Інтриги тютюнового двору

Дмитро КРАПИВЕНКО

Антитютюнові процеси набувають національних та міжнародних масштабів. Зростає і ціна питання: зараз влада США прагне накласти на тютюнників $280 млрд стягнення — сплата такої компенсації підірве цілу галузь.

Змова-53

15 грудня 1953 року у великому залі нью-йоркського готелю «Плаза» за зачиненими дверима проходила таємна нарада. То були не масони, не представники спецслужб, не боси мафії — тютюнові королі Америки зібралися поговорити про галузеві проблеми. Що було на порядку денному тієї зустрічі — донині достеменно невідомо. Вочевидь, провідних гравців тютюнового ринку хвилювали останні дослідження вчених, які науково обгрунтували шкідливість паління для людського організму. Сьогодні американська влада схильна вважати, що тоді відбулася змова, що мала на меті розгортання кампанії, спрямованої на приховування інформації про загрозу нікотинової залежності й заперечення негативних наслідків паління. Якщо така джентльменська угода справді мала місце, то відповідно до законів США тютюнові компанії (Altria’s Philip Morris USA, Reynolds American, British American Tobacco, Liggett Group та Lorillard Tobacco) повинні сплатити державі суму, еквівалентну прибутку, отриманому незаконним шляхом, — за 50 років цей показник сягнув $280 млрд. Якщо наявність змови таки буде доведено, то сплата такого величезного стягнення неодмінно призведе до банкрутства згаданих компаній та їхньої подальшої націоналізації.

Власне процес «уряд проти тютюнових магнатів» у США розпочався ще десять років тому. Керівники провідних тютюнових компаній тоді в суді під присягою заявили, що нікотин не викликає залежності. Сьогодні у нещирості цих заяв ніхто не сумнівається, але адвокати компаній намагаються пояснити вчинки своїх підзахисних таким чином, що під час присяги вони справді вірили в те, що говорили. Такі пояснення викликають сумніви і більше нагадують формулу, яка існує у кримінальному світі: за «не знаю» не відповідають. У юриспруденції частіше буває навпаки.

Є у відповідачів і вагоміші аргументи: нині усі компанії визнають шкоду нікотину і повідомляють про це на пачках цигарок — які тут можуть бути ще претензії? Зараз судові слухання щодо змови 1953 року тільки-но розпочалися, але деякі аналітики схильні вважати, що навіть у разі, коли тютюнові компанії програють процес, суму компенсації буде значно зменшено.

Тютюновим компаніям не таланить у процесах проти фізичних осіб, а ось двобої з державами вони здебільшого виграють або принаймні вміють домовитися на більш-менш взаємовигідних умовах. Так, недавно ЄС пішов на мирову з Philip Morris і скасував звинувачення компанії у контрабанді. Попервах у позові йшлося про сотні мільйонів євро, які недоотримували бюджети держав Євросоюзу у зв’язку з тим, що Philip Morris зумисне постачала надлишки цигарок до країн з низькими акцизними ставками, звідки вони поверталися до ЄС у вигляді контрабанди. Компроміс виглядав так: замість негайної сплати стягнення тютюнова компанія зобов’язалася протягом 12 років перерахувати $1,25 млрд на боротьбу з нелегальним обігом цигарок у ЄС. Нічим закінчилися позови України, Гватемали та Нікарагуа проти тієї ж Philip Morris: уряди цих країн вимагали від компанії компенсацій на лікування людей, здоров’я яких було підірване цигарками. При подібних позовах з боку громадян США американські суди призначали корпораціям багатомільйонні штрафи, у цьому ж випадку, здається, судді просто не стали здавати своїх з почуття патріотизму.

Мистецтво судитися

Перша спроба в суді звинуватити тютюнову компанію у заподіянні шкоди здоров’ю споживача була у США в 1954 році, коли чоловік, хворий на рак легенів, намагався довести, що до онкозахворювання призвела саме звичка до цигарки. Процес тривав 17 років, і бажаних компенсацій постраждалий не отримав. 1983 року американка Роуз Чиполлоне подала аналогічний позов, але не дожила до остаточного рішення суду: згодом її родичам було призначено щедру компенсацію у $400 тис., але невдовзі рішення було скасовано. Продовжувати процес родина Чиполлоне виявилася фінансово неспроможною.

Прецедент створила компанія Liggett, котра 1996 року визнала свою провину і погодилася на подальшу співпрацю із судовими органами в «онкологічних» справах. Згодом до Liggett приєдналися інші тютюнові генерали — 1998 року вони разом виплатили багатомільярдну компенсацію хворим на рак легенів та їхнім родинам.

Топ-менеджери тютюнових компаній розрахували, що разовою масштабною компенсацією вони на довгий час зможуть забути про судові позови з боку споживачів, які підірвали своє здоров’я палінням. Навпаки, суди із споживачами стали буденною справою для юрвідділів компаній. 2000 року суд присяжних у Маямі змусив п’ятірку провідних американських тютюнових компаній сплатити величезну компенсацію у розмірі близько $145 млрд хворим на «цигаркові» хвороби у штаті Флорида.

Позовами від споживачів, що постраждали через свої шкідливі звички, виробників цигарок нині навряд чи можна здивувати. Нещодавно почалася нова хвиля позовів — від людей, які постраждали від так званого пасивного паління. В Австралії працівниця одного з барів у Сіднеї виграла процес саме за таким позовом. Щоправда, компенсацію у 230 тис. сплатив її працедавець, а не тютюнова компанія. Австралійка Мадлен Шарп хворіє на рак горла і причиною цього вважає те, що на роботі їй багато часу доводилося проводити у приміщенні, де палять, і через це вона тяжко захворіла. У США такі обвинувачення висувають не працедавцям, а традиційно тютюновим компаніям: так, американські стюардеси вимагають $349 млн компенсації за те, що під час своєї роботи їм також доводилося пасивно палити, аж доки 1990 року паління не було заборонено на внутрішніх рейсах, а 1997 року — на міжнародних. Утім, виграти процес бортпровідницям буде, вочевидь, важко: адже непросто довести, цигарки яких саме марок палили пасажири у далеких 80-х.

Зупинити хвилю позовів від пасивних постраждалих на тютюнові компанії можуть... медики. Недавня публікація у Британському медичному журналі поставила під сумнів масштаб шкоди від пасивного паління. В експериментах британських учених взяли участь 35 тис. осіб, що постійно контактують з тютюнозалежними. Як пише Британський медичний журнал, ризик серцево-судинних захворювань у таких людей становить не 30%, як вважалося досі, а значно менше. В експерименті брали участь доволі впливові британські медики, але у переконаних борців з тютюновими компаніями такі аргументи викликають сумніви, адже дослідження проводилося на замовлення тютюнових королів і їхнім коштом.

«Беломор» не Marlboro

Практика судових процесів проти тютюнових компаній на пострадянських теренах не є поширеною. Прецедент намагався створити хворий на рак легенів петербуржець Іван Прокопенко, який прагнув відсудити 2 млн руб. у компанії «Петро» (належить Japan Tobacco International), котра є спадкоємицею тютюнової фабрики ім. М. Урицького — виробника легендарного ленінградського «Беломорканала». Свій позов Прокопенко подав 1999 року. Навряд чи з власної ініціативи — юристи з Аудиторської палати Санкт-Петербурга самі знайшли його в лікарні й запропонували розпочати процес. Судова тяганина тривала роки, і до остаточного рішення у справі «Беломора» Прокопенко не дожив.

Про мізерні шанси Івана Прокопенка виграти процес майже відразу заговорили провідні російські юристи. По-перше, сам постраждалий визнавав, що він не весь час курив пітерський «Беломор» — були цигарки й інших виробників. По-друге, якість цигарок і в радянські часи, і в нинішній Росії гарантується держстандартами, отже, їхню надшкідливість довести складно. По-третє, у США подібні справи розглядає суд присяжних, котрий нерідко емоційно реагує на антитютюнові позови, у РФ процес мали вести професійні судді, менш схильні до сентиментів. І навіть у разі, якби покійний Прокопенко таки виграв справу, в Росії навряд чи суттєво збільшилася б кількість позовів проти виробників цигарок та папірос, адже у РФ, на відміну від США та Великої Британії, непрецедентне право.

---

Антитютюнова тиранія

У Туркменистані захворіти від частого вживання тютюнових виробів не так вже й просто. Після того як у 1997 році президент країни Сапармурат Ніязов, відомий своїми деспотичними указами, переніс операцію на серці й кинув палити, у цій колишній республіці СРСР палити стало просто небезпечно. На людину, яку побачать з цигаркою у парку, відомчій будівлі, на підприємстві, у військовій частині чи навчальному закладі, чекає штраф у $90. Щоб переконати співгромадян у серйозності своїх намірів, Туркменбаші публічно оштрафував свого прес-секретаря, який мав необережність палити у громадському місці.

---

Горілка теж шкідлива!

На Заході побутує версія, що слідом за тютюновими компаніями безліч судових позовів з обвинуваченнями у завданні шкоди здоров’ю може посипатися на виробників міцного алкоголю. У Британії 12 шанувальників оковитої вже подали позов на виробників віскі, джину та горілки, що ті, мовляв, не попереджають про їхню шкідливість. Як розвиватиметься процес надалі, покаже час, але навряд чи подібні позови стануть масовими: зважаючи на спосіб життя людей, здоров’я яких сильно постраждало від вживання алкоголю, навряд чи можна розраховувати на їхню активність у судових процесах.

---

Єдиним фронтом

Не меншим клопотом, аніж судові позови, для тютюнових компаній є Антитютюнова конвенція, ухвалена близько 150 країнами. Ухвалена торік Світовою організацією охорони здоров’я Конвенція має на меті повну заборону реклами тютюнових виробів, жорсткий контроль за маркуванням цигарок, 30-50% площі пачки яких міститиме попередження про шкідливість паління, фінансування програм, покликаних стимулювати фермерів відмовлятися від вирощування тютюну. Україна приєдналася до Антитютюнової конвенції у червні цього року — протягом п’яти років вітчизняне законодавство має бути приведене у повну відповідність до вимог Конвенції.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар