Вуха Феміди

Вілен ВЕРЕМКО

На поточній сесії парламентарії розглянуть два законопроекти, що мають узаконити прослуховування телефонних розмов та перехоплення інформації в комп’ютерних мережах.

«Тс-с-с...! Стіни з вухами!» — часто казала бабуся, яка пережила 37-й рік. Минув час, і я призабув її слова. А дарма. Виявляється, працівники СБУ кедебешного гатунку не залишили старих звичок. За оцінками як силовиків, так і незалежних експертів, в Україні перехоплення інформації поширене більше, ніж деінде. І це при тому, що в Україні відсутнє нормальне правове поле для прослуховування приватних розмов — сьогодні таке право надається недосконалим Законом «Про оперативно-розшукову діяльність».

Силовики давно хочуть узаконити цю пікантну діяльність і при цьому розширити власні можливості в процесі прослуховування. Як наслідок — розроблений і поданий Кабміном на розгляд Раді законопроект «Про моніторинг телекомунікацій» (№ 4042). Цей документ надає занадто широкі повноваження СБУ, що надто не сподобалося низці народних обранців, які нещодавно протиставили правоохоронцям свій проект — «Про перехоплення телекомунікацій», зареєстрований у ВР ще в березні цього року (№ 4042-1). Обидва законопроекти включені до порядку денного поточної сесії парламенту.

Піддослідні кролики

Законопроекти дозволяють СБУ прослуховувати телефони та моніторити інтернет з дозволу суду. Зокрема, в депутатському законопроекті визначено винятковий перелік підстав для перехоплення інформації — може застосовуватися лише до фізосіб. Передбачено і максимальний термін прослуховування — не більше ніж 2 місяці (для порівняння: в Росії — 6 місяців, у Франції — 4, в Німеччині — 3, у Фінляндії й Швеції — 1 місяць). До того ж спецслужби зобов’язані по закінченні перехоплення проінформувати громадян, що їх прослуховували, при цьому зазначивши підстави прослуховування. Відомо, що СБУ категорично проти цієї норми в депутатському законопроекті, мовляв, інформування «піддослідного» може зашкодити розслідуванню справи. Представник «Харківської правозахисної групи» Євген Захаров каже: «Зауваження, що ця норма порушує закон про держтаємницю, можна визнати обгрунтованими. Утім, у законі можна прописати, що підозрюваний ставиться перед фактом прослуховування після закінчення слідства». Хоча в такому випадку, будучи опосередковано пов’язаним з особою, щодо якої ведеться слідство, законослухняний громадянин може також прослуховуватися і дізнається про це, приміром, за кілька років.

Складається враження, що есбеушники стидаються найпростішого аргументу: щоб не порушувати громадського спокою, українцям краще зовсім не повідомляти про втручання в їхнє особисте життя...

Контрольна робота

Не радо в СБУ сприймають і норму депутатського законопроекту, що передбачає встановлення контролю за процесом перехоплення інформації. Законотворці пропонують, щоб такий контроль здійснював уповноважений ВР з питань прав людини. Як зазначають експерти, на сьогодні правоохоронні органи, що здійснюють прослуховування, фактично є неконтрольованими. Власне, цим і пояснюється невиправдано велика кількість випадків «зняття інформації» по-українськи. За даними голови виконавчої ради ВГО «Українська Інтернет-спільнота» Ігоря Дядюри, в 2002 році в Україні зафіксовано... 40 тис. прослуховувань! Для порівняння: за цей період у Франції було 200 перехоплень інформації, в США — 1,3 тис. Якщо припустити, що в США, де з 11 вересня 2001 року посилено заходи безпеки, на один зруйнований хмарочос «припадало» 650 перехоплень інформації, то в Україні у 2002 році мала б тривати принаймні громадянська війна.

Правозахисник Захаров дивується: «Найбільшу кількість санкцій — 4000 — видано у Харківський області. За цей період в даному регіоні позбавлено волі за різного штибу злочини менше ніж 4000 осіб». За його словами, з них лише 300 належали до організованих злочинних угруповань. Відтак не зрозуміло, хто, кого, на якій підставі слухає і, що головне, яка ефективність такого прослуховування.

Гроші на бочку

У депутатському проекті відсутня норма, відповідно до якої оператори зв’язку мають закуповувати обладнання для моніторингу... власним коштом (у кабмінівській версії така новела є). Попри те що ця норма суперечить кільком Кодексам і багатьом законам її автори пояснюють свою думку п. 4 ст. 39 Закону «Про телекомунікації», в якому йдеться: «Оператори телекомунікацій зобов’язані власним коштом встановлювати на телекомунікаційних мережах техзасоби для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів...». Однак Дядюра пояснює: «Власним коштом оператори мають лише встановлювати таке обладнання». Натомість у разі зобов’язання операторів витрачатися на «жучки», за підрахунками голови правління «Інтернет-асоціації України» Тетяни Попової, сумарні витрати операторів на їх придбання можуть становити $30-40 млн (для порівняння: на забезпечення діяльності СБУ в бюджеті-2004 передбачено 1 млн грн). «Більшість малих і середніх провайдерів такі витрати не потягнуть», — попереджає Тетяна Попова. Щоправда, за словами заступника голови СБУ Анатолія Герасимова, цифра, яку назвала Попова, «приблизно у 5 разів завищена», оскільки «на сьогодні ціна вітчизняних засобів моніторингу, аналогічних американським, ізраїльським, німецьким, приблизно удвічі-втричі нижча».

Поки що пересічних українців і представників телекомунікаційного бізнесу може тішити лише той факт, що обидва законопроекти пройшли громадські слухання і зараз триває пошук компромісу між ідеями авторів документів. Найімовірніше, що на друге читання готуватиметься однин із законопроектів, але з урахуванням деяких норм альтернативного.

---

Різниця потенціалів

«ЗА»

Анатолій ГЕРАСИМОВ, заступник голови СБУ, генерал-лейтенант:

— Ми перебуваємо у перехідній фазі — від стану відсутності системи до стану, коли вона буде створена. Однак правоохоронцям потрібно працювати щодня. Неприйняття такого закону залишає правоохоронців у деяких випадках за межею законодавчого поля. Чому? Отримали рішення суду — виважене, якщо тяжкий злочин планується чи скоєний, — треба проводити оперативно-технічні заходи, але при цьому системи моніторингу у провайдера немає. Що ми робимо? Пишеться лист за підписом керівника органу до оператора чи провайдера, в якому виписується йому завдання на практичне здійснення заходів оперативно-розшукової діяльності. Вже це є порушенням Закону. І таких випадків щодня дуже багато.

«ПРОТИ»

Валерій ЛЕБЕДІВСЬКИЙ, народний депутат, автор подання законопроекту № 4042-1 до ВР:

— Законне перехоплення інформації здійснюють спецслужби всього світу. Однак в українських реаліях правоохоронні органи робити цього не можуть, оскільки в нашому законодавчому полі це питання недостатньо врегульовано... Ті, хто здійснює автоматизоване перехоплення, сьогодні фактично діють поза законом. Мета нашого законопроекту — дати правоохоронним органам ефективний інструмент для забезпечення їхньої діяльності. Водночас цей інструмент має гарантувати дотримання прав людини в Україні. І я переконаний, що коли цей (№ 4042-1. — Ред.) законопроект буде прийнято, відомий анекдот, коли люди розмовляли по телефону, а потім їм казали, що «ваш жарт товаришу майору дуже сподобався», залишиться в історії.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар