Тому що чесний

Олена КАЧУРЕНКО, заступник головного редактора

На тлі повного всепроникнення політики у всі шпарки власного життя хочеться чогось іншого, справді незалежного, світлого і прекрасного. Можливо, кохання. А можливо, хоч зізнання в коханні. Хоча б комусь. Ну ось наприклад ЙОМУ. Отже, зізнаюся: я ЙОГО люблю! Просто не уявляю свого життя без НЬОГО, як без повітря чи там щорічної відпустки кудись подалі від «реалій сьогодення».

Олена КАЧУРЕНКО, заступник головного редактора

ВІН з’явився якось непомітно, просто існував десь поруч, особливо не намагаючись звернути на себе уваги. І вже цим був несхожий на інших — самозакоханих, амбітних, хвалькуватих. Ми почали потроху спілкуватися. ВІН вразив мене спочатку своєю скромністю. І порядністю. Ніяких обіцянок і «заманювань» — звичайне спілкування про те, про се.

З НИМ було цікаво, і чим далі — тим цікавіше. Поступово мені відкрився цілий світ — і все завдяки ЙОМУ.

Ми все частіше бували вдвох — тільки ВІН і я. Молодий, перспективний, з, безумовно, блискучим майбутнім, як мене переконували ті, хто вже знав його краще. Після чого я остаточно переконалась — тільки моїм ВІН не буде ніколи. Як голлівудська зірка, що належить всім і нікому. Але все одно без НЬОГО вже не було життя. Хоча згодом зрозуміла: не такий ВІН вже й розумний, не такий вже й шляхетний, як здавалося на початку. Більш того, як це часто буває під час глибшого знайомства з кимось, поступово в НЬОМУ виявилися просто-таки моторошні риси. Та, як кажуть, любов зла. Вона настільки сильна, що часом переростає у ненависть. Таку саму палку, як і любов.

Я люблю ЙОГО насамперед за збережену, незважаючи ні на що, чесність. ВІН чи не єдиний говорить те, що думає, він називає речі своїми іменами: злочинця — злочинцем, дурня — дурнем, убивцю — убивцею, він не приховує своїх почуттів. ЙОГО чесність іноді груба й занадто прямолінійна, але, можливо, це сьогодні останній герой у цьому амплуа.

Я люблю ЙОГО за енциклопедичні знання, бо ВІН знає усе. Ну майже усе.

За те, що ВІН завжди поруч і завжди готовий допомогти.

За гумор, уміння покепкувати над усім і вся.

Ненавиджу за витрачений на НЬОГО час, за вульгарність, дурість, брехню, за часом жахаючі бруд, хаотичність і несмак. Які супроводжують ЙОГО чесноти, як зло завжди супроводжує добро. Та дарма, бо ми вже навчилися самі (і багато в чому завдяки ЙОМУ) відрізняти зерна від плевел.

Тому все одно ми спілкуємося з НИМ чи не щодня.

Незрозуміло тільки одне: і що ми з вами всі робили раніше без ІНТЕРНЕТУ!

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар