що має власний аерокосмічний потенціал. Ще в 70-х роках до проектів ESA приєдналася Канада, переговори про співпрацю з Європейською космічною агенцією ведуть Ізраїль, Індія та Китай.

Незалежність від Штатів

Ідеологічне обгрунтування створення ESA полягає в тому, що європейська космонативка має розвиватися самостійно, без диктату технологічно «просунутого» заокеанського союзника. Допоки це було декларацією, Вашингтон абсолютно спокійно ставився до космічних розробок європейців. Але коли зайшлося про можливу конкуренцію... У 90-х роках європейці оголосили про намір будувати власну супутникову навігаційну систему Galileo, яка має стати альтернативою американській GPS (Global Positioning System) та російській ГЛОНАСС (глобальная навигационная спутниковая система). Американців, які упевнено монополізували ринок супутникової навігації, така заява зачепила за живе.

Американські чиновники часом переходили на підвищений тон, коли говорили з Брюсселем про проект Galileo. Але даремно. Спростувати доцільність створення супутникової системи ESA Вашингтону так і не вдалося. Galileo передбачає виведення протягом 2005-2008 років на орбіту 30 супутників (27 діючих і три резервних), за допомогою яких користувачі отримають можливість позиціюватися у просторі з точністю до 1 м у режимі реального часу. Кількість апаратів Galileo, які можна використовувати для орієнтації, удвічі більша, ніж мінімально необхідна. Це дозволяє визначати місцезнаходження об’єктів у великих містах, де будівлі екранують супутниковий сигнал.

Супутникова навігація вже зараз є доволі запитаною послугою на морському, авіаційному та залізничному транспорті. За прогнозами фахівців, протягом найближчих років залежність транспорту від супутників помітно зросте.

Сьогодні вже є чимало суден, які орієнтуються в морі за допомогою приладів GPS. Є всі підстави вважати, що згодом транспортники перейдуть на Galileo, адже в європейської системи є суттєва перевага над американською — вона створюється виключно для цивільних потреб. GPS активно використовує Пентагон, тож цивільні користувачі не мають гарантії щодо постійного і безперебійного використання американської навігаційної системи. Під час війни в Іраку споживачі послуг GPS мали проблеми, адже на той час більшість супутників США були задіяні для військових цілей.

Американців хвилює не стільки цивільна орієнтація системи Galileo і її технічні переваги, скільки терміни реалізації проекту. За попередньою інформацією, США планують оновити свою GPS до 2008 року — тоді ж має розпочати свою роботу Galileo, тож конкуренції не уникнути. Зі свого боку, ESA не прагне конфронтації зі Штатами, говорячи лише про власну навігаційну автономність. Загалом у Європейській космічній агенції готові співпрацювати і з американською GPS, і з російською ГЛОНАСС задля створення глобальної навігаційної мережі. Втім, московські та вашингтонські «яструби» навряд чи захочуть інтегрувати свої системи з цивільним проектом ESA.

Поспішайте заробити!

Перейти від слів до справи у створенні системи Galileo європейцям виявилося непросто. Повна реалізація проекту передбачає фінансування у розмірі $4,2 млрд. У тому, що такі кошти знайдуться, не виникає сумнівів. Засновників ESA більше турбує питання про те, за яким принципом розподілятимуться майбутні доходи від експлуатації системи. Саме це питання посварило 2003 року учасників проекту і ледь не поставило його виконання під загрозу. Найбільші донори Galileo — Велика Британія, Німеччина, Франція та Італія — побажали мати по 25% у концесії. Це, звісно, не могло не образити інших учасників ESA. У тривалих і нервових переговорах з’явилася нова модель перерозподілу часток у Galileo: амбітній «четвірці» було виділено по 17,5%.

Тільки-но було вирішено питання з частками у проекті, $1,1 млрд на перший етап його реалізації було віднайдено: половина коштів надходить з бюджету ЄС, половина — від окремих країн — учасниць ESA. На сьогодні деякі компанії вже отримали замовлення відповідно до програми Galileo. Перші EUR27,9 млн було виділено британській компанії Surrey Space Technology Limited, яка будуватиме дослідний супутник для системи Galileo. Свої EUR72,3 млн дістане міжнародний консорціум Galileo Industries, який також будуватиме експериментальні супутники. В очікуванні майбутніх прибутків потирають руки і на Байконурі, адже саме з цього космодрому мають стартувати первістки Galileo. В очікуванні перебувають і приватні компанії: представники ESA і чиновники Євросоюзу не раз наголошували на необхідності залучення приватного капіталу для реалізації проекту. Поки що питання щодо формату входження «приватників» у проект Galileo є нерозв’язаним, але аналітки припускають, що розбудова системи супутникової навігації відбуватиметься, найімовірніше, за участю приватних компаній.

Охочих взяти участь у кількамільярдному проекті, який у перспективі дозволить створити 140 тис. робочих місць, чимало. У жовтні 2003 року до Galileo приєдналася давня партнерка ESA — Канада. Уряд країни пообіцяв внести $8,3 млн. Більш щедрі суми Європейській космічній агенції обіцяють країни третього світу. Індія, наприклад, говорить про $360 млн, які вона готова виділити на проект. Колишній союзник СРСР у космосі тепер прагне кооперуватися з європейськими підприємствами, щоб удосконалити високотехнологічні галузі своєї економіки. Про намір долучитися до Galileo говорить і Китай, який зможе виділити EUR230 млн «в обмін на повну участь у проекті». Водночас Пекін плекає надію створиту власну супутникову навігаційну систему.

---

Хто керує в ESA

Керівним органом Європейської космічної агенції є Рада, в якій кожна країна має один голос. Як правило, кожну державу презентує голова профільного міністерства. У компетенції Ради ESA бюджетні, адміністративні та науково-технічні проблеми. Агенцію очолює генеральний директор, якого обирає Рада на чотири роки. Останнє переобрання в ESA відбулося у червні — тоді гендиректором став француз Жан-Жак Дорден. Штаб-квартира ESA знаходиться у Парижі.

---

Європейська «Аврора»

Не менш амбітним та високотехнологічним проектом, ніж ESA, є Aurora, який має на меті комлексне дослідження Сонячної системи за допомогою космічних апаратів нового покоління. Зважаючи на доволі стислі терміни реалізації цього плану, вона більше скидається на фантастичний роман, аніж на обгрутновану програму. Aurora передбачає такі етапи реалізації:

2007 р. — створення апарата, здатного повертатися на Землю;

2009 р. — запуск власного марсохода Exo-Mars;

2011-2014 рр. — доставка марсіанського грунту на Землю;

2014 р. — політ на Місяць пілотованого корабля;

2030-2033 рр. — експедиція на Марс.

Український акцент

Представники ESA та чиновники ЄС не раз запрошували Україну до участі у проекті Galileo. Потенційними учасниками називалися такі українські підприємства, як КБ «Південне», «Хартрон» та «Південьмаш». Національна космічна агенція України також висловлює зацікавленість щодо участі в проекті. Реальна співпраця України з ESA в межах проекту Galileo може розпочатися вже наступного року.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар