Тема номера

На межі закону

Вячеслав ДАРПІНЯНЦ

Чи є межа між лобізмом і корупцією, де мешкають українські лобісти, що їх відрізняє від тих, хто дає хабарі, й від тих, хто їх бере? Відповіді на ці запитання «Контракти» шукали в парламентських кулуарах.

Валерій КОНОВАЛЮК, перший заступник Комітету ВР з питань бюджету:

— Представники лобістських груп присутні в усіх органах і гілках влади. У парламенті такі групи обстоюють доволі вузький спектр інтересів окремих структур. Але я б не говорив про лобізм у чорних тонах — це нормальне явище, просто громадським асоціаціям треба бути активнішими, щоб до їхньої думки прислухалися. Інакше не варто дивуватися питанням про зниження ввізного мита на насіння та добрива чи фінансування Чорнобильської станції, що перманентно постають.

Володимир МАЙСТРИШИН, голова підкомітету Комітету ВР з питань бюджету:

— Лобізм — не кримінальне, а нормальне явище. Певні групи за економічними й соціальними інтересами висувають своїх представників до органів влади, зокрема ВР. Законодавство формується на основі інтересів цих груп, і це — об’єктивна реальність. Недавно парламент ухвалив Закон про підтримку вітчизняного автомобілебудування, що бентежив законотворчий процес: наприклад, законопроект 4000-1 було провалено через те, що одна з фракцій відмовлялася голосувати доти, доки не буде враховано її позиції щодо автомобілебудування. Проте немає нічого поганого в тому, що ми захистили внутрішній ринок. Де, як не в парламентських стінах, лобіюювати закони, що дають можливість економіці розвиватися. Я, наприклад, займаюся лобіюванням книговидавництва — до мене звернулися українські виробники, і ми намагаємося ввести квоти на імпорт книжкової продукції. Найголовніше полягає в тому, що ми ще не все розподілили (в хорошому розумінні цього слова): те, що має бути продано, треба продати якомога швидше. Країна потребує чітко структурованої економіки, позаяк у такому разі закони, орієнтовані на вузькі інтереси, стикатимуться з інтересами інших галузей, представники яких, природно, чинитимуть опір.

Катерина ВАЩУК, голова підкомітету Комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності:

— Я все життя лобіюю закони, які підтримують аграрний сектор, оскільки категорія населення, зайнята в сільському господарстві, — бідна. І я ніколи не думала, як мені це повернеться, навіть у формі політичних дивідендів. Усе, що лобіюється в інтересах держави чи окремої групи людей, але з користю для держави, я вважаю чесним лобізмом. А лобізм в інтересах конкретної фірми, пов’язаний з бажанням отримати особисту вигоду, справді межує з корупцією. На жаль, з кожним парламентським скликанням зростає кількість депутатів, які обстоюють власні інтереси.

Олег САЛМІН, член Комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки:

— Корупція й лобізм переплітаються в будь-якій державі, незалежно від рівня її розвитку. Просування інтересів завжди перетинається з органами виконавчої влади, і навряд чи точка такого перетину лежить десь на поверхні. У всіх країнах документи, перш ніж потрапити до парламенту, зазвичай узгоджуються в Кабміні і, якщо треба, в Адміністрації Президента. Проблема в масштабах корупції. Гадаю, що в Україні межі між лобізмом і корупцією як такої немає. З одного боку, завжди хочеться зрозуміти, наскільки той чи інший документ відповідає корисливим інтересам тієї чи тієї групи, з іншого — можна лобіювати програми, які крім дивідендів дають можливість нормально розвиватися країні. І це природний процес, який дає змогу систематизувати ринок. Якщо ми говоримо про пільги, преференції, закриту приватизацію, то до справи долучається бюрократія з усіма її наслідками. В Україні цілісне, нормальне лобіювання суттєво менш масштабне, ніж групове. Однак ми розвиваємося, і, на мій погляд, ця пропорція зміниться найближчим часом.

Борис БЕЗПАЛИЙ, секретар Комітету ВР з питань державного будівництва і місцевого самоврядування:

— Закон про лобізм необхідний, оскільки тиск груп інтересів є завжди. Треба чітко визначити дозволене лобістам. Приміром, у США функціонує чітка регламентація хабарів і підношень (зазначено, скільки разів сенатор може зустрічатися і приймати подарунки). Крім цього, на Заході однією з форм таких «підношень» є підтримка на виборах. Не секрет, що, наприклад, національні меншини і виробники авт голосують компактно, що слугує для депутатів орієнтиром. У нас же теми легалізації лобізму хворобливо уникають. Вважається, що лобізм — це погано. Однак навіть якщо це так, то це «погано» має бути або заборонено, або врегульовано. Інакше маємо комуністів, що голосують за приватизацію меткомбінату ім. Ілліча.

Олександр РЯБЧЕНКО, директор Міжнародного інституту приватизації, управління власністю та інвестицій:

— Лобізм в Україні не структурований. У нас немає структур, аналогічних західним, з офіційно оголошеною, зареєстрованою, відкритою, оплачуваною метою — лобістська діяльність. У нашій системі влади лобістські рішення приймаються більш закрито і менш системно. Є сильні галузеві лобі (аграрне, вуглевидобувне тощо), які вийшли з відповідних сфер, безпосередньо зацікавлені в них. Потрапивши до ВР і структур виконавчої влади, вони лобіюють інтереси своїх сфер повним ходом. В іншому лобізм має виборчий, локальний і, по суті, замовний характер. Біда в тім, що він закритий, його вважають ганебним, напівзаконним видом діяльності. У нас немає структур поза органами влади, здатних просунути певне рішення. Натомість є депутати, що безсистемно займаються тими чи іншими питаннями. У межах же адміністративної системи закритість лобізму, природно, заохочує корупцію. Підтвердження цього — лобістські дії в органах виконавчої влади здійснюються переважно непублічно і поза законом.

Юрій КОСТЕНКО, уповноважений представник фракції «Наша Україна»:

— Українська лобістська політика грунтується виключно на кланово-олігархічних інтересах. Значна частина проектів реалізовується завдяки доступу до бюджетних ресурсів (традиційно сильні — вугільне й аграрне парламентські лобі) і державного майна (законопроекти про особливості приватизації Маріупольського заводу ім. Ілліча, Укртелекому, Укррудпрому тощо). Рівень корупції такий, що відокремити лобізм від хабарництва неможливо. Йдеться навіть не про «дикий лобізм», а про «дикий грабіж». Я знайомий з практикою та принципами лобіювання в США, де встановлено чіткі правила, за якими працюють лобістські групи. Лобіювання там відображає інтереси справді широких верств населення. Класичний приклад — Ізраїль, який щороку одержує $3-4 млрд допомоги з держбюджету США. Ми рухаємося до чітких правил поступово, але коли прийдемо — невідомо. Недавно ВР ухвалила Закон про підтримку вітчизняного машинобудування, «просунутий» депутатом Васадзе. Такий протекціонізм — вияв лобізму корпоративно-галузевих інтересів — цивілізованіший, ніж розкрадання державних коштів шляхом брутального скуповування депутатських голосів і хабарництва в органах виконавчої влади.

---

Легальні форми лобіювання

Дані Лабораторії законодавчих ініціатив

Гарячі приватизаційні теми*

Останні податкові інтереси депутатів*

*Вибіркові законопроекти

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар