Простіше за неможливе

Сергій ГРИЦЕНКО

Вже до кінця жовтня на митниці все має бути готовим для роботи за спрощеним перетином кордону для підприємств, які отримали таке право. Проте заслужити це право буде непросто.

Сталося диво!

У першій декаді жовтня керівники двох головних відомств, які наповнюють грішми засіки держави, — податкової і митної служб — доповідали Президенту про свої досягнення на фіскальних нивах. Успіхи ДПАУ і ДМСУ в грошовому виразі становили відповідно 23,4 і 12,7 млрд грн (60 і 35% доходів бюджету за 9 місяців).

І якщо цей рік для ДПАУ проходить під девізом «даєш ПДВ!», то головний курс ДМСУ — «на спрощення». Тому що для митниці, на відміну від ДПАУ, перевиконання плану особливого клопоту не завдає (див. графік питомих надходжень ПДВ). Результативність митників зростає немов за чаклунством, приблизно на 30% на рік (див. «Скільки «начаклували»). Це підтвердив і сам голова ДМСУ Микола Каленський, заявивши Президенту, що платежі до бюджету зростають більшими темпами, ніж база оподаткування.

Тому ДМСУ для збільшення доходів прагне підвищити «оборот» товарів, переміщуваних через кордон України.

І якраз на початок жовтня поспіли свіжі накази ДМСУ щодо порядку приведення в дію механізму, закладеного в новому Митному кодексі й Постанові КМУ № 810 від 29.06.2004 р.

Нагадаємо, що зазначеною постановою ДМСУ дістала право застосовувати спрощений порядок митного оформлення до підприємств — резидентів України, які відповідають критеріям добросовісних платників податків і законослухняних суб’єктів ЗЕД (Контракти, № 31, 2004). Згадані критерії оцінки затвердили спільним наказом (№ 590/296/468 від 11.08.2004 р.) Держмитслужба, ДПАУ і Мінекономіки як відомства, які контролюють законослухняність суб’єктів ЗЕД (Контракти, № 35, 2004). Залишалося лише уточнити — в чому ж саме полягає це спрощення і як стати спрощенцем. Злі язики стверджували, що митна «спрощенка» — лише пуста декларація.

Але трапилося диво — з 21 вересня набрав чинності Порядок визначення підприємств, які зможуть працювати за спрощеною системою (Наказ ДМСУ № 607 від 19.08.2004 р.). Там описано й механізм отримання дозволу на спрощене митне оформлення вантажів. Спрощення полягатиме в незастосуванні до добросовісних суб’єктів ЗЕД деяких положень нормативних актів, перелік яких затверджено Наказом ДМСУ № 692 від 23.09.2004 р.

Таким чином, уся необхідна нормативка для початку роботи за спрощеними процедурами в митниці вже є. Залишилося лише дочекатися, коли управління інформаційного забезпечення і митної статистики ДМСУ впровадить в експлуатацію «програмно-інформаційний комплекс для формування реєстру підприємств-резидентів», товари яких оформлятимуть «по-швидкому». Якщо вірити наказу № 607, то це має статися вже до кінця жовтня.

Механізм чаклунства

Недосвідченому читачеві процедура отримання дозволу на спрощене митне оформлення може видатися дуже складною, тому для наочності ми її відобразили у вигляді схеми (див. «Схема спрощеного оформлення»).

Суть новацій, оприлюднених у наказі № 607, полягає в тому, щоб максимально відібрати у місцевих митних органів право карати й милувати суб’єктів ЗЕД на свій розсуд і передати ці повноваження «нагору», до керівництва ДМСУ. Про що свідчить перелік скасованих нормативних актів ДМСУ в згаданому наказі № 692.

Згідно з новим Порядком, підприємства, які хочуть стати митними «спрощенцями», мають звернутися із заявами до ДМСУ, Мінекономіки, ДПАУ і митного органу за місцем своєї реєстрації. У заяві слід обов’язково зазначити, на які види спрощення розраховує суб’єкт. Їх небагато, лише десять. Вони стосуються переважно визначення пунктів пропуску і шляхів перетину кордону для деяких видів товарів, а також місць їх зберігання, зокрема на ліцензійних митних складах. Особливий інтерес може викликати в імпортерів аудіо-, відеотехніки і меблів (які ввозять ці товари у розукомплектованому вигляді) можливість уникнення обов’язкового огляду вантажу, оскільки саме ці вантажі сьогодні підлягають обов’язковому огляду.

Потім упродовж двох тижнів митний орган за місцем реєстрації уважно вивчатиме всю наявну інформацію на відповідність згаданим критеріям, а також перевіряти «наявність відсутності» порушень митного законодавства. Завдання ускладнюється, якщо підприємство зареєстроване в одному місці, а перебуває на обліку в іншому (що буває дуже часто). У такому випадку митний орган за місцем реєстрації надішле запит до «облікового» органу і процедура взаємних узгоджень розтягнеться на місяць.

Нарешті, коли всі дані зібрано, орган реєстрації заповнює спеціальну «Картку узгодження», яка нагадує обхідний лист з підписами десяти різних відділів митниці. Керівник митного органу може визначити додаткову кількість відділів, які залучаються до перевірки.

Зрештою, чарівна картка відправиться у подорож коридорами регіональної митниці (якщо орган реєстрації їй підпорядкований), а потім і до головного офісу ДМСУ. Туди ж стікається вся інформація від ДПАУ і Мінекономіки (ви не забули, що туди також було відправлено заяви?), а також «інших зацікавлених відомств».

Після вивчення відповідності підприємства встановленим критеріям і правилам спеціально створена комісія ДМСУ, яку очолює заступник голови ДМСУ, виносить своє рішення. І якщо воно позитивне, то з підприємством укладають договір, підписавши який воно зобов’язується дати вільний доступ до митно-фінансових документів і «після завершення операцій митного контролю, митного оформлення та пропуску товарів і транспортних коштів» через кордон. Тому кандидатам на спрощення слід заздалегідь підготуватися до того, що з останнім ударом годинника, який відміряє дванадцяту опівночі, на порозі складу чи офісу з’являться перевіряльники...

Зате вже через тиждень після укладення договору ДМСУ видасть наказ, який зараховує суб’єкта ЗЕД до славної когорти «спрощенців». Звісно, не виключено, що в результаті процедура отримання дозволу може затягтися і виявиться настільки зарегульованою, що повністю поховає ідею митного спрощення. Наприклад, орган реєстрації має право зажадати будь-яку «іншу інформацію, необхідну для прийняття рішення». Ось вам і поле для нестримної фантазії окремо взятого митного органу.

А якщо врахувати, що терміни розгляду інформації іншими відомствами (ДПАУ і Мінекономіки) зовсім не зазначено, то виникають сумніви щодо виграшу за часом порівняно зі звичайним застосуванням митних правил.

Чаклунство по-сусідському

Незважаючи на труднощі, які супроводжують процес спрощення митних процедур на батьківщині, треба зазначити, що в сусідів (у яких, як свідчить народна мудрість, бажано, щоб здохла корова) також не все слава Богу. Саме в той момент, коли в Україні розпочався активний процес митного спрощення (нехай і на папері), в Росії, яка вже практикувала таке спрощення, процес раптово застопорився.

Там про масове застосування спрощених процедур митного оформлення, вочевидь, доведеться на деякий час забути. Митна служба Росії на невизначений термін припинила видачу відповідних розпоряджень. «Річ у тім, що сьогодні в нас немає правових підстав для встановлення спрощених процедур. Наша спроба погодити свої дії у цій сфері з Мінекономрозвитку, на жаль, не увінчалася успіхом. Розв’язання проблеми відкладається щонайменше місяців на три», — заявив на початку вересня заступник начальника Головного управління організації митного контролю (ГУОМК РФ) Петро Баклаков.

Адміністративна реформа, що розпочалася навесні в Росії, змінила статус митного відомства. Тепер його курирує Мінекономрозвитку. Відповідно до Митного кодексу було внесено зміни, згідно з якими спрощені процедури встановлюються митною службою не самостійно, як раніше, а в порядку, який визначає Мінекономрозвитку. Однак такого порядку досі немає, і митники разом з учасниками ринку з 1 липня 2004 року опинилися у правовому вакуумі.

Спрощення по-російському також пов’язане з новою редакцією Митного кодексу, який набрав чинності з 1 січня 2004 року. Так само як і в нас, російський Митний кодекс дозволяє встановлювати спеціальні спрощені процедури для окремих осіб, які відповідають певним критеріям. На цьому схожість між нашим і російським спрощенням закінчується і починаються відмінності. У Росії треба відповідати лише трьом критеріям, щоб претендувати на спрощене ввезення-вивезення товарів.

Перший — це відсутність заборгованості за штрафними санкціями за порушення митних правил на момент подачі заяви. (В Україні наявність порушень унеможливлює спрощення митних процедур.)

Другий — здійснення зовнішньоекономічної діяльності не менш як три роки. (Тут у нас трохи легше — лише два роки.)

І третій — ведення комерційної документації згідно з порядком, визначеним митним відомством. (В Україні замість спеціального обліку передбачено процедуру перевірок митниками фінансової та іншої документації навіть після здійснення операцій ввезення-вивезення.)

Казка і життя

І все-таки видання наказу № 692 можна вважати безперечним успіхом Держмитниці. Переліки чинних і скасованих актів ДМСУ хороші вже самі по собі як своєрідний конспект відомчої «нормативки», яка регулює процедури митного оформлення вантажів. Як виявилося, ці питання регулюють на сьогодні 117 документів. Але цифра ця непостійна, бо «актуалізацію» інформації митники планують проводити щомісяця (до 15 числа місяця, наступного за звітним).

Шкода лише, що перелік пунктів і підпунктів нормативних актів, незастосування яких можливе у разі спрощеного оформлення, виявився набагато скромнішим — лише десять позицій. Але хочеться сподіватися, що їх побільшає.

Враховуючи, що новим порядком спрощеного оформлення вантажів поки що ніхто не встиг скористатися (принаймні ми таких не виявили), отже, про переваги й недоліки запропонованої системи можна міркувати лише теоретично. Тому ми звертаємося до всіх, кому довелося на своєму досвіді переконатися, що таке «спрощення по-новому», дзвонити і писати нам, щоб хоч трохи наблизити процес митного оформлення вантажів до досконалості.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар