Тема номера

Мережевий політолог

Наталія ГУЗЕНКО, Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Олександр Зінченко вважає, що інтернет і нові технології дозволять скоротити держапарат й усунуть протистояння між політичними силами

В інтерв’ю Контрактам колишній держсекретар, депутат Київради Олександр Зінченко розповів про те, що:
1) політики напередодні виборчих кампаній вводять до списків опонентів лояльних до себе людей
2) дострокові вибори не змінять конфігурацію сил у парламенті
3) не придумував отруєння Ющенка
4) жити у злагоді з собою важливіше, ніж бути при владі

Влада грошей

Чи правда, що раніше хабар у Київраді в $3 тис. гарантував відкриття бізнесу, а зараз $10 тис. дають тільки за розгляд справи?

— На превеликий жаль, на сьогодні домінанта влади — це гроші. Влада — джерело грошей, вона ж їх розпорядник. Впливовість визначається не професіоналізмом, а доступом до керівництва, правом підпису і печаті. Ми живемо в системі кланової бюрократії. І до ділократії ще йти і йти.

Візьмімо останні вибори. Виборці голосують за певну конфігурацію політичних сил, за певні політичні проекти, за те, про що говорять по ТБ і радіо, пишуть на білбордах і в пресі... Однак конфігурація в парламенті або Київраді після виборів стрімко змінюється. Це легко пояснити — спрямувати зусилля простіше не на захист інтересів 3-4 млн співгромадян, а на 5-15 уже обраних депутатів. Небагато хто може встояти проти спокуси грошей. Групи впливу напередодні кампанії прагнуть ввести до списків опонентів лояльних до себе людей, які потім у зручний момент перейдуть до них. Крім того, вибори — це гроші. І немалі. Їх у когось беруть, а потім розраховуються: місцями у владі й можливістю впливати на прийняття тих чи інших рішень.

Виходу немає?

— Політика, у якій гроші вирішують усе, себе вичерпує. Як і система тотального протистояння всіх проти всіх. Незабаром неможливою стане ситуація, коли, приміром, Партія регіонів пропонує законопроект про захист шахтарів, але не голосує за нього, бо треба «показати коаліції, що її не існує». Адже шахтарів це не цікавить, і вони незабаром відмовляться голосувати і за ПР, і за будь-яку іншу силу. Вони взагалі перестануть ходити на вибори. У 2006 році, коли соціалісти перейшли до іншого табору, здавалося, що стабільнішої більшості, стабільнішого уряду немає. Але через півтора року ця стабільність зникла. Про що це свідчить? Про те, що маятник політичного життя відхилився надто далеко і рушив у протилежному напрямку. І якщо хтось думає, що тримає Бога за бороду, то помиляється. Замість крайнощів — абсолютна влада або радикальна опозиція — треба переходити до іншої системи, у якій усі керівні посади не належать одній політичній силі й опозиція має право ефективно контролювати владу.

Нові технології просто витають у повітрі

Нещодавно стався випадок, значення якого недооцінили: Ганна Герман, заклята противниця Юлії Тимошенко, висловилася проти втручання в особисте життя прем’єра. Я вважаю, що це знак того, що суспільство протвережується.

Який вихід із конфлікту між Секретаріатом президента і Кабінетом Міністрів? Дострокові вибори?

— Дострокові вибори не змінять конфігурацію сил у парламенті. Думаю, вирішальної підтримки не здобуде жодна сила. А отже, немає сенсу ще на півроку йти на вибори.

Тим більше що зараз країна як ніколи потребує політичної стабільності. Світова економіка переживає найжорстокішу системну кризу, набагато гострішу, ніж фінансова криза в СНД 1998 року. Це позначається на нас, країні з експортозалежною і досить відкритою економікою. Тому вважаю, що зараз ми переживаємо фінал тотального протистояння між партіями. Якщо ж якась із політичних сил нечутлива до цих викликів часу, вона, як мені здається, не має майбутнього.

І ще одне: людей нарешті стало менше цікавити, хто прийде до влади, а більше — як це позначиться на їхніх кишенях. Виборець втомився від протистоянь і хоче конструктивних дій.

Світле майбутнє

Якою ви бачите Україну з Ющенком і без Ющенка?

— Ющенко — президент перехідного періоду. Країна радикально змінюватиметься незалежно від того, чи буде він при владі. Зміниться вся логіка державного управління. Багаторівневий маркетинг (достатньо прямолінійно підкупити 30% виборців, а вони приведуть друзів), завдяки якому політичні сили виграли ці вибори, приречений. Якщо зараз політтехнологи і політики впевнені, що виборець нікуди від них не подінеться і терпітиме помилки у списках і підкупи, покірно голосуючи, вони помиляються. Епоха такого управління минає незалежно від того, чи розуміють це політики. Від того, що феодали не знали, що наближається промислова революція, їм легше не стало.

Владі доведеться не лише вирішувати проблему перерозподілу обмежених фінансових ресурсів, а й гарантувати якість послуг населенню. Приклад: уряд вводить товарні інтервенції на ринку м’яса, зерна тощо. Але до кінцевого користувача йому ці продукти довести вкрай складно, й вони опиняються в руках спекулянтів. Каральні заходи нічого не дадуть. А якщо застосувати, приміром, соціальні картки, то уряд зможе донести свою допомогу безпосередньо одержувачу. Хто навчиться це робити краще, той і отримає владу. Від суспільства, на яке впливають, ми переходимо до суспільства, що замовляє послуги, а влада їх надає. Ієрархії поступаються місцем гнучким горизонтальним структурам. Доступ до влади і реальної інформації стає простішим. Сьогодні ще хтось вважає, що коли подію не показали по ТБ, то її просто не було. Але нинішня молодь заходить в інтернет і там шукає потрібну інформацію, створює власне інформаційне середовище. Ще вчора CNN і News Corporation думали, що вони в цілковитій безпеці. YouTube змінив ситуацію за два тижні. Падають колишні імперії, колишні уявлення, і не за десятиліття, як раніше, а іноді навіть за тижні.

Який це має стосунок до України, де доступ до інтернету має щонайбільше 10% населення?

— Річ не лише в інтернеті. А в побудові мереж нового покоління. У можливості поєднати бази даних митниці, податкової, міліції, прокуратури та СБУ, місцевих і центральних органів. Що стосується інтернету, то ми, безумовно, далеко не лідери, але тенденції змінилися і в нас. У Києві зараз інтернетом користується 57% населення. Уже навіть бюджет, вся інформація про тендери, аукціони і закупівлі низки малих міст, таких як Кам’янець-Подільський, виявилися в онлайні, що раніше здавалося фантастикою. Ці тенденції починають поширюватися на міста-мільйонники, а в Україні 68% населення мешкає в містах. Неминуче буде в онлайні й бюджет Києва! А що більше відкритості, то більше контролю, то менше «мутних рішень», простору для зловживань, дерибану.

І коли ж ми житимемо в мережевому суспільстві?

— Набагато раніше, ніж можна припустити. Наприклад, у Дніпропетровській області найближчим часом буде завершено створення нової інформаційної системи в податковій адміністрації: усі поточні операції можна буде виконати, не відходячи від сервера своєї компанії; у Вінницькій області впроваджується принципово нова система логістики тощо. Важливо бачити, що завдяки новим технологіям перерозподіл коштів дедалі менше залежатиме від бюрократів — 60% проміжних ланок зникне. Буде вибудувана та сама адресна система соціальної допомоги. Не доведеться утримувати такий апарат чиновників. Звісно, у цих процесів буде багато противників, які живуть за рахунок перерозподілу. Тим більше що перехід до мережевого управління потребуватиме підвищення рівня компетенції виконавців. Чиновників, які могли керувати, не знаючи деталей, дедалі меншатиме, а принцип «куди б партія не послала» стане сумнівним.

Чому ви повернулися в політику і чому саме в БЮТ?

— Політика для мене не самоціль. Я справді деякий час думав, що в політику не повернуся. Займаючись прикладною наукою, щодня бачив плоди своєї праці. Викладаючи в КПІ, отримував і отримую справжнє задоволення. Там нині створюється поки що єдиний в

Україні науковий парк, який істотно відрізняється від моделі технопарків. Але масштабні проекти не можуть бути реалізовані без державної підтримки. Самостійно з великими завданнями не впоратися.

На одній із зустрічей, присвячених інноваційним проектам, голова уряду Тимошенко не лише підтримала їх, а й запропонувала мені стати керівником групи наукових консультантів прем’єр-міністра. Зараз я займаюся цілком конкретними проектами: створена і на постійній основі працює група при прем’єрові з розвитку ракетно-космічної галузі, реалізується комплексна програма розвитку інформаційно-комунікаційних систем нового покоління, нової транспортної інфраструктури і низка інших, не менш актуальних і цікавих завдань.

Темне минуле

Давид Жванія казав в інтерв’ю Контрактам, що історію з отруєнням президента придумало керівництво штабу помаранчевої революції. Ви були головою цього штабу, отже, це ви придумали отруєння?

— Я ніде не чув і не читав, щоб він звинуватив особисто мене. У нас була коаліція «Сила народу», були штаби Нашої України і БЮТ, інших партій блоку. Утім, скажу: я нічого не придумував, діяв цілком щиро і зараз готовий відповідати за всі свої слова та вчинки. Крім того, мені ніколи не доводилося чути, щоб харчове отруєння і ті хвороби, про які у зв’язку з цим зараз пишуть у пресі, викликали б таку реакцію організму. Ворогові не побажаю перенести те, що переніс тоді Ющенко. Адже тоді йшлося не так про кампанію, як передусім про життя людини. А потім уже про кандидата в президенти. Я посилався не на власні фантазії, а на документи і висновки лікарів. До речі, й вони самі про це говорили в нас у Києві, відповідали на запитання журналістів. Сьогодні ж обговорення цієї теми виглядає якимось круглим столом: щось знають лічені люди, а коментують усі. Багато часу згаяли і довго з огляду на низку обставин розслідування не велося. Але переконаний, що рано чи пізно істина переможе.

До речі, сьогодні у ЗМІ стали публікувати протоколи допитів. У зв’язку з цим доречно поставити запитання: у нас є таємниця слідства чи немає? Думаю, поява у пресі протоколів — декому сигнал: мовляв, не кажіть зайвого в Генпрокуратурі, мовчіть або ухиляйтеся від відповідей. Такого не можна допускати.

Минуло вже майже три роки з часу вашої прес-конференції, на якій ви викрили «любих друзів». Не шкодуєте про те, що після свого виступу втратили місце у керівництві країни?

— Думаю, якби час повернувся назад, вчинив би так само. Те, що тоді було сказано, сьогодні стало очевидним. Про корупцію у вищих ешелонах влади сьогодні не говорить уже тільки ледачий. І не все зводиться до місця в керівництві країни. У мене інші цінності в житті. Жити у злагоді з собою важливіше, ніж бути при владі.

Я зробив те, що мав зробити, показав, що не всіх можна купити. Пригадайте, на своїй прес-конференції я жодного слова не сказав проти самого президента. Я очікував, що він відреагує на мої слова, тому що боротьба з корупцією у владі мала виходити від нього. У президента були і можливості, і унікальні повноваження. Якби він зробив це, ситуація в країні була б іншою і Ющенко був би іншим. Але він заявив: такого не може бути. І цей сигнал від президента почули і судді, і люди, що перебувають при владі.

Кар’єра депутата

2008 р. — депутат Київради

Жовтень 2006 р. — радник президента

Вересень 2005 р. — віце-президент Міжнародного благодійного фонду «Українська родина», керівник програми стратегії і розвитку, голова громадської організації «Інститут стратегії та реформ»

Січень 2005 р. — державний секретар

2002 р. — заступник спікера

1998 р. — народний депутат України

1995 р. — гендиректор ЗАТ «Українська незалежна ТБ-корпорація» (телеканал «Інтер»)

1992 р. — директор ТОВ «Омета-Меркантайл», віце-президент АТ «Балчуг», заступник голови представництва фірми «Балчуг», генеральний директор ЗАТ ІА «Україна-Експрес»

1992 р. — президент Асоціації молодіжних ініціатив

1992 р. — закінчив московську Академію суспільних наук

1983 р. — заступник секретаря університетського комітету ЛКСМУ, заввідділу пропаганди й агітації, голова виконкому координаційної ради ЦК ВЛКСМ у Москві

1979 р. — інженер кафедри теоретичної фізики, молодший науковий співробітник Чернівецького держуніверситету

1979 р. — закінчив Чернівецький університет

16 квітня 1957 р. — народився у місті Славута Хмельницької обл.

Натисніть, щоб збільшити

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар