|
|
|||||
| 22 Листопад 2008, Субота |
|
Українською На русском | ||||
![]() |
Ділові новини | Прес релізи | Бізнес-події | Форум | Власний рахунок | Авто | Нерухомість | Робота |
| Український дiловий тижневик "Контракти" / № 39 вiд 27-09-2004 | РЕКЛАМА | ПЕРЕДПЛАТА 2009 | ||
|
Резюме заговорилоПро що не пишуть претенденти на робоче місце Розмір має значення Читання резюме починається з його обсягу. Класика жанру — одна сторінка лаконічної, впорядкованої і викладеної по суті інформації, що характеризує автора як людину самодостатню й упевнену у власних силах. Дві сторінки можуть бути виправдані багатим трудовим стажем, кількома вищими освітами і безліччю тренінгів — не приховувати ж свої достоїнства! А ось затягнутий хвалебний лист випускника коледжу — привід звернути увагу на самооцінку юного генія, досвід і навички якого близькі до нуля. Три-чотири сторінки резюме можуть свідчити і про явне невміння викладати факти, і про надмірну невпевненість потенційного працівника. Резюме на п’яти і більше сторінках — серйозніший випадок, що дає підставу зробити про кандидата всі необхідні висновки без додаткової співбесіди. Якщо, безумовно, роботодавця не цікавить, у якому дитсадку виховувалися і чим саме обідали його службовці. Утім, диплом про закінчення курсів випалювання — також не надто принципова деталь, щоб приділяти їй цілу сторінку тексту, влаштовуючись перукарем до салону краси. Не на користь кандидата і резюме, прислане кілька разів: автор або надто неорганізований, або не може знайти собі застосування. Трапляється й абсолютна «клініка». Наприклад, у двічі присланому резюме претендент вказує про себе суперечливі відомості. Різночитання в кар’єрному зростанні і термінах роботи на тих чи інших посадах — достатній привід викинути резюме в кошик. Як і заявку офіс-менеджера, «який вільно володіє іноземними» і вживає немислимі фразеологічні звороти рідною мовою, чи, приміром, досвідченого РС-користувача, який настукав резюме одним шрифтом і без інтервалів. Стиль і пріоритети Кольорове резюме, окантоване східним орнаментом, дозволяє визначити автора як носія надзвичайного творчого потенціалу (некорисного у більшості випадків, коли йдеться про строгі посади). Адже квартальний бухгалтерський звіт, розфарбований у всі кольори райдуги, може занадто зацікавити податкового інспектора. Якщо ж творча складова важлива і бажана, то резюме з орнаментом — красномовна рекомендація. Головне — не переплутати оригінальність творчого мислення з непрохідною дурістю. На допомогу можуть прийти фрази на зразок «маю постійний зв’язок з комп’ютером» або «факси приймаю на високому рівні». Орфографічні чи граматичні помилки — ознаки явної недбалості, неуважності і схильності претендента до синекури. «Ризюме» водія — лише виняток, який підтверджує це правило. Багато що можна почерпнути, звернувши увагу на послідовність викладу і пріоритети, розставлені в резюме. Приміром, якщо кандидат на самому початку пише про свій сімейний стан і дітей, то є висока імовірність, що він орієнтований на нормований робочий день і зацікавлений у соціальній інфраструктурі підприємства. Від такого працівника не варто чекати роботи по вихідних і до ночі, краще розраховувати на часті лікарняні й відгули. Мета подачі резюме, заявлена на початку тексту, свідчить про здорові амбіції людини, яка знає свою справу. Головне — щоб ці амбіції збігалися з інтересами компанії. Якщо ж серед «цілей» виразно читається прагнення кандидата влаштуватися на будь-яку посаду (чи то фінансовий менеджер, чи то менеджер з продажу), то можна передбачити, що автор резюме — фахівець широкого профілю, який не є професіоналом в якійсь сфері. Це у кращому випадку. У гіршому — людина просто не визначає свою професійну належність. Резюме, де в особистих даних зазначено лише ім’я, а в контактах — emelya@mail.ua, свідчить про те, що автор щонайменше захоплюється комп’ютерами. А «комунікабельність», підкреслена на початку резюме, у 95% випадків вказує на завзятого курця. Сходи претендента Найважливіший розділ резюме — інформація про кар’єру претендента. Тут менеджеру з персоналу найлегше піддатися стереотипам (назви відомих компаній, відповідальних посад тощо). Вважається хорошою ознакою, якщо людина тривалий час, але не більше ніж чотири-п’ять років без підвищення, не міняла місце роботи. Різкі зміни, навпаки, насторожують. Однак було б помилкою трактувати таку інформацію однозначно. Якщо хороший фахівець останні десять років тяжко працював на заводі за мізерну зарплату, то це свідчить не так про його лояльність, обов’язковість і постійність, як про відсутність амбіцій і боязнь труднощів. Тоді як претендент, який часто і щоразу з підвищенням міняє місце роботи, швидше за все — непоганий професіонал (не слід забувати про те, що утримати такого працівника непросто). А ось людина, яка часто міняє роботу і переходить на аналогічну посаду, — або має складний характер, або недостатньо кваліфікована. Підозри може викликати і короткий часовий проміжок між зарахуванням і звільненням працівника. Здебільшого це сигналізує про те, що автор резюме з якихось причин не пройшов випробувального терміну. Часті лінійні переходи (наприклад, працівник відділу постачання ударився у збут) — тривожний симптом, оскільки бути кваліфікованим фахівцем скрізь і всюди неможливо. Імовірніше, що претендент є непрофесіоналом у всіх сферах. А екс-завгосп, який деякий час обіймав посаду гендиректора і претендує виключно на крісло топ-менеджера, — зайвий доказ того, що колишніх завгоспів, як і міліціонерів, не буває. Не варто всерйоз сприймати і стаж студента, який працював на посаді президента компанії, — це свідчить швидше про солідність підприємства, а не про управлінські якості претендента.
Язик до психіки доведе Тепер про Фрейда... Класик психоаналізу був упевнений в тому, що навіть у невеликому тексті можна побачити глибинні душевні процеси і приховані мотиви поведінки автора. Леонардо да Вінчі у зв’язку з цим не дуже пощастило. До рук Фрейда потрапив невеликий уривок з щоденника Леонардо («... здається, мені було долею визначено так грунтовно займатися шулікою, тому що у мене зберігся, напевно, дуже ранній спогад, начебто, коли я лежав у колисці, прилетів до мене шуліка, відкрив мені хвостом рота...»), і весь світ дізнався про те, що геній да Вінчі «мав потяг до матері... і щоб не зраджувати, тікав від жінок до чоловіків». Сучасні методики психолінгвістики не такі категоричні і тим більше неоднозначні у трактуванні, що, втім, не робить їх загальні принципи менш цікавими. Психолінгвісти переконані, що текст будь-якої людини безпосередньо залежить від її психологічних особливостей. Причому організуючим центром тексту є його емоційно-смислова домінанта. Простіше кажучи, нескінченно скорочуючи текст, можна виявити змістовне ядро моделі (головну думку), на яку нанизано форму — семантику, морфологію, синтаксис, стилістичні особливості тощо. І нарешті, останнє, гіпотетичне припущення любителів читати між рядків полягає в тому, що текст розглядається як невід’ємний елемент системи «дійсність — свідомість — мова — текст — читач — проекція». По суті, це означає, що професійний психолог може влаштувати кого завгодно і куди завгодно — достатньго виявити «кнопки» роботодавця, які запускають потрібну проекцію. Це, до речі, аж ніяк не виключає права читача на власну інтерпретацію написаного в резюме.
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
Редакцiя: т/ф:(044) 391-51-75. Iнтернет-проект: |
|