|
|
|||||
| 22 Листопад 2008, Субота |
|
Українською На русском | ||||
![]() |
Ділові новини | Прес релізи | Бізнес-події | Форум | Власний рахунок | Авто | Нерухомість | Робота |
| Український дiловий тижневик "Контракти" / № 39 вiд 27-09-2004 | РЕКЛАМА | ПЕРЕДПЛАТА 2009 | ||
|
Цивільна оборонаЯк обзавестися зброєю
Одного разу в офісі, де мені довелося працювати кілька років тому, стався переполох: дружина нашого працівника повідомила по телефону, що її пограбували біля станції метро «Дарниця». Вона розповіла чоловіку, як невідомий забрав у неї сумочку з документами, певною кількістю грошей, банківською карткою і, звісно, мобільним телефоном. «Група швидкого реагування» з числа товаришів роздратованого чоловіка поїхала на місце злочину. З цього моменту вони діяли за своєю внутрішньою логікою, мабуть, аніскільки не піклуючись ні про результати вилазки, ні про власну безпеку. Для початку колеги зайшли до потерпілої і діловито розтрощили кухонний табурет, щоб озброїтися виламаними з нього ніжками. Месники попрямували до станції метрополітену в пошуках злочинця, вочевидь, розраховуючи, що він намагається продати награбоване безпосередньо на місці злочину. Перехожим і місцевим торгівцям, напевно, надовго запам’яталися четверо цілком інтелігентних чоловіків (у ділових костюмах і при краватках), які зі стурбованим виглядом вдивлялися в обличчя перехожих, помахуючи пофарбованими в білий колір уламками розтрощеного табурета. Добровольці так і не знайшли кривдника. Трохи охолонувши, вони здогадалися викинути свою зброю і відправитися заспокоювати жертву злочину, заздалегідь купивши пів’ящика свіжого німецького пива... Захисти себе сам Героям цієї історії ще пощастило, що вони не потрапили до міліції. Адже будьякий охоронець порядку міг протримати їх у відділенні скільки завгодно лише тому, що вони становили небезпеку для оточуючих. А якби вони знайшли уявного чи навіть справжнього злочинця і зопалу на нього накинулися зі своєю нехитрою зброєю, наслідки могли б бути для них дуже сумними. Довести, що потерпілий забрав у жінки сумочку, набагато складніше, ніж задокументувати факт нападу в людному місці й побиття уламками табурета. Усі четверо мали шанс опинитися під слідством через невміння тверезо оцінити власні дії і традиційну недалекоглядність. Недалекоглядність полягала передусім у тому, що ні в потерпілої, ні в її чоловіка у критичній ситуації не виявилося жодних засобів самозахисту, тому жінка була беззахисна перед зловмисником, а її чоловік з товаришами був змушений крушити предмети домашньої обстановки, щоб підстрахуватися на випадок зустрічі зі злочинцем. Тим часом навіть за допомогою нескладних засобів самозахисту, що є у відкритому продажу, можна було б запобігти пограбуванню. «Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправного посягання», — зазначено у другій частині ст. 27 Конституції України. Однак Кримінальний кодекс дещо звужує норму Основного Закону, вводячи поняття «необхідний самозахист» (ст. 36 КК). Цією нормою передбачено, що, захищаючись, жертва не несе відповідальності за можливі травми чи навіть каліцтво нападника, але тільки в тому випадку, якщо немає очевидного перевищення «необхідного самозахисту». Якщо ж «перевищення» призвело до загибелі нападника, суд може засудити того, хто захищався, до виправних робіт чи навіть запроторити його до «не дуже віддалених місць» на строк до 3 років (ст. 118 КК). За тяжкі тілесні ушкодження, завдані нападникові внаслідок перевищення необхідного самозахисту, винному загрожують виправні роботи строком до двох років або обмеження волі на такий самий період (ст. 124 КК). Отже, захищатися треба так, щоб за це потім не довелося відповідати перед судом, і водночас якнайефективніше, бо від цього залежить життя і здоров’я. Нескладні перевтілення Збройні магазини пропонують вельми широкий вибір засобів самозахисту, які набагато ефективніші, компактніші і, що важливо, безпечніші за будьякий уламок меблів. За допомогою пропонованих засобів захисту навряд чи вдасться завдати відчутної шкоди здоров’ю нападника — хіба що на деякий час його «відключити». Застосовуючи їх згідно з інструкцією, відповідальності за наслідки можна не боятися. Усі засоби індивідуального захисту, дозволені законодавством, наведено в таблиці на с. 50. Зокрема, пістолети і револьвери, що стріляють гумовими кулями. Все, що стосується видачі дозволів на їх придбання, регулюється наказами МВС, якими встановлено тимчасові інструкції і тимчасові переліки категорій осіб, яким можна зберігати і носити зброю, яка стріляє кулями несмертельної дії. Ще влітку минулого року перелік категорій осіб, що мають право купувати і зберігати зброю з гумовими кулями, було значно розширено (див. «Хто має право на «гуму»). Після нововведень багато хто з тих, хто мріяв придбати подібну зброю, дістали таке право. А ті, хто безпосередньо не належить до жодної з названих категорій, вступили до лав громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, діставши таким чином право клопотатися про придбання «гуми». З «білого списку» не викреслили журналістів, тому багато хто обзаводиться зброєю, умудрившись зробити кар’єру в журналістиці без відриву від основної роботи. Нижче ми навели стандартну технологію отримання дозволу на «гуму» в тому варіанті, в якому її мають проходити журналісти (процедура отримання дозволу на газовий пістолет є майже такою самою, тільки клопотання від керівництва підприємства не потрібне). Всім, хто оформляє дозвіл уперше (як на «гумову», так і на «газову» зброю), треба пройти медкомісію, курси з вивчення матчастини і «спецпровірку на благонадійність», яку негласно проведе дільничний інспектор міліції за місцем проживання. Різниця лише в тому, що журналіст, який мріє про «гуму», подає клопотання свого головного редактора, а члени громадських формувань з охорони порядку — прохання від керівництва цієї організації. Як купити гумостріл Перед тим як приступити до оформлення, слід відвідати Дозвільну систему МВС (для киян на вул. Єреванській, 18а), щоб уточнити години прийому, процедуру оформлення і перелік необхідних документів. Наприклад, журналістам, які хочуть придбати «пристрій», на першому етапі треба підготувати такі документи: — довідку з відділу кадрів про те, що заявник справді є журналістом (кореспондентом, фотокореспондентом, оглядачем, редактором); — клопотання головного редактора, в якому він обгрунтовує необхідність придбання засобів самозахисту для даного працівника; — довідку про проходження курсів з вивчення матчастини зброї, правил її застосування і запобіжних засобів. Документ видається після проходження спеціальних курсів. Наприклад, у Центрі службовоприкладних видів спорту «Динамо»; — довідку про наявність чи відсутність судимостей (вул. Володимирська, 15); — медичну довідку встановленого зразка. Медкомісію можна пройти у будьякій медустанові, яка має ліцензію МВС; — копію свідчення про реєстрацію друкованого органу в Міністерстві печаті України; — поліс страхування відповідальності перед третіми особами за завдання можливих збитків (бажано); — копію паспорта; — дві фотографії 3х4 см. До перелічених документів необхідно додати заяву і спеціальну картку до неї, а також квитанції про оплату послуг дозвільної системи (див. «Скільки коштує»). Упродовж місяця після прийняття заяви і відповідних до неї документів заявнику видається дозвіл на придбання гумостріла. Документ дійсний три місяці, протягом яких у будьякому збройному магазині можна придбати пістолет або револьвер під гумову кулю. Після купівлі власник зобов’язаний упродовж 10 днів зареєструвати придбану зброю в Дозвільній системі. Через тридцять днів (за словами чиновників, на практиці набагато раніше) видається посвідчення на право зберігання пістолета. До отримання остаточного посвідчення власник зброї може підтвердити законність зберігання пістолета лише дозволом на право його придбання, яке, на одностайну думку міліціонерів, не дає права носити при собі гумостріл. Щоб уникнути неприємностей, правцівники дозвільної системи настійливо радять до отримання посвідчення зберігати пістолет вдома. Смикайте депутатів Поки працівники МВС забавляються хитким юридичним статусом «гумової зброї», громадськість з нетерпінням очікує прийняття Закону «Про зброю», який уже не один рік кочує «довгими ящиками» Верховної Ради. На початку цього року його навіть було прийнято у першому читанні, однак далі справа не просунулася. Високі чини МВС з екранів телевізорів не раз заявляли, що за час вилежування законопроект доведено чи не до досконалості, що, на їхню думку, дасть змогу прийняти його у другому читанні без жодного зауваження. Шкода, що оратори зазвичай не уточнюють, коли саме це станеться. Згідно із законопроектом, ручна вогнепальна зброя поділяється на дві основні категорії: службовоштатна й цивільна. До цивільної категорії зараховується багато всілякого збройного добра, зокрема й усі види гумострілів, гладкоствольні рушниці й навіть нарізна зброя дрібних калібрів. З проекту випливає, що цивільна зброя може бути придбана без жодних «переліків категорій». Зрозуміло, виконання навіть найпрозорішого закону не обійдеться без непотрібних формальностей, однак якщо закон буде прийнято, то придбати ефективні кошти самозахисту зможе кожний психічно здоровий громадянин з незаплямованою репутацією. Причому не доведеться пояснювати в міліції, навіщо йому знадобився револьвер. Думається, закон про зброю буде прийнято значно швидше, якщо МВС позбавить депутатів права на придбання гумострілів... P. S. Редакція висловлює подяку Анатолієві Алексєєнку, директору збройного магазину «Зброя і рибальство», та Олександрові Дудченку, директору магазину зброї «Аліна», за допомогу в підготовці матеріалу.
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
Редакцiя: т/ф:(044) 391-51-75. Iнтернет-проект: |
|