КОНВЕРТація справи

Наталя НЕПОРОЖНЯ

Даючи хабар, важливо знати: кому і за що ти платиш гроші. Ми спробували з’ясувати, як сьогодні правильно дають хабарі. Почали з податкової інспекції.

Микола вийшов з податкової інспекції і, підійшовши до машини, відкрив на капоті дипломат, щоб покласти туди папку із свіжими документами. У дипломаті були: дві пляшки коньяку «Арарат», дві коробки «Вечірнього Києва» і охайний стосик шоколадних плиток. Микола — підприємець-початківець. Найближчим часом він планує відкрити невеликий торговий павільйон, а поки що бігає по інстанціях і збирає довідки та дозволи. Згідно з неофіційним бізнес-планом, для дрібних хабарів на «нульовому колі» (так підприємець називає оформлення дозвільної документації) передбачені $1,5 тис.

Загальні принципи

Опитування «Контрактів» засвідчило — кожний третій бізнесмен на власному досвіді переконався, що конвертик з грішми, запропонований посадовій особі в податковій інспекції, значно полегшує розв’язання багатьох питань. Хабарництво, особливо дрібне, за словами опитаних, — майже побутове явище. Слід зазначити, що дача хабара — такий самий кримінальний злочин (ст. 369 КК — від штрафу в розмірі 3400 грн до 5 років позбавлення волі), як і отримання його (ст. 368 КК — від штрафу в розмірі 12‑500 грн до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна). Однак статистика свідчить, що кримінальні справи проти хабарників порушують зрідка. Торік, наприклад, до кримінальної відповідальності було притягнуто лише 17 податківців, тоді як загальна кількість працівників податкової служби — близько 60 тис. А статистику по засуджених хабародавцях «Контрактам» узагалі знайти не вдалося (навіть склалося враження, що її зовсім не існує). Тож, попри суворість закону, ризик для корупціонерів відносно невеликий.

На практиці, як розповідають колишні податківці, в інспекціях існує неписаний табель про ранги — хто за що відповідає і хто за що скільки править. Підприємцям, які звертаються до податкової, зазвичай заздалегідь відома такса за розв’язання питання і особа, до якої слід звертатися. І в разі значного завищення цієї такси податківець ризикує бути спійманим. Наприклад, прохач звертається «куди треба», і кар’єра жадібного інспектора на цьому закінчується.

У самій структурі податкової служби, як розповідають екс-податківці, є цікавий поділ знаків вдячності, отриманих від підприємців. Вони поділяються на «хабарі» і «подяку». Розшифровується це так: хабар — плата за дії, через які бюджет може не отримати гроші; подяка — за прискорення розв’язання якогось питання без шкоди для бюджету. Зазвичай розмір хабара істотно більший.

Кому і за що

Як уже зазначалося, різні питання можна вирішувати, так би мовити, на різних рівнях. Не беручи до уваги рівень ДПАУ або обласних адміністрацій, розглянемо табель про ранги всередині ДПІ районного рівня.

Начальник інспекції — «зброя головного калібру», вища інстанція ДПІ районного рівня. Підприємці розповідають, що ті, хто погоджується розглядати питання за додаткову оплату, оцінюють свої послуги недешево, однак у цьому випадку проблеми вирішуються повністю і оперативно. Але не варто, образно кажучи, «палити з гармати по горобцях». Наприклад, підтвердження мільйонних сум відшкодування ПДВ — до начальника інспекції, а невчасне подання звітності — до рядового працівника податкової служби.

Наступний рівень у цьому своєрідному табелі про ранги — начальники управлінь. Масштаб дещо менший, суми трохи нижчі. Вони здатні вирішити проблему досить оперативно, але тільки в межах вужчої компетенції. Нерідко їм доводиться погоджувати свої дії з іншими управліннями або навіть з начальником інспекції.

Заступники начальника управління. Зазвичай курирують три-чотири відділи в управлінні, і їхня компетенція цим обмежується. Суми не завжди нижчі, ніж у начальника управління, а гарантія розв’язання питання навіть вища. Досить своєрідна посада: заступник начальника управління практично ні за що не відповідає, але опікується кількома відділами і має повноваження у розв’язанні багатьох питань.

Начальники відділів. У межах свого відділу начальник допоможе вирішити проблему практично вмить. Але тільки в тому разі, якщо цьому не перешкоджають вищі посадовці.

Інспектори. У компетенції інспектора, наприклад, закрити очі на порушення, виявлені ним під час перевірки, прискорення процесу отримання різних довідок, патентів, реєстрації касових апаратів тощо.

Розмір суми, яку інспектори отримують за «невідображення» в акті перевірки порушень, залежить від серйозності порушення. Наприклад, за непомічене завищення сум відшкодування ПДВ на 1000 грн інспектор вимагає близько 200 грн. Що більша сума «непомічених порушень», то більша плата інспекторові. Загалом платник податків може спробувати вирішити це питання за допомогою вищого податкового начальства. Але іноді вигідніше звертатися «по допомогу» безпосередньо до інспектора — не треба переплачувати, інспектор за відповідну винагороду сам допоможе приховати порушення і пояснить, як запобігти йому надалі. Щоправда, домовленість з інспектором не сприяє розв’язанню питань під час наступної перевірки.

Начальники відділів отримують більше і ризикують менше. Хороші стосунки з начальником відділу не зайві: наступної перевірки в найближчому майбутньому може і не бути.

Механізм «розв’язання питання»

Уявімо конкретну ситуацію. На підприємстві була перевірка, під час якої виявлено порушення. Тепер розглянемо, як підприємець намагається уникнути фінансових санкцій.

Перший і найпростіший шлях вирішення «конфлікту» — пропонування грошей інспекторові. Або ж директор підприємства просить інспектора не закривати акт перевірки до завтра і, оминувши інспектора, звертається відразу до начальника відділу або заступника начальника управління.

Переговори «високих сторін» зазвичай відбуваються у кілька етапів. На першому інспектор оголошує суму передбачених фінансових санкцій (наприклад, 15‑000 грн), а директор чи бухгалтер підприємства пропонує вирішити питання «на місці», без відображення порушення в акті перевірки. Самі інспектори не завжди відразу говорять про готовність піти з підприємцем на компроміс, вони часто «чекають пропозиції».

Другий етап — згода або незгода інспектора на пропозицію. У разі незгоди «торги» закриваються, у разі згоди виникає питання на кшталт «Як саме?» або «А що ви пропонуєте?». На цьому ж етапі відбувається первинне узгодження вартості «послуги», наприклад, директор пропонує перевіряльникові 1000 грн. Якщо пропозиція інспектора влаштовує, то переговори можна вважати успішно завершеними, якщо ні, то співпраця плавно переходить у наступний етап.

Інспектор називає суму, яка, на його думку, окупить ризик бути спійманим на гарячому, наприклад, 5000 грн. Тепер черга замислитися підприємцю. У разі якщо запитана сума адекватна порушенню, сторони доходять згоди, а якщо її завищено, переговори або тривають до встановлення нормальної ціни, або так нічим і не закінчуються, залишаючи обидві сторони в розчаруванні і здивуванні.

Якщо домовленості з контролером досягнути не вдалося, у підприємця ще залишається можливість вирішити питання без нарахування фінансових санкцій. Безпосередній начальник інспектора — це начальник відділу. До нього в таких випадках і звертаються. Підприємці стверджують, що такі зустрічі досить часто приносять потрібний результат.

Підприємець домовляється про зустріч з начальником відділу і пояснює йому ситуацію. Платник податків одразу ж пропонує «не помітити порушення». Начальник відділу, як адвокат, одразу вирішує, чи береться він за цю справу. Якщо так, сума узгоджується і питання вирішується швидко на радість усім, крім інспектора-перевіряльника. Якщо відповідь негативна, то збільшення суми зазвичай не допомагає. Як кажуть, «торг тут недоречний».

Проте в цьому випадку можна спробувати досягнути «податкового компромісу» з «куратором» цього відділу — заступником начальника управління. Принцип дії такий самий — домовленість про зустріч, пояснення ситуації, невдалі спроби досягнути згоди з нижчими чиновниками (якщо вони були) не згадуюються. Тут ціну диктує «продавець послуги» і обговоренню вона не підлягає: або так, або ні.

Процес спілкування з начальниками управлінь — найскладніший. До речі, як стверджують підприємці, такі переговори з цими чиновниками зазвичай відбуваються на нейтральній території, приміром, у заміському ресторані — про це просять самі податківці. До речі, в процесі підготовки матеріалу до друку джерело в ДПАУ повідомило, що в багатьох податкових інспекціях у кабінетах керівників (аж до начальників управлінь) встановлено відеокамери і звукозаписувальні пристрої.

Опитування підприємців засвідчило, що в багатьох є своя, так би мовити, формула для початку розмови з податківцем «про це» (момент пропозиції хабара пов’язаний з психологічним дискомфортом — і той, хто дає, і той, хто бере, бояться вскочити). Законобоязливі підприємці починають фразою на зразок: «Ми люди небагаті, але й не жадібні», досвідчені: «А можна ми безпосередньо вам заплатимо... розумний штраф».

Від редактора. Цей матеріал не є цінною вказівкою, це плід емпіричного дослідження. Ми жодним чином не намагалася кинути тінь на ВСІХ працівників податкової служби, серед яких, поза сумнівом, чимало чесних і порядних людей.

---

Вдячність у межах розумного

Наш кореспондент, видаючи себе за помічника підприємця Н., спостерігав прискорення процедури реєстрації РРО за «окрему винагороду» в одній з ДПІ Києва.

У відділі реєстрації касових апаратів народу було небагато. Почекавши під дверима дві-три хвилини (у кімнаті вже був відвідувач), ми потрапили до маленького задушливого кабінету, де стояли три письмові столи, однак інспектор там був один.

Після вивчення поданих документів податківець, який вів реєстрацію, заявив, що на договорі суборенди приміщення (в цьому випадку — кіоску) немає підпису власника кіоску, а є лише підпис і печатка орендаря. Зі свого боку ми запевнили, що негайно поїдемо до власника і щонайбільше за годину привеземо договір з усіма потрібними підписами, і попросили виписати довідку про резервування фіскального номера РРО.

Інспектор запропонував нам підійти «з усіма правильно оформленими документами наступного прийомного дня, і тоді він все зробить». Тоді Н. зробив пропозицію, від якої важко було відмовитися: «Ви розумієте, нам треба завтра з ранку відкриватися, оскільки ми вже заплатили за ліцензію і патент», і підсунув інспекторові шоколадку, з обгортки якої ненав’язливо виглядала стогривнева купюра. Для пристойності зітхнувши, інспектор сказав: «Ну, коли так терміново...». Довідку було виписано.

Прийшовши після обіду з документами від сервісної організації і правильним договором суборенди, ми без будь-якого додаткового зволікання отримали реєстраційні документи касового апарата. Всі залишилися задоволені — інспектор став трохи багатшим, а підприємець замість 6 днів (максимальний термін реєстрації РРО, встановлений ДПАУ) отримав документи першого ж дня.

P. S. Бліц-опитування директорів торговельних підприємств виявило, що підприємець Н. дещо переплатив: такса за термінову реєстрацію касового апарата становить $10-15 або подарунок на відповідну суму.

ЦІНА ПИТАННЯ

Зростання хабаромісткості в Україні

За останні роки крива збільшення чисельності чиновників постійно зростає. За офіційним даними, кількість держслужбовців в Україні 2003 року збільшилася на 13 тис. осіб. Загалом нині їх налічується 250 тис. (на 57 тис. більше, ніж 1998 року). Причому в окремих органах виконавчої влади зростання кількості чиновників набуває загрозливих масштабів. Зокрема, з початку адміністративної реформи (грудень 1999 року), що передбачала скорочення держслужбовців, чисельність апарату секретаріату Кабінету Міністрів збільшилася у 18 разів.

Натомість, результати боротьби з корупцією (яка зростає пропорційно до чисельності чиновників) не вражають. Цього року за корупційні дії було звільнено 32 особи, притягнуто до адміністративної відповідальності 550, до кримінальної — 15. Торік антикорупційна боротьба була ефективнішою: тільки серед «силовиків» до кримінальної відповідальності було притягнуто 166 осіб. Утім, підбивати підсумки 2004 року ще рано.

Російський масштаб

За перше півріччя 2004 року правоохоронці Російської Федерації виявили 6240 фактів хабарництва. До кримінальної відповідальності притягнуто 1931 особу, що на 28% більше, ніж за той самий період 2003 року.

Світовий досвід

Газета «Вашингтон пост» оприлюднила підсумки щорічного дослідження проблем корупції, проведеного Центром за чесність у державі. Керівник центру Чарльз Льюїс в інтерв’ю газеті заявив: «Це дослідження свідчить про те, що жодна країна — незалежно від достатку, розмірів і населення — не має імунітету від корупції і проблем, які вона породжує». Для всіх 25 країн (переважно «країни золотого мільярда») не поодинокими є випадки хабарництва, «відкати» та інші зловживання держслужбовців.

Нагадаємо, що найгучніший «корупційний» скандал останнім часом стався в Болгарії і пов’язаний він з підготовкою до майбутніх Олімпійських ігор. В одному з готелів Софії прихованою камерою журналістів Бі-бі-сі, які видавали себе за впливових лондонських бізнесменів, було записано розмову з головою болгарського олімпійського комітету і членом Міжнародного олімпійського комітету Іваном Славковим та спортивним агентом Гороном Такачем. У розмові британці висловили зацікавленість у виборі Лондона столицею літньої Олімпіади-2012 і пояснили, що готові заплатити за сприяння в цьому членам комітету. Виявилося, що один голос коштуватиме від $100 тис. Плюс додаткові бізнес-послуги.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар