Вигнання генерала

Євген Марчук вже не міністр оборони.

Євген Марчук

22 вересня Леонід Кучма звільнив його з цієї посади. Не вдаватимемося у подробиці офіційного пояснення відставки, озвученого Президентом (мовляв, погано боєприпаси утилізуються) — більшість експертів зазначають, що воно не варте серйозної уваги. Коли силового міністра за місяць до президентських виборів усувають з посади — суто політичні мотиви такого рішення приховати неможливо. Крім того, на Марчука за кілька днів до відставки несподівано, але масово розпочали відверте цькування, причому синхронно з різних боків. Спочатку російське (!) телебачення розкритикувало українського міністра, потім одразу ж вітчизняна Генпрокуратура фактично звинуватила його у кримінальному злочині. А ще кількома днями раніше провладний український телеканал прямо закинув Марчукові, що він, мовляв, знав про таємне прослуховування кабінету Президента у 2000 році, а Генпрокуратура та СБУ заявили про розслідування справи про незаконне вивезення з України гелікоптерів Мі-8МТВ та бойових крилатих ракет. Разом усі ці обставини дають привід зробити грубий, однак, по суті, незаперечний висновок: Марчука не просто звільнили, а брутально викинули з владної компанії. Одна з неофіційних версій причин відставки — боротьба за фінансові потоки в рамках відчуження військового майна і поставок української зброї та техніки за кордон — навряд чи може бути головною: така боротьба триває постійно, не вчора вона почалася і не завтра закінчиться, і вдаватися через це до різких дій стосовно міністра оборони саме тепер, перед виборами, нагальної «бізнесової» потреби не було.

Таким чином, на деякий час Євген Марчук йде з головної політичної сцени України. Зараз важливіше визначити, чому Марчука звільнили саме зараз і саме в такій формі? Відповідь на це питання — чіткий прогноз того, представник якої політичної групи стане наступним міністром. Найзагрозливішими для суспільства виглядають прогнози тих експертів, які кажуть: Марчука звільнили, бо він хоч і був близьким до СДПУ (О), але аж ніяк не їхньою «шісткою». А відтак начебто заважав, по-перше, провести серед військових потрібне владі голосування за відомого кандидата, по-друге, використати, за потреби, армію, якщо підсумки виборів виявляться провальними для влади.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар