Санкції вибору

Олена ГЕТЬМАНЧУК

Джеймс Шерр — один з небагатьох західних експертів, до думки якого в Києві прислуховуються.

Джеймс Шерр

В інтерв’ю Контрактам старший науковий співробітник Центру дослідження конфліктів оборонної академії Великої Британії Джеймс Шерр дає оцінку поведінці західних країн стосовно українських президентських виборів.

Чи може ставка Заходу на відвертість і прозорість українських виборів бути ефективною тактикою, особливо якщо порівнювати її з політикою і можливостями Росії?

— Єдиний ефективний спосіб для Заходу переконати українську владу змінити правила гри і сприяти проведенню демократичних і чесних виборів — це змінити відносини із самою Україною. Зокрема, показати і забезпечити реальні перспективи її майбутньої інтеграції до НАТО та Європейського Союзу.

Недемократична Україна не може бути ні членом Північноатлантичного блоку, ні ЄС. Однак практично неможливо пояснити, чому демократична Україна не може бути членом цих організацій. На саміті НАТО в Стамбулі та останньому саміті Євросоюзу було використано всі можливості, щоб донести цей сигнал Україні. Оскільки його не було взято до уваги, вплив Заходу тепер досить обмежений.

Водночас Росія забезпечує дуже агресивну політичну й інформаційну підтримку провладного кандидата в Україні, зокрема й через бізнес-контракти. Росія структурально є частиною економіки України та її політичного процесу через спільні консультації та іміджмейкерські проекти, спільне володіння ключовими медіа та спільне або цілковите володіння основними промисловими об’єктами й фінансовими інституціями. І вона грає на своїй силі. А Захід надто розділений, надто відсторонений і надто стриманий, щоб відігравати самостійну роль.

Якими можуть бути дії Заходу щодо українського керівництва в разі проведення «нечесних виборів»? Зокрема, чи реальні погрози Олбрайт про блокування рахунків, невидачу віз тощо?

— Я скептично налаштований щодо того, що «розумні санкції» будуть розумними у своєму впливі. Попри наші наміри, вони можуть зашкодити і друзям, і ворогам. Упродовж їх імплементації виникне потреба робити якісь винятки. Відразу ж виникне питання подвійних стандартів: чому такі санкції не було введено проти урядів у Росії, Азербайджані чи Узбекистані? Така політика швидше негативно, ніж позитивно позначиться на моральному обличчі Заходу. Єдине, що має значення, — це, як я вже сказав, перспектива зміни відносин.

Чи коректно говорити про те, що на президентських виборах в Україні західні столиці роблять ставку на кандидата Ющенка?

— Ні. У західних урядових колах за закритими дверима є різні думки. Так, більшість людей у цих колах вірять, що перемога Ющенка могла б відкрити нові можливості для України. Проте багато хто також розуміє, що його перемога означатиме й нові виклики, тягар і відповідальність для Заходу. Якщо Ющенка все ж буде обрано, нам треба буде змінити нашу політику й наші відносини з Україною. Але не кожний хоче це робити! Багато хто запитує, мовляв, чи не дуже ми переобтяжені двома розширеннями, чи не дуже ми перенапружені трансатлантичними розбіжностями і війною в Іраку? Є ті, хто побоюється, що повноцінне членство України в Євроатлантичному співтоваристві зробить некерованим відносини з Росією. І є ті, кому просто бракує уяви, щоб побачити, як може виглядати Європа в ширших рамках. Натомість українцям слід зрозуміти, що такі питання порушувалися перед кожним розширенням. І куди легше подолати всі ці перешкоди на Заході, якщо країни-кандидати демонструють волю і здатність бути членами цієї спільноти. Найважливіший чинник, який впливатиме на сприйняття Заходом України, — це те, якою буде сама Україна.

Якщо переможе Віктор Ющенко, чи можливий щодо України «словацький сценарій», коли після відставки з посади прем’єра Володимира Мечіяра Словаччина стала кандидатом на членство в НАТО і ЄС?

— Я думаю, аналогія недоречна. Словаччина, на відміну від України, дуже маленька країна. До 1993 року вона становила одну державу з країною, яка 1999 року стала членом НАТО. Це дуже допомогло її інтеграції як до ЄС, так і до НАТО. А Україна до 1991 року була в одній державі з країною, яка нині позиціює себе як регіональна надсила, і очевидно, що від цього немає жодної користі її сусідам у контексті їхніх євроатлантичних перспектив. Я не думаю, що Росія має право визначати вибір України. Утім, водночас тут все не так просто, як у випадку зі Словаччиною.

Як, на вашу думку, може вплинути на інтеграцію України до Євросоюзу та НАТО перемога на президентських виборах нинішнього прем’єр-міністра Віктора Януковича?

— Якщо він прийде до влади чесним і демократичним шляхом, то все залежатиме від нього та його уряду. У мене склалося враження, що він хоче жорстких, взаємовигідних, прагматичних відносин з ЄС більше, ніж інтеграції. Так само є відчуття, що він бачить українське і західноєвропейське суспільства різними і, як і президент Путін, хоче, щоб ці відмінності радше поважалися, ніж долалися. Окремі особи та структури на Заході будуть щасливі співпрацювати з Україною на таких засадах. Але багато хто буде розчарований. Можливо, Янукович здивує нас. Проте це залежить тільки від нього. На відміну від Росії, Захід не шукає інтеграції і не підштовхує до цього.

Які ресурси сьогодні США і Євросоюз готові задіяти для того, щоб вибори в Україні відбулися демократично?

— Як і на минулих виборах, задіяні три види ресурсів. Усі вони спрямовані на забезпечення чесного процесу, а не певного результату. Перший — це аргументи і переконання, що супроводжуються, де необхідно, зауваженнями і осудом. На мою думку, переконання було б непогано посилити запевненнями, що в разі передачі влади західні уряди спробують підшукати м’яку посадку для тих, хто стоїть при владі сьогодні. Другий — підтримка міжнародних і неурядових організацій в Україні. Їхнє завдання — забезпечити прозорість виборчого процесу і водночас викривати тих, хто цей процес підриває. Третій вид ресурсів — забезпечення роботи спостерігачів на виборах. Після виборів, можливо, з’явиться четвертий ресурс, який ми вже обговорили, — санкції. Я не думаю, що ЄС піде цим шляхом, і не думаю, що на це зважиться друга адміністрація Буша. Але адміністрація Керрі — можливо. Абсолютно впевнено можу заявити, що західні уряди не вдаватимуться до таких ресурсів, як хабарі, адмінресурс та підкилимові інтриги.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар