Тенета Кримінального кодексу

Вадим КУЛЬПІНОВ

Як пом’якшити переслідування компанії

Маски-шоу

Склади опечатано, засновники терміново відлетіли чи то до Італії, чи то до ПАР, контрагенти, наполягаючи на повній оплаті за поставлений товар, погрожують судом, а де директор, не знають навіть похмурі люди, які минулого тижня під охороною автоматників у масках вивезли бухгалтерські документи. Налякані працівники вештаються офісом, мов герої кінофільму «Чужі»: бояться йти на роботу, бояться звільнитися, а понад усе — залишатися на підприємстві. Чужих, до речі, в офісі не бракує — люди в штатському приходять щодня, ставлять запитання, порпаються в паперах, юрмляться в кімнатах і коридорах. А ввечері, після шостої, починають вивозити нові партії документів. Незабаром дістануться до складських приміщень...

Якщо фірма постійно обманює партнерів, постачальників і підрядчиків, приховує доходи від оподаткування, без ліцензії постачає зброю і боєприпаси до гарячих точок планети, то її облога зрозуміла — силовики ловлять правопорушників. Однак часто в процесі виявлення економічних злочинців страждають відносно законослухняні і успішні підприємства (авторові цих рядків не раз доводилося бути тому свідком). Причому на практиці перевірки, що передують облозі компаній правоохоронцями, виявляли лише незначні порушення (допущені переважно через недогляд заклопотаної бухгалтерії). А дії слідства, що завдають шкоди підприємству, виглядали не інакше як помилка або... якісна режисура операції з нейтралізації фірми.

Хай там як, а кримінальна справа — вельми ефективний спосіб придушити конкурента та зіпсувати його ділові зв’язки. Спосіб нечесний, негуманний, але надійний. Ним не гребують структури, які будь-якою ціною прагнуть зміцнити ринкові позиції або «підім’яти» бізнес з метою його подальшого розвитку або продажу. Лейтмотивом «замовлення» акціонерних товариств може бути боротьба власників за важелі управління в АТ.

Як порушують справи

Згідно зі ст. 101 Кримінально-процесуального кодексу (КПК), порушити кримінальну справу можуть орган дізнання, а також прокуратура і суд. Злочини, пов’язані з веденням господарської діяльності, підслідні органам міліції (МВС), податкової міліції (ДПАУ), безпеки (СБУ), митниці (ДМСУ) та прокуратури. Справи класифікуються на дві групи: перша включає справи за фактом правопорушення (так звані фактові); друга — щодо особи або групи осіб.

Цікаво, що на початку розслідування «фактових» справ підозрюваних як таких немає: потенційно причетні до правопорушення фігурують у справі як свідки. При цьому слідство традиційно (але не правомірно!) наполягає на тому, що свідки не мають права користуватися послугами захисту, — їх допитують без адвоката. Процесуальний статус підозрюваного свідки отримують лише після того, як буде зібрано достатню кількість доказів.

Замовні справи фабрикують за фактом правопорушення у 95% випадків. Ще й тому, що процесуальний час «фактової» справи практично не обмежений. Понад те, за потреби слідство можна призупиняти на час пошуку свідків або документів. Паузи до часу слідства не зараховуються. Типовими швидше є випадки, коли справа, яку можна розслідувати за лічені місяці, затягується на довгі роки: слідчі-виконавці від цього не потерпають.

Справи, порушені проти когось, у замовному судочинстві використовуються рідше через жорстко обмежений час розслідування — щонайбільше два місяці. Зате в цьому випадку підозрюваного на цілком законних підставах можна запроторити до ізолятора тимчасового утримання (ІТУ), а після прийняття рішення про порушення справи — до слідчого ізолятора (СІЗО). Зазвичай у цих закладах підозрювані підписують усе, що треба для успішного просування слідства і/або передачі бізнесу в надійні, але чужі руки (докладніше про можливості переслідування посадових осіб підприємства читайте в одному з найближчих номерів «Контрактів»).

Підстава завжди знайдеться

Наївно вважати, що кримінальному бізнес-переслідуванню можуть бути піддані лише ті, у кого нечиста совість. Хибна думка з розряду «у силовиків не знайдеться підстав втягнути до криміналу законослухняне підприємство» є небезпечною. Не виключено, що благонадійність підприємства-жертви і береться до уваги, але на процес виконання замовлення ця обставина впливає мало. Виконавці без особливого напруження застосовують норми КПК, які передбачають, що кримінальну справу можна порушити на підставі заяви громадян, публікації в пресі або рапорту працівника правоохоронних органів, словом, будь-якої інформації, що містить відомості про правопорушення. На практиці спеціально навчені скаржники пишуть заяви про правопорушення (залежно від специфіки бізнесу) за ознаками тієї чи іншої статті Кримінального кодексу (КК). Такі сигнали працівники правоохоронних органів без перевірки залишають рідко.

Здебільшого кримінальну справу порушують за ознаками правопорушень, передбачених трьома розділами КК: «Злочини проти виборних, трудових та інших особистих прав і свобод людини та громадянина», «Злочини у сфері господарської діяльності» і «Злочини у сфері службової діяльності». Ці розділи КК містять цілий букет статей, з яких можна сплести «зашморг» для будь-якої фірми чи посадовця. Розглянемо найпопулярніші варіанти.

Відомо, що ст. 202 КК «Порушення порядку заняття господарською і банківською діяльністю» передбачає кримінальну відповідальність за провадження підприємницької діяльності без державної реєстрації або необхідної для даного виду діяльності ліцензії, а також за порушення ліцензійних умов. Черговий варіант — наявність будівельної ліцензії. Наприклад, компанія робить звичайний ремонт власного офісу: міняє вікна і двері, клеїть шпалери і переносить вимикачі освітлення в зручніші місця. Таких прикладів тисячі. І в будь-якому з них правоохоронні органи можуть поцікавитися: а чи має підприємство ліцензію на здійснення будівельних робіт? Чи узгоджено проект реконструкції? Якщо ні — ремонт можна кваліфікувати як порушення зазначеної норми КК. Крім того, є низка вельми підступних колізій, що стосуються суміжної діяльності або схожої на ту, що підлягає ліцензуванню.

Досвідчений підприємець може заперечити: мовляв, за ці порушення передбачено адміністративну відповідальність, а отже, підприємство може відбутися штрафом. Може, однак у господарському праві адміністративне порушення від кримінального відрізняється лише розміром завданої шкоди. А мотивований слідчий завжди нарахує те, що треба. У випадку з ліцензуванням розмір доходу, отриманого в період порушення ліцензійних умов або роботи без ліцензії, цілком можна розглядати як завдану державі шкоду. Ніхто не гарантує, що обвинуваченому у кримінальній справі вдасться довести в суді помилковість цього твердження і вибраної методики розрахунку.

Ще один хрестоматійний приклад замовного криміналу — ухиляння від сплати податків (ст. 212 КК). Щоб підвести підприємця під статтю, прихована від оподаткування сума має перевищувати 60 тис. грн. Багато це чи мало — питання спірне. Для великих оптовиків ціна однієї угоди може бути значно вищою. Якщо ж дізнавач знайде докази несплати податків на меншу суму, то порушення можна кваліфікувати як службову недбалість, а це, між іншим, теж кримінальний злочин (ст. 367 КК), який можна розслідувати, активно використовуючи права і повноваження, передбачені статтями КПК.

Практично завжди орган дізнання може виявити в офісі неліцензійне програмне забезпечення (ст. 176 і 177 КК) або ознаки службової фальсифікації (ст. 366 КК). Доказами фальсифікації можуть стати будь-які помилкові відомості про підприємство, подані до державних органів.

Відомий випадок, коли директора великого підприємства було засуджено за ст. 365 «Перевищення влади або службових повноважень» лише за те, що невдаха-управлінець розпорядився... спиляти дерева на території, прилеглій до орендованого офісу. Безумовно, директор не мав права віддавати таке розпорядження. Правоохоронці скористалися цим, класифікувавши типово адміністративне правопорушення як кримінальний злочин.

Запобіжні заходи

На жаль, панацеї від вторгнення силовиків на підприємство немає. У кожному випадку стратегія захисту має вироблятися індивідуально, з урахуванням специфіки підприємства та статей, за якими дізнавачі збираються висувати обвинувачення. Тому зупинімося лише на універсальних рекомендаціях.

Робота з адвокатом. Підшукати адвоката слід, так би мовити, в мирний час. Ідеться саме про адвоката у кримінальних справах, а не про юриста, який обслуговує підприємство. Познайомившись з адвокатом, бажано укласти з ним відповідний договір на обслуговування. Папір має бути досить компактним, щоб договір можна було носити з собою, наприклад, у паспорті. У разі затримання правоохоронцями сам факт наявності договору із захисником може зробити поводження з бізнесменом коректнішим. А підприємець точно знатиме, до кого звернутися по допомогу (про можливі наслідки неправильного вибору юристів читайте «Контракти», № 24).

Управління підприємством. У разі вимушеної відсутності перших осіб на фірмі мають бути уповноважені працівники (перевірені бійці), здатні взяти керівництво на себе. Їхнє завдання — представляти підприємство у відносинах з партнерами і контрагентами, перевіряльниками, а також морально підтримувати працівників. Важливо, щоб тимчасове керівництво мало право підписувати платіжні доручення для здійснення необхідних банківських платежів і виплат кредиторам.

Доступ до приміщення. Кожне підприємство має право встановлювати спеціальний режим доступу в офіс та окремі приміщення, де зберігаються важливі документи. На перших етапах вторгнення можна значно послабити натиск перевіряльників, ускладнивши їм рух в офісі без підтвердження своїх повноважень. Надавати доступ до документів має сенс тільки в тому разі, коли прибульці нададуть адвокатові переконливі та вичерпні докази свого права здійснити огляд або обшук на даному підприємстві.

Бланки та печатки. Важливо пам’ятати, що за їхньою допомогою можна здійснити або підстроїти дуже серйозні злочини, після чого посадовцям буде складно довести свою непричетність до правопорушення. Тому основна печатка і спеціальні бланки підприємства мають бути недоступні для сторонніх.

P. S. Автор вдячний Русланові Музичку, віце-президентові міжнародної юридичної компанії «Алєксандров і партнери» за допомогу в підготовці статті.

---

Пастки Кримінального кодексу*

Ст. 175. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії або інших встановлених законом виплат.

Ст. 176. Порушення авторського та суміжних прав.

Ст. 177. Порушення прав на об’єкти промислової власності.

Ст. 202. Порушення порядку заняття господарською і банківською діяльністю.

Ст. 205. Фіктивне підприємництво.

Ст. 212. Ухиляння від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.

Ст. 225. Обман покупців і замовників.

Ст. 227. Випуск або реалізація недоброякісної продукції.

Ст. 364. Зловживання владою і службовим становищем.

Ст. 365. Перевищення влади і службових повноважень.

Ст. 366. Службова фальсифікація.

Ст. 367. Службова недбалість.

*Популярні статті замовних обвинувачень.

Думка адвоката

Ернест ГРАМАЦЬКИЙ, президент адвокатської фірми «Грамацький і партнери»:

— Якщо компанія виявилася втягнутою в розслідування кримінальної справи, потрібно приготуватися до війни, яка матиме для фірми затяжний оборонний характер. Ті, хто взявся за розслідування справи, докладуть якнайбільше зусиль, щоб довести її до кінця. Закрити порушену справу — найбільша службова помилка слідчих. За це їх лають на нарадах, гальмують у службовому просуванні тощо. Програма-мінімум для органів дізнання — написати обвинувачувальний висновок і подати справу до суду. Є низка ознак, за якими можна легко відрізнити замовну справу. Наприклад, якщо кримінальну справу про посадові злочини порушено не проти цих самих посадових осіб, а за фактом правопорушення — це достеменна ознака того, що дізнавачам важливо не так розкрити злочин, як блокувати діяльність підприємства. Ведення «фактової» справи дає змогу «покласти» підприємство і тримати його в такому положенні скільки завгодно.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар