Секрет фірми

Веслом по голові

Дар’я ЧЕРКАШИНА

Стресове інтерв’ю дозволяє кандидатові проявити себе у конфліктній ситуації, а компанії — здобути погану репутацію

Андрій, претендент на посаду менеджера з роботи з клієнтами, прийшов на співбесіду до великої компанії о 9-й ранку і на свій подив виявив, що проводити її ніхто не збирається. Біля входу до офісу його зустріла секретар і провела не в кімнату переговорів, а на робоче місце, заявивши: «Ви можете приступати до роботи від сьогодні». Потрапивши в таку ситуацію, не сподівайтеся, що ви як відмінний фахівець за одними тільки рекомендаційними листами або після перегляду блискуче складеного резюме відразу ж зараховані до штату, — вас лише випробовують на міцність у психологічному експерименті під назвою «стресове інтерв’ю».

«Метод, застосований у випадку з Андрієм, дає можливість краще зрозуміти, яким є претендент на посаду, що передбачає активні комунікації, — пояснює Максим Немеш, генеральний директор ділової соціальної мережі Profeo.com.ua, керівник проекту «Твоя Кар’єра». — Представники компанії поспостерігають за поведінкою здобувача: як він вчинить, у кого з’ясовуватиме, що сталося, як швидко зорієнтується в незнайомій компанії і невизначеній ситуації, що зможе зробити за день у таких кризових умовах. Це покаже, яким досвідом, уміннями і навичками володіє людина, набагато яскравіше, ніж будь-яка стандартна співбесіда».

«Багато людей насправді сприймають якісно проведене інтерв’ю як стресове, — вважає Володимир Бородянський, голова правління ЗАТ «Міжнародний медіацентр СТБ». — Оскільки вони звикли відповідати на стандартні запитання, бути присутнім на бесідах з потенційним роботодавцем, що проводяться у вільному стилі. Зараз я, як і багато роботодавців, розумію, що успішно проведена співбесіда з елементами стресового інтерв’ю — це економія моїх часу і грошей. Вона дає можливість хоча б на початковому етапі відсіяти однозначно невідповідних кандидатів і запобігти ситуації, коли, не дочекавшись закінчення випробувального терміну працівника, мені доводиться знову розпочинати пошуки. Тому, вибираючи людей на ключові позиції, керівників напрямів, я нерідко вдаюся до елементів стресового інтерв’ю».

Чому ви незаміжня?

Фахівці впевнені, що такий елемент стресового інтерв’ю, як некоректні запитання, допоможе добре дізнатися про поведінку ще однієї категорії працівників — тих, хто працює з важкими клієнтами — незговірливими і з поганими манерами. «Якщо роботодавець ставить некоректні запитання, які нерідко стосуються особистого життя, якихось рис характеру людини, він, найімовірніше, намагається з’ясувати, наскільки працівник може бути лояльним і відкритим, чи готовий шукати компроміс у делікатній ситуації, — розповідає Людмила Цушко, начальник управління добору й адаптації персоналу банку «Фінанси та Кредит». — Така перевірка може знадобитися у випадках, коли людині доведеться знаходити спільну мову або з певним типом керівника, або з проблемними клієнтами. Також це може бути перевірка на сумісність потенційного працівника з корпоративною культурою компанії».

Як каже Володимир Бородянський, за допомогою стресового інтерв’ю він намагається з’ясувати насамперед людські якості здобувача, чи зможе співрозмовник бути водночас і жорстким, і справедливим керівником, чи здатен говорити «ні», чи зуміє знайти вихід у складній або незручній ситуації, стати лідером у колективі. «Для цього я можу ставити здобувачеві незручні або некоректні запитання, — ділиться досвідом Бородянський. — Наприклад, «Чому ви незаміжня»? Насправді мені абсолютно це нецікаво, але я хочу бачити, чи зможе потенційний керівник знайти вихід зі складної ситуації, мужність відмовитися відповідати на неприємне запитання водночас коректно і жорстко».

— Я ж можу і здачі дати!

Як зазначають у компанії «Київстар», елементи стресового інтерв’ю нерідко допомагають з’ясувати реальні мотиви співрозмовника. Адже нерідко кандидати на співбесіді «вдягають маску», створюють позитивний з усіх боків образ, дають шаблонні, іноді надто докладні й соціально схвалювані відповіді, за яких неможливо розгледіти реальну людину. «Коли з тих чи інших причин важко налаштувати кандидата на щиру бесіду, є сенс розбавити стандартні запитання несподіваними, оригінальними, які виведуть здобувача із комфортного стану, — розповідає Олена Кропив’янська, директор із персоналу та розвитку компанії «Київстар». — Якось у процесі інтерв’ю я попросила здобувача порівняти місяць і яєчню. Це питання добре зняло психологічне напруження кандидата, а його подальша реакція допомогла мені зробити певні висновки про нього».

«Елементом стресового інтерв’ю може бути що завгодно, починаючи від нестандартних, але делікатних запитань і закінчуючи прямим фізичним впливом, — розповідає Максим Немеш. — Наприклад, коли ні з того ні з цього кандидат отримує півсклянки води в обличчя. Усе залежить від того, працівники з якою реакцією потрібні для компанії: ті, які у відповідь на таке поводження встануть і вийдуть, які у відповідь плеснуть води зі своєї склянки чи які спробують з’ясувати, чому їхній співрозмовник так повівся. Якщо в компанії очікували реакції, що людина піде, немає жодних проблем, щоб наздогнати її й пояснити, для чого це було зроблено».

«Якщо стресове інтерв’ю сплановане грамотно, кандидата піддадуть тому типу стресу, з яким йому доведеться зіштовхуватися під час майбутньої роботи», — розповідає Ганна Бобель, керівник відділу рекрутингу компанії WORLD STAFF.

У темпі вальсу

Крім незручних запитань дискомфорт на стресовому інтерв’ю часто досягається і за рахунок жорсткого темпу розмови, який до того ж найчастіше відбувається поза стандартним офісним оточенням за круглим столом. «Здобувача, який претендує на роботу в одній великій компанії, іноді у вестибюлі офісного центру зустрічає рекрутер і пропонує провести до офісу. Коли вони опиняються в ліфті, рекрутер просить за час, поки ліфт піднімається на потрібний поверх, презентувати себе, розповісти про особисті та професійні якості, — ділиться Людмила Цушко. — Цей метод використовувався в компанії при пошуку кандидата на позицію менеджера, який повинен уміти чітко і лаконічно висловлювати свої думки, робити якісні презентації проектів».

Для персоналу, який працюватиме у постійному шумі, на співбесіді створюється так звана неспокійна атмосфера: співробітник компанії, який проводить співбесіду, постійно відволікається на телефонні дзвінки, бесіди з колегами, сама зустріч проходить у галасливому місці, інші працівники компанії, постійно втручаючись у розмову, зачіпають стілець або лікоть здобувача.

«До таких хитрощів ми вдаємося, добираючи персонал у контакт-центр, де співробітникам доводиться працювати у стресовому режимі, у шумній атмосфері, — розповідає Тетяна Пашкіна, керівник відділу найму і навчання персоналу страхової компанії Allianz. — При цьому консультантам нерідко доводиться спілкуватися з клієнтами, які не завжди перебувають у доброму гуморі, наприклад після настання страхового випадку, і вихлюпують на оператора свої емоції. Добираючи людей на такі посади, ми граємо в такі собі ділові ігри: ставимо перед людиною певне завдання, але обмежуємо час його виконання, при цьому два працівники компанії голосно розмовляють один з одним, активно намагаються відволікти здобувача, періодично цікавлячись у нього, коли ж він закінчить виконувати завдання». У такий спосіб у компанії перевіряють, чи здатний здобувач зберегти якість і темп роботи у некомфортних умовах. «Нерідко люди розгублюються, не можуть швидко зосередиться на завданні, хоча, можливо, у спокійній обстановці впоралися б значно краще, — каже Пашкіна. — Але нас цікавлять встановлені нами умови, і якщо здобувач не справляється, розлучаємося з ним або заносимо його до кадрового резерву на інші вакансії».

«Елементи стресового інтерв’ю ми використовуємо при доборі співробітників у дирекцію з персоналу, колектор- і контакт-центри, — розповідає Людмила Цушко. — Приміром, для працівників відділу управління, добору й адаптації персоналу ми проводимо групові інтерв’ю, збираємо кількох здобувачів разом і пропонуємо їм рольові ігри, наприклад, провести співбесіду один з одним. У такий спосіб можна побачити реакцію людини, оцінити її якості як рекрутера і виявити з-поміж претендентів лідера».

До тактики швидкого темпу співбесіди вдається й Володимир Бородянський, при цьому ставлячи запитання із професійної сфери і пропонуючи кандидатам знайти вирішення проблем просто на місці. «Керівник повинен уміти думати і знаходити рішення дуже швидко, адже успішними керівниками рідко стають флегматичні люди, зазвичай це досить динамічні особистості, — розповідає Бородянський. — І бували ситуації, коли людина не витримувала темпу розмови, будучи грамотним і досвідченим фахівцем, не могла швидко реагувати, ніяковіла. Для мене це був привід для сумніву в тому, чи зможе претендент бути ефективним топ-менеджером».

«Найкраще стресове інтерв’ю — це комбінація кількох прийомів, — вважає Максим Немеш. — Звісно, не слід застосовувати відразу всі відомі. Наприклад, я був присутній на інтерв’ю, коли його проводили відразу шість представників компанії — це один елемент. Посада здобувача передбачала роботу з фінансовою звітністю, тому другим і третім елементами стали незручні запитання у жорсткому темпі, зокрема пов’язані з особистими фінансами. Це були спроби з’ясувати у досить різкому тоні ставлення людини до грошей».

На благо чи на шкоду?

Однак перевірок за допомогою стресових інтерв’ю, на думку керівників, потребують кандидати не на всі посади. У деяких ситуаціях стрес може виявитися тільки перешкодою. Наприклад, під час тестування кандидата, якому належить працювати з документами, вести бази даних. Таку професію найчастіше обирає певний тип людей, стрес може призвести до того, що здобувач остаточно закриється і рекрутер так і не зможе з’ясувати, наскільки він є професійним у своїй галузі.

«Зазвичай стресове інтерв’ю я проводжу тільки зі здобувачами, які претендують на керівні посади, — розповідає Володимир Бородянський. — Для перевірки звичайного працівника не має сенсу застосовувати цей метод. З’ясувати, наскільки людина відповідальна за допомогою якогось інтерв’ю, дуже складно — для цього є випробувальний термін. А якщо кандидат претендує на керівну посаду, такий метод допомагає зрозуміти, як саме він мислить, наскільки психологічно стійкий, які рішення прийматиме у кризових ситуаціях і як вирішуватиме конфлікти зі своїми підлеглими».

Понад те, залишається відкритим питання про етичність і доцільність використання стресових інтерв’ю, хоч би для яких цілей їх застосовували б, оскільки сам по собі стрес здатний погіршити не лише психологічний стан людини, а й здоров’я.

«На ринку спостерігається гострий дефіцит кваліфікованих кадрів, навіть хороші секретарі та офіс-менеджери на вагу золота, — каже Ганна Бобель. — І піддавати персонал жорстким процедурам, ставити його в надто некомфортні умови, на мій погляд, просто недоцільно. Складні професійні запитання і присутність на співбесіді працівників високого рангу — це вже своєрідний стрес для здобувача, але при цьому ви не ризикуєте образити людину і залишити про компанію негативне враження».

Невміло проведене стресове інтерв’ю може знищити репутацію компанії

Недобра слава, як відомо, поширюється набагато швидше, ніж позитивні чутки, і кандидат, який пройшов через екзекуцію, може своїми негативними відгуками про компанію завдати серйозної шкоди її репутації. Погане реноме на ринку значно ускладнить подальший процес пошуку і найму персоналу. Наталя Сопілкова, HR-директор компанії United Communications Group, свого часу успішно пройшовши стресове інтерв’ю, взагалі відмовила своєму майбутньому роботодавцеві. «Я проходила співбесіду на посаду HR-менеджера в компанії, що займається активним продажем, — згадує Наталя. — Зі мною спілкувалися два її представники, які по черзі ставили запитання з різних галузей, починаючи від професійної і закінчуючи особистою. Останні здалися мені надто некоректними. Водночас я й гадки не мала, що таке стресове інтерв’ю, намагалася поводитися невимушено і жартувати, але в душі обурювалася. Після закінчення розмови мені нічого не пояснили, не вибачилися за некоректні запитання. Вийшовши з кімнати, де відбувалася співбесіда, вельми здивованою, я раптом вирішила, що в цій компанії працювати не хочу, і коли мені наступного дня звідти зателефонували і повідомили, що моя кандидатура затверджена, відмовилася від пропозиції без жалю. У мене надовго залишилося негативне враження про це підприємство і людей, які проводили співбесіду. Впевнена, що застосування стресового інтерв’ю в моєму випадку було абсолютно неефективним і непоказовим для визначення професійних якостей». Сьогодні Наталя противник такого методу тестування майбутніх працівників, на її думку, навіть застосовуючи стресове інтерв’ю, потрібно відчувати межу, яку переходити не слід, тим більше не завжди такі «бесіди» проводять грамотно.

«Стресове інтерв’ю виявиться однозначно ефективним, якщо його проводити з кандидатом на посаду боксера, — каже Олександр Карпов, директор із персоналу компанії «Голден Телеком». — Його нищівний правий хук покаже рекрутеру швидкість реакції на зовнішній подразник. Під час тестування здобувачів на інші посади до стресового інтерв’ю краще не вдаватися». Якщо фахівець, який проходить співбесіду, вважає, що з ним проводять стресове інтерв’ю, переконує Олександр Карпов, йому краще відразу попрощатися і піти, адже такий спосіб співбесіди, на його думку, може виявити тільки миттєву реакцію людини, а стійкість до тривалого впливу подразнювальних чинників відчути за короткий час, поки триває співбесіда, неможливо. «Кандидат може здогадатися, у яку «веселу» компанію потрапить, якщо представники цієї компанії вже на інтерв’ю на нього кричать, — аргументує він. — Але ж у професіоналів сьогодні немає жодних проблем із працевлаштуванням».

Водночас Максим Немеш упевнений, що замінити елементи стресового інтерв’ю, наприклад, тестами складно, оскільки людина ніколи не поводитиметься повною мірою щиро у модельованій ситуації, а тільки тоді, коли її занурять у певну атмосферу. Але, застерігає він, менеджер із роботи з персоналом, який проводить стресове інтерв’ю, має бути підготовленим фахівцем, передусім психологом, і застосовувати такий метод психологічної перевірки дуже обережно.

«На стресовому інтерв’ю люди проявляють себе по-різному: ведуть тонку і грамотну гру або зриваються і переходять на підвищені тони, — каже Максим Немеш. — Рекомендувати універсальну модель поведінки тут складно, але якщо ви все ж таки зрозуміли, що стали його учасником, не намагайтеся бути іншим. Якщо вважаєте, що на поставлене запитання не слід відповідати, ігноруйте його, а не думайте про те, яку відповідь хотів би почути співрозмовник і яка реакція була б найбільш прийнятною в цьому випадку».

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар