Мультиплікація

Наталія ЗАДЕРЕЙ, оглядач

Судячи з кількості Нобелівських премій, економічна наука понад усе розвинена у США.

Але Україні, незважаючи на те, що теоретичні надбання її економістів у світі не дуже котируються, все-таки є чим пишатися. Будь-який Грінспен позаздрив би тому, як уміло на українській землі втілюються в життя постулати британського економіста Кейнса, який вчив, що втручання держави є благотворним для економіки, а збільшення витрат бюджету стимулює економічне зростання. Той же Кейнс свято вірив, що збільшення державних витрат на мільярд може привести до зростання виробництва на 1,5 млрд завдяки так званому ефекту мультиплікатора. Напевно, тими самими теоретичними міркуваннями керувався й український уряд, який підрахував, що за зростання ВВП на 8,6% і незмінного рівня розподілу ВВП через бюджет витратна частина головного кошторису країни без наслідків для інфляції може зрости на цілих 30%.

На увагу, а може, навіть і на певну заздрість заслуговують винайдені в Україні методи боротьби з інфляцією. Поки на Заході величезні штати економістів складають багатофакторні інфляційні моделі, а консиліуми вирішують, наскільки високо піднімати відсоткові ставки, в Україні для припинення зростання цін достатньо одного «тому що». Ну то й що з того, що після таких адміністративно-популістських дій Україну не хочуть визнавати країною з ринковою економікою, зате про такі високі темпи економічного зростання не мріють ні Америка, ні Євросоюз. І поки на Заході теоретизують з приводу еквівалентності Рікардо (збільшення дефіциту бюджету не підвищує добробуту, оскільки борги рано чи пізно доведеться сплачувати), Україна вдає, що бюджетна політика по-українськи — це нове слово в економічній теорії.

Що не кажи, а для результативності економічних знань головне — їх правильне застосування. У світлі майбутніх подій у країні про це варто пам’ятати кожному.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар