Секрет фірми

Мавзолей ліні

Оксана Кобинець

З лінню слід боротися, щоб заробляти більше, але, перемігши її, можна притупити інтуїцію та втратити здоров’я

Інформація з космосу

Лінь нарівні з похіттю, гнівом, заздрістю, обжерливістю, гординею та жадібністю вважається тяжким гріхом, що неодмінно спричинює смерть душі. Дмитро Ушаков у Тлумачному словнику менш суворий, визначаючи лінь як відсутність бажання працювати, нелюбов до праці. Втім, лінь — не завжди зло. Приміром, Пітер Акст, професор університету прикладних досліджень Фулда (Німеччина), вважає, що лінь — найкращий захист від стресу. У своїй книзі «Радість ліні» він пояснив, що безцільне неробство — запорука здоров’я, щастя та ключ до довголіття, а ранній підйом означає, що весь день складатиметься зі стресів. Тому професор закликає читачів у вільний час насолоджуватися неробством. «Робити якнайменше набагато корисніше для організму, ніж виснажувати себе фізичними навантаженнями», — пише він.

На думку Інги Лавриненко, психолога-практика, психотерапевта, у більшості випадків лінь — це відсутність енергії для дій і якогось імпульсу, необхідного для того, щоб розпочати роботу. При цьому небажання працювати може бути спричинене підсвідомим передчуттям невдачі. Наприклад, бізнесмен, у якого є кілька напрямів діяльності, одним з них не займається, попри те що вважає його перспективним. Інтуїція йому підказує, що на це заняття недоцільно витрачати енергію.

Невдовзі виявляється, що ситуація на ринку змінюється, і всі, хто розвивав такий бізнес, зазнають збитків. Однак небажання працювати — не завжди попередження про небезпеку. Найчастіше це просто лінь. Щоб відрізнити небажання працювати від підказок з космосу, Інга Лавриненко радить поставити собі контрольне запитання: «Чи завжди я так поводжуся, коли мені потрібно вирішувати складне завдання?». Якщо ця реакція нетипова, можна припустити, що новий проект не такий цікавий, як здається.

Щоб практикою підтвердити теорію, яка викладається фахівцями-психологами, Контракти поцікавилися у керівників українських компаній їхніми секретами боротьби з власною лінню.

Теоретичні розвідки

Буває, що лінь з’являється внаслідок внутрішнього конфлікту керівника. Наприклад, якщо в результаті кризової ситуації на ринку менеджер змушений знизити працівникам зарплату, щоб зберегти бізнес, але не хоче цього робити, оскільки цінує і любить своїх підлеглих. Суперечності, що виникають в такій ситуації, можуть ввести керівника у стан ступору, за якого він день у день буде бездіяльним, ускладнюючи ситуацію. За словами психотерапевта Петра Мозгового, менеджер може вийти з такого стану, зрозумівши, що лояльність до колективу не повинна шкодити бізнесу. Імовірність втрати працівників унаслідок зниження зарплати можна зменшити, повідомивши колег про кепський стан справ на підприємстві та запропонувавши взяти участь у формуванні стратегії виходу з кризи.

Утім, стан лінощів може бути й поведінковим стереотипом, прищепленим у ранньому дитинстві. На думку психологів, якщо дитину часто сварили вчителі й батьки за неправильно виконані самостійні роботи та домашні завдання, у неї з віком можуть розвинутися острах починати якусь справу і прохолодне ставлення до роботи. Мовляв, краще ледарювати, ніж отримувати догани за помилки. Крім того, почуття провини за неробство — це теж стереотип поведінки, що формується в дитинстві. Часом керівник, який вирізняється високою вимогливістю до себе, лінується через побоювання, що не зможе впоратися із завданням бездоганно, вважає психолог Інна Іголкіна.

Своєю чергою, психоаналітик Микола Наріцин зазначає, що скарги на лінь часто надходять від трудоголіків, які потребують банального відпочинку. Проблема надмірної завантаженості та ліні, яка звідси випливає, полягає в тому, що багато керівників недостатньо використовують можливості делегування повноважень, воліючи виконувати роботу підлеглих і працівників суміжних підрозділів. Поки такий начальник виконує чужу роботу, в нього накопичується безліч незавершених проектів, що перебувають безпосередньо у його компетенції.

Щоб оптимізувати навантаження на керівника, Інна Іголкіна рекомендує за можливості автоматизувати всі бізнес-процеси, розмежувати повноваження, а також формалізувати обов’язки колег, аби відгородити себе від виконання чужої роботи. «Щоразу, приступаючи до нового етапу роботи, керівникові варто подумати, як називається посада того фахівця, який зобов’язаний виконувати ті чи інші завдання, і скільки цей працівник отримує грошей», — каже психолог.

По суті, всі рекомендації теоретиків зводяться до одного. Є певна золота середина: конструктивна лінь, викликана прагненням не докладати зайвих зусиль у роботі, і деструктивна, продиктована бажанням не докладати зусиль узагалі. На думку Інги Лавриненко, відсутність конструктивної ліні в керівника може сприяти виникненню в нього ліні деструктивної.

Небезпека ліні полягає ще й у тому, що вона має властивість поступово ставати хронічною. Тому не слід впадати й в іншу крайність — шукати виправдання бездіяльності, потураючи своїм слабкостям. Інна Іголкіна переконана, що не варто йти на повідку в ліні та відкладати складну справу на більш пізній термін, оскільки це призводить до зниження ефективності роботи. Щоб змусити себе діяти, можна вдатися до різних стимулів. Приміром, пообіцяти собі якусь винагороду за виконану роботу.

Практичні поради

Слухаючи консультантів, неважко помітити, що багато хто з них ладен копирсатися в глибокому дитинстві пацієнтів, вишукуючи там причини проблем, що виникли. Важливіше розібратися, як перемогти лінь, хоч би що її спричинило. Аби впоратися з лінню та розпочати працювати, українські підприємці вдаються до різних хитрощів — від вживання вітамінів або розпилення запаху цитрусових у робочому кабінеті до моріння себе голодом.

Катерина Котенко, виконавчий директор Індустріального телевізійного комітету, користується правилом: почати з приємного та легкого, якщо важко налаштуватися на працю. «Якщо потрібно підготувати складний звіт, можна підібрати спочатку малюнки до нього, потім підшукати цитати, оформити сторінки тощо. І через деякий час стає очевидним, що 60% роботи вже виконано. До такого методу я вдаюся, якщо кілька днів ніяк не можу змусити себе взятися за важливу справу», — каже пані Котенко.

Андрій Добровольський, засновник студії «Штрих», переконує себе взятися за діло та попрацювати лише десять хвилин, не більше. За його словами, це не так важко, ніж розпочинати роботу, розуміючи, що на виконання завдання піде день-два. «Потім даєш собі установку попрацювати ще 10-20 хвилин і в результаті виявляєшся втягненим у робочий процес настільки, що часом важко зупинитися», — повідомив Андрій. Ще один дієвий спосіб, за його словами, полягає в чергуванні роботи з перервами та приємними дрібницями. «Якщо відчуваю, що ліньки розпочинати роботу, визначаю необхідну кількість годин для виконання завдання та встановлюю жорсткі терміни.

Потім розбиваю процес на етапи, після кожного з яких роблю невелику перерву на щось зовсім непотрібне, але обов’язково приємне: випити чаю чи кави, сходити на перекур, пограти в комп’ютерну гру», — розповів пан Добровольський. Важливо не робити пауз у виконанні чергового етапу, а під час перерви максимально розвантажити мозок та забути про роботу. Якщо потрібно виконати великий шматок роботи, корисно час від часу прикидати, на скільки відсотків справа зроблена. Після досягнення позначки в 30% можна підбадьорити себе тим, що найважче позаду і взагалі лишилося зовсім небагато.

Інші менеджери вважають більш дієвим у боротьбі з лінню метод батога. Приміром, Костянтин Ткаченко, начальник відділу продажу компанії Сosta, стимулює активну діяльність обмеженням прийому їжі. «У тих ситуаціях, коли відчуття ліні перемагає відчуття обов’язку, я забороняю собі їсти, доки не закінчу роботу. Якщо її обсяг настільки великий, що, голодуючи, можна помітно схуднути, доводиться розбивати робочий процес на кілька частин. Споживання їжі можливе тільки після успішного завершення чергового етапу. Це дуже дієво — іноді цілодобово нічого не їм. Метод пряника, коли обіцяю собі якусь винагороду за виконану роботу, в моєму випадку менш ефективний», — каже Костянтин.

Морити голодом персонал в Україні не прийнято, тому для викорінювання ліні в колективі керівники віддають перевагу моральному пресингу. Катерина Котенко вважає, що чітке встановлення термінів виконання роботи та постійне нагадування про це є одним із жорстких способів боротьби з неробством підлеглих. «Можна клеїти співробітникам картки на робочий стіл з написами: «Чекаю звіт до певного числа. Залишилося три дні, два дні, день...» Цей спосіб мотивації досить агресивний, його швидше можна назвати поштовхом до дії», — зазначає Котенко. Обговорення майбутніх завдань теж мотивує всіх учасників процесу: «Якщо ми готуємо якийсь складний проект, буває по кілька разів на день збираємося й обговорюємо досягнуте, разом шукаємо вихід із глухого кута».

Щоб самій включитися в роботу, Катерина Котенко використовує так звані якорі, тобто якісь зовнішні чинники, що налаштовують на робочий лад. Одним з таких «якорів» для неї є телевізор, що створює тло її діям. «У дитинстві для мене це було стимулом, аби швидше закінчити уроки та піти дивитися цікаву передачу, а сьогодні на рівні підсвідомості він теж налашовує мене на роботу. Якщо я вдома, то, дивлячись телевізор, відразу виникає потреба стати до справи. Щонайменше включити комп’ютер і відповісти на електронні листи. Зате якщо під час роботи чую музику, то, навпаки, працювати не хочеться», — зізналася Катерина Котенко.

Амбіції проти ліні

Помічено, що навіть не занадто діяльні люди, посперечавшись із колегою, підлеглим чи конкурентом, проявляють дива працьовитості. На думку Інги Лавриненко, посперечавшись, менеджер штучно продукує імпульс до виконання дії. Крім парі нескладно знайти й інші зовнішні стимули, що спонукають до активної діяльності. Наприклад, Андрій Таранов, керуючий партнер експертної групи Kwendi, впевнений: «Ніщо так не стимулює творчі пориви, як невиплачений кредит на житло й щоденні потреби двох дітей». Утім, наведені прийоми годяться тільки для боротьби з легкими нападами ліні. У складних випадках не обійтися без сторонньої допомоги.

«У мене була клієнтка, що проводила дні безперервно на дивані перед телевізором, — розповіла Інга Лавриненко. — Здавалося, вона втратила інтерес до життя і ні до чого не прагне. Але оскільки в дівчини спостерігалися ознаки антисоціальної психопатії (для соціопатів не існує поняття обов’язку, вони вкрай егоїстичні, недалекоглядні, не схильні до планування і не здатні до систематичної праці), я вирішила зіграти на її схильності керувати та розвиненому почутті власної винятковості».

Під час сеансу психолог вводила її в транс і пропонувала клієнтці уявити себе через 10 років. Ставлячи навідні запитання про те, ким вона бачить себе в майбутньому, вдалося з’ясувати, що вона хоче стати керівником великого бізнесу. Оскільки фантазії збіглися з амбіціями, після кількох сеансів у неї сформувалися мета та бажання досягти результату. Психолог і ледача дівчина склали щорічний план необхідних дій, які привели б її до реалізації фантазії через 10 років.

---

Практика боротьби

Лікувати подібне подібним

Дмитро ЛЕЙКІН, тренер із самоконтролю (Росія), пропонує легкий спосіб боротьби з лінню

— Те, що лінь вважають невід’ємною та непереборною рисою характеру, — міф. Лінь — це лише певні шаблони поведінки, звички. Інший міф полягає у сприйнятті ліні як неробства. Адже коли людина говорить: «Я лінуюся», вона, напевно, їсть, дивиться телевізор, слухає музику, гуляє в інтернеті, грає в комп’ютерну гру, читає книжки, валяється на дивані, базікає, гуляє або випиває із друзями та сусідами. Хочу звернути увагу на те, що все перераховане — це дії. Вони можуть забирати по 6 годин на день і заважати життю.

Я виходжу з того, що більшість людей не здатні перебувати в стані абсолютного ледарства, тобто не робити ЖОДНИХ дій. Тому, щоб перестати лінуватися (тобто віддаватися непотрібним заняттям), необхідно дійсно якийсь час спробувати нічого не робити. Оскільки для нормальної людини абсолютна бездіяльність є нестерпною, побувши у цьому стані певний час, вона буде готова до будь-якої роботи, навіть важкої та неприємної.

Технологія боротьби приблизно така. Спочатку важливо визначити, о котрій годині взятися за справу і скільки часу знадобиться на її виконання. Приміром, з 11:00 до 13:00. Виходить, об 11:00 варто ледарювати, тобто просто сидіти або стояти в кімнаті в повній тиші. Особисто я протягом кількох хвилин відчуваю, що ладний взятися за роботу. Головне — не уявляти весь її обсяг, а замислюватися тільки над найближчою дією. Якщо перший крок — натиснути кнопку «Пуск», натисніть кнопку «Пуск», навіть якщо не знаєте, якою буде наступна дія. Якщо ж під час роботи знову відчуватимете напад ліні, варто знову припинити щось робити, і невдовзі працездатний стан повернеться.

Геть нудьгу — пособницю ліні!

Сергій ДАНИЛЕНКО, співзасновник і головний редактор інтернет-видання «Хайвей»

— Чому виникає лінь, нехай думають психологи, а я скажу про деякі способи боротьби з нею. По-перше, у роботі повинен бути ритм. Дні, схожі один на одний як дві краплі води, відбивають бажання працювати. Потрібно вносити розмаїтість. Наприклад, у нашому інтернет-проекті працівники можуть приходити в офіс у будь-який зручний час, працювати вдома або в кафе.

Ще коли мені ліньки щось робити, люблю дивитися відео або читати статті про людей і компанії, які вже чогось досягли. Історії успіху сильно надихають. Іноді буває достатньо встати, походити кімнатою, зробити невелику зарядку або півгодини погуляти на вулиці, щоб включитися в роботу. Добре допомагає не лінуватися передчуття віддачі від виконаного завдання. Іноді так не хочеться кудись телефонувати, але якщо уявляю собі позитивний результат, то рука сама тягнеться до слухавки.

Сила лідера

Юрій БУРЛАК, співзасновник і директор компанії «Спеціаліст»

— Частота виникнення ліні у найманого керівника та власника бізнесу різна, адже в них різна психологія. Наймані керівники вважають себе дуже розумними, освіченими і поводяться так, ніби їм усі щось винні. Найманий керівник не буде засиджуватися допізна, адже в нього не болить душа за бізнес, як у власника. А власник може працювати по 20 годин на добу і не відчувати ліні, адже це його бізнес. Лінь і лідер — це два несумісних поняття. Я не знаю жодного ледачого лідера. Якщо людина прагне стати керівником, вона повинна усвідомлювати, що про спокій можна забути. Начальником може бути тільки прагматична людина, що знає ціну своєму часу.

У мене є чіткий план, у якому кожен день розбитий на години, присвячені різним видам діяльності. Їхнє чергування не стомлює і не вимотує мене. Приміром, протягом дня доводиться спілкуватися з клієнтами, постачальниками, аналізувати ситуацію, вирішувати технічні та фінансові питання. Це рятує від відчуття рутини.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар