Секрет фірми

Добрий Гудвіл

Іван Зайцев

Щоб збільшити вартість бізнесу в кілька разів, інколи достатньо взяти на баланс уже існуючі нематеріальні активи

Оцінюючи українські підприємства, потенційні інвестори і партнери все частіше звертають увагу не на ціну устаткування чи будівель, а на вартість нематеріальних активів компанії. І це загальносвітова тенденція. За даними компанії Ernst&Young, у структурі власності найбільших світових корпорацій нематеріальні активи вже становлять понад половину загальної вартості компанії незалежно від сфери діяльності (див. «Нематеріальні активи в закордонних компаніях»). Одним зі шляхів капіталізації бізнесу є відповідна оцінка та застосування нематеріальних активів (НМА), якими володіє підприємство.

Використати НМА можна по-різному. Наприклад, у господарській діяльності, продаючи продукцію під розкрученою торговою маркою або впроваджуючи в компанії нові технології та управлінські ноу-хау. Таким чином, відомі компанії в рази підвищують ефективність ведення бізнесу та отримують додаткові прибутки за рахунок НМА. Крім того, можна надавати право використання, наприклад, своєї торгової марки або технологічних рішень іншій компанії за певну плату за ліцензійним договором або договором франчайзингу (докладніше про франчайзинг див. Контракти, № 5, 2006, стор. 34-39).

Нематеріальні активи можна навіть передавати в заставу при отриманні банківського кредиту. Попри те, що така практика в Україні наразі не надто поширена (банкіри воліють видавати кредити під щось відчутніше, ніж добре ім’я), наявність у підприємства цінних НМА, наприклад розкрученої торгової марки і бездоганної кредитної історії, помітно полегшує отримання кредитів на вигідних умовах.

Ще один шлях отримання прибутку з цієї нематеріальної субстанції — внесення таких активів до статутного фонду (СФ) підприємства замість грошей або основних фондів. Велика перевага в тому, що при внесенні до СФ ціна нематеріального активу визначається за домовленістю сторін. Тобто ніхто не завадить засновникам вирішити, що, наприклад, внесена до СФ база даних, ноу-хау або право оренди коштує мільйон гривень. Щоправда, у такому разі можливі проблеми з контролюючими органами, які можуть назвати це роздуванням активів і вимагати провести переоцінку НМА.

Нарешті, можна здійснити оцінку належних компанії нематеріальних цінностей і поставити на баланс, амортизуючи їх у встановленому законом порядку та зменшуючи загальний оподатковуваний прибуток за кожен звітний період протягом 20 років (докладніше див. Контракти, № 14, 2006, стор. 50-51).

НМА по-українськи

В Україні одночасно використовують два різних підходи до визначення і класифікації нематеріальних активів: вітчизняні положення бухгалтерського обліку та міжнародні стандарти фінансової звітності.

Основи формування і розкриття у фінансовій звітності інформації про нематеріальні активи містяться в Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку № 8 «Нематеріальні активи», затвердженому наказом Мінфіну України № 242 від 18 жовтня 1999 року. Цей документ подає таке визначення НМА: немонетарний актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований і утримується підприємством з метою використання протягом періоду більш ніж один рік для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам.

Положення виокремлює такі групи НМА:

— права на користування майном (земельною ділянкою, будинком, право на оренду приміщень тощо);

— права на комерційні позначення (торгові марки, комерційні (фірмові) найменування тощо);

— права на об’єкти промислової власності (винаходи, дослідні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин тощо);

— авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, бази даних тощо);

— незавершені капітальні інвестиції в НМА;

— інші нематеріальні активи (право на здійснення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Згідно з Міжнародними стандартами фінансової звітності НМА поділяються на п’ять основних видів:

— пов’язані з клієнтами: списки клієнтів і клієнтських контрактів;

— пов’язані з технологіями: технології, патенти, програмне забезпечення, бази даних, ноу-хау;

— пов’язані з контрактами: ліцензії, роялті, ліцензійні договори і договори франчайзингу, права на користування ресурсами (водними, мінеральними, повітряними тощо), трудові договори;

— пов’язані з маркетингом: права на знаки для товарів і послуг, угоди про відмову від конкуренції;

— пов’язані з мистецтвом: літературні, художні та музичні твори, відео- та аудіовізуальні матеріали.

Також тут можна виокремити неідентифіковані НМА. До них, передусім, належить, наприклад, гудвіл — умовна вартість ділових зв’язків, репутації, іміджу компанії.

Подвійні стандарти

Неважко помітити, що міжнародні та вітчизняні стандарти трохи відрізняються щодо класифікації нематеріальних активів. Український нормотворець, наприклад, не вважав за потрібне віднести до нематеріальних активів такі об’єкти, як клієнтські контракти і трудові договори. З іншого боку, вітчизняні підприємці можуть відносити до НМА незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи, тобто кошти, вкладені у придбання, створення або модернізацію НМА. Щоправда, і тут є винятки: витрати, понесені при створенні торгової марки, інвестицією в НМА не вважаються. Натомість кошти, вкладені у створення, приміром, бази даних ще до її остаточного оформлення, можуть вважатися капітальною інвестицією в нематеріальний актив і відображатися окремим рядком у бухгалтерському обліку підприємства.

Крім того, українські бізнесмени, на відміну від західних колег, мають право ставити на баланс і амортизувати самостійно створений НМА. Але в такому разі балансова вартість активу визначатиметься витратним методом, тобто витратами, фактично понесеними підприємством для створення такого активу.

Нематеріальні активи в закордонних компаніях, млн $
Компанія	Галузь	Капіталізація	Інвестований капітал	Ринкова вартість НМА	НМА у % від інвестованого капіталу
Disney	Розваги	58 380	67 775	44 713	66
Microsoft	ПЗ	290 714	290 714	244 417	84
Yahoo!	Інтернет	52 375	53 125	48 160	91
Nike	Взуття	23 948	24 654	18 635	76
3M	Промисловість	63 393	66 214	52 415	79
За даними компанії Ernst&Young

---

Душа компанії

Види нематеріальних активів підприємства*

• пов’язані з клієнтами: списки клієнтів і клієнтських контрактів
• пов’язані з технологіями: технології, патенти, програмне забезпечення, бази даних, ноу-хау пов’язані
• з контрактами: ліцензії, роялті, ліцензійні договори й договори франчайзингу, права на користування ресурсами (водними, мінеральними, повітряними тощо), трудові договори пов’язані
• з мистецтвом: літературні, художні та музичні твори, відео- й аудіовізуальні матеріали пов’язані
• з маркетингом: права на знаки для товарів і послуг, угоди про відмову від конкуренції
• неідентифіковані НМА: умовна вартість ділових зв’язків, репутація, імідж компанії, відносини з постачальниками, персоналом, конкурентами

*Відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності

ЕКСПЕРТиза

Для ефективного використання НМА в Україні нерідко потрібна обов’язкова постановка активу на баланс підприємства. Інакше отримати банківський кредит під заставу, наприклад, запатентованого винаходу може виявитися проблематичним. Але навіть така, на перший погляд, проста процедура, як внесення НМА у балансову відомість, містить у собі безліч несподіванок.

Підбиваємо баланс

Дмитро Литвак, керівник відділу послуг з оцінки аудиторської компанії Ernst&Young

— До питань класифікації та оцінки нематеріальних активів ми часто підходимо з погляду міжнародних стандартів фінансової звітності, оскільки в українському законодавстві певні нюанси не дуже добре прописані. Слід звернути увагу на те, що нематеріальні активи, як правило, тісно пов’язані з об’єктами інтелектуальної власності (ІВ). Проте інтелектуальна власність — лише частина всіх НМА підприємства, яка отримала юридичний захист. Крім ІВ до нематеріальних активів можна також віднести і певні права, якими володіє підприємство, ліцензії, відносини з постачальниками, клієнтами, навчений персонал.

Варто зазначити, що Міжнародні стандарти фінансової звітності не дозволяють ставити на баланс НМА, створені всередині компанії. Приміром, вартість торгової марки Coca-Cola у десятки разів перевищує вартість усіх матеріальних активів самої компанії Coca-Cola, але до балансу компанії її не включено. НМА можуть бути поставлені на баланс лише в кількох випадках: при купівлі нематеріального активу, наприклад патенту або торгової марки в іншого підприємства, або при внесенні цього активу до статутного фонду створюваного підприємства, а також при купівлі бізнесу як такого з усіма матеріальними і нематеріальними активами. Крім того, для постановки на баланс необхідні ще дві обов’язкові умови: можливість виділення НМА як окремого активу і можливість визначення його вартості. Іншими словами, поставити на баланс підприємства такий неідентифікований НМА як гудвіл, не можна — він невіддільний від компанії, і оцінити його вартість практично неможливо.

Олена Михайлова, директор аудиторської фірми «Арка»

— Для визнання об’єкта або ресурсу нематеріальним активом та його постановки на баланс необхідна наявність кількох умов. Актив має належати підприємству на правах власності внаслідок договору купівлі-продажу або отримання НМА в інший спосіб (наприклад, внесення до статутного фонду), а також повинна існувати ймовірність отримання економічних вигід від його використання в майбутньому.

Нематеріальний актив, отриманий у результаті власних розробок підприємства, можна відображати в балансі лише за умови, що підприємство має намір, технічну можливість і ресурси для його доведення до стану, придатного до реалізації або використання. Обов’язковою умовою також є можливість отримання майбутніх економічних вигід від такої реалізації або використання та наявність інформації для достовірного визначення витрат, пов’язаних з розробкою НМА.

При цьому нематеріальним активом підприємства не можуть вважатися витрати на будь-які дослідження, підготовку та перепідготовку кадрів, на рекламу та просування продукції на ринок, створення і реорганізацію підприємства (його частини), витрати на підвищення ділової репутації та на створення торгових марок (товарних знаків). Такі витрати належать до витрат компанії.

У податковому обліку до складу витрат відноситься сума амортизації, нарахованої на вартість нематеріального активу. Але при цьому є особливість: амортизації підлягають тільки витрати на придбання НМА для власного виробничого використання. Тобто активи, які не використовувалися в господарській діяльності підприємства, не амортизуються.

Що з того. Різниця між українським і міжнародним підходами до ведення бухгалтерського та податкового обліку стосовно нематеріальних активів нібито й невелика, але принципова. Тому багато українських компаній, у першу чергу тих, що працюють із західними партнерами, змушені вести одночасно три різних обліки — бухгалтерський і податковий за українськими стандартами та фінансовий — за міжнародними. Втім, незалежно від виду обліку, в якому відображається НМА, ключовим залишається питання про оцінку активу.

Коментарі

Як оціниш, так продаси

Необхідність оцінки нематеріального активу, що належить підприємству, може бути зумовлена кількома причинами. Насамперед це купівля-продаж або внесення НМА до статутного фонду, або постановка на баланс підприємства. Також актив необхідно оцінити при його страхуванні або внесенні як застави в банк для отримання кредиту. Оцінка нематеріального активу потрібна і для визначення розміру збитків або компенсації у випадку незаконного використання НМА іншим підприємством. Нарешті, оцінка вартості може знадобитися при реорганізації, ліквідації або банкрутстві компанії.

Директор центру оцінки, що воліє залишитися неназваним

— Існує три основні підходи до оцінки нематеріальних активів. Перший — дохідний, коли при оцінці НМА враховується фінансова вигода, яку підприємство отримує від його використання. Наприклад, платежі, які компанія-власник отримує від надання права на використання її торгового знака. Можлива й оцінка вигоди від використання НМА самим підприємством. Наприклад, наскільки збільшується випуск продукції, зменшуються витрати на виробництво, або як НМА впливає на кінцеву вартість одиниці продукції. Скажімо, на ринку є кілька однотипних і зрівнянних за якістю продуктів, але їхня вартість відрізняється, оскільки одні продаються під більш відомою торговою маркою, аніж інші. Саме різниця між середньоринковою ціною на товар і ціною, за якою він продається, може бути основою для розрахунку вартості ТМ. Тому, як правило, дохідний підхід використовується при оцінці патентів, технологій і торгових знаків.

Другий варіант оцінки НМА — витратний метод. Тобто актив оцінюється тільки з погляду витрат, фактично понесених на його створення. Наприклад, зарплата працівника, який розробляв програмне забезпечення, вартість послуг юриста при реєстрації авторського права або патентування якогось ноу-хау, використаного при створенні цього ПЗ, плюс суми, сплачені як держмито або інші обов’язкові платежі.

Третій шлях — порівняльна оцінка. За такого підходу нематеріальні активи підприємства оцінюються порівняно з аналогічними НМА, що вже були об’єктами купівлі-продажу.

Найскладніше оцінити ділову репутацію компанії, оскільки вартість гудвілу визначається лише в момент купівлі-продажу бізнесу. Вартість гудвілу — різниця між ціною всіх, у тому числі й оцінених, нематеріальних активів та сумою, фактично сплаченою покупцем. До речі, ціна гудвілу може бути і негативною — іноді бізнесмен платить колишньому власникові підприємства суму меншу, ніж сукупна вартість активів підприємства.

Що з того. Часто вартість нематеріальних активів визначають за столом переговорів без складних арифметичних підрахунків. Ціна, яку покупець згоден заплатити за такий актив, і вважатиметься його вартістю, за якою НМА буде поставлено на баланс підприємства. Однак у Положенні бухгалтерського обліку № 8 міститься пункт, згідно з яким при узгодженні вартості НМА, внесеного до статутного фонду підприємства, необхідно враховувати витрати, понесені при створенні такого активу. Іншими словами, ціна НМА не може бути нижчою від його ціни, визначеної за витратним методом. А ось вищою — скільки завгодно.

Кадри вирішують все

Крім ділової репутації існує ще один вид нематеріальних активів, які важко оцінити, неможливо поставити на баланс, але які дуже впливають на вартість компанії у випадку її купівлі-продажу. Йдеться про працівників компанії. Багато експертів вважають, що саме персонал багато в чому визначає успішність будь-якого підприємства. Отже, покупець платить не тільки за різні активи, в тому числі нематеріальні, а й за спеціально навчених людей, здатних ефективно працювати і збільшувати прибуток купленого підприємства.

Марія Черненко, заступник директора рекрутингового агентства «Персонал-Сервіс»

— Зараз власники компаній починають розуміти, що від добору персоналу значною мірою залежить ефективність бізнесу. Фактично роботодавці поступово починають сприймати ключових працівників як нематеріальний актив. На сьогодні, хоч як це парадоксально, знайти менеджера середньої ланки за розумні гроші, тобто такі, що відповідають його кваліфікації, непросто. Тому, щоб не втратити цінного, навченого співробітника, роботодавець намагається утримати його, надаючи різні фінансові та соціальні бонуси.

Персонал компанії можна розглядати як складову частину гудвілу — ділової репутації, зв’язків тощо. Бо грамотні фахівці, експерти у своїй галузі здатні підняти і розвинути навіть «вмираючий» бізнес. Зрозуміло, це вимагає часу і грошей, однак «мозок» — персонал компанії — відіграє дуже важливу роль. Наприклад, досвідчений топ-менеджер не повторить колишніх помилок — він дуже чітко уявляє собі, що і як робити для підвищення ефективності бізнесу.

Найкраще вартість персоналу як нематеріального активу виявляється при укладенні угод купівлі-продажу бізнесу. Часто-густо новий власник заздалегідь домовляється з ключовими працівниками про продовження трудових відносин. І саме наявність на підприємстві команди, згуртованого колективу, згодного працювати з новим власником, може значно підвищити вартість компанії.

Зрозуміло, в чисто грошовому, кількісному вимірі оцінити колектив практично неможливо. Однак є кілька способів оцінити значення персоналу для компанії та непрямо вирахувати «ціну» людей. Перший — розрахунок ефективності команди, яка працює на підприємстві, за зростанням або зменшенням прибутку порівняно із середньоринковими показниками. Інакше кажучи, порахувати, у що обійдеться компанії відсутність цієї команди.

Інший спосіб — обчислити витрати на пошуки та навчання нового персоналу. Тобто підрахувати, скільки часових і фінансових ресурсів доведеться витратити власнику компанії на відбір аналогічних фахівців і на основі цього визначити вартість співробітників.

Ще один варіант — оцінювати кожного працівника залежно від ефективності його роботи. Якщо з поставленими завданнями він справляється у повному обсязі, сприяючи реальному підвищенню прибутку компанії, можна спробувати розрахувати «ціну» такого співробітника. Втім, слід пам’ятати, що загальна вартість трудових активів не дорівнює сумі вартостей знань і здібностей кожного окремого співробітника.

Що з того. Експерти зазначають, що саме нематеріальні активи найбільш уразливі перед несанкціонованим використанням конкурентами. Мало кому вдається непомітно для власника користуватися його виробничими потужностями, нерухомістю чи банківським рахунком. Значно легше випускати продукцію, використовуючи чужі технології, торгові марки та шляхи просування товару. Для цього конкуруючі компанії вдаються до крайніх заходів, наприклад, переманюють працівників у більш успішних підприємств, отримуючи разом з ними знання про особливості ведення бізнесу.

У наступних номерах ми розповімо про реальні випадки з української та закордонної практики захисту нематеріальних активів підприємства.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар