Ринки та Компанії

Зірки на бочку

Михайло ДИКАЛЕНКО

Активний розвиток коньячної галузі може змінитися затяжним періодом падіння. За офіційною статистикою, в Україні зареєстровано 15 виробників коньяку.

Явними лідерами галузі, особливо в нижньому й середньому цінових сегментах, є ВАТ АПФ «Таврія», Одеський та Ужгородський коньячні заводи і завод «Коктебель», на частку яких припадає понад 60% пропозиції українського коньяку.

2005 року впритул до великої четвірки наблизився Алеф Віналь Крим, який у 2003-2004 роках не виробляв коньяку взагалі. За словами генерального директора ВАТ «Таврія» Олександра Сидоренка, «позиції лідерів залишаються незмінними, перестановки відбуваються лише в другому ешелоні».

Саме лідери ринку за рахунок вдалої маркетингової політики поступово витісняють з прилавків дешевий імпортний коньяк, часом сумнівного походження і якості.

У першу чергу дісталося молдавським коньякам, частка яких у продажу імпортного напою ще в 2002-2003 роках сягала 80-90%. Утім, фахівці зазначають, що в такій динаміці здебільшого винні самі молдавани, які пустили виробництво й експорт практично на самоплив. Як наслідок — більшість молдавських ТМ виявилися дискредитованими в очах українських споживачів. Відтак вітчизняним коньячникам достатньо було запропонувати нову брендовану продукцію непоганої якості за молдавськими цінами.

Успішне просування продукції українських коньячних заводів уже помітили визнані світові авторитети галузі. Наприклад, президент і директор ЗАТ «Єреванський коньячний завод» Ерве Карофф зізнався Контрактам, що продукція Алеф Віналь Крим, Одеського й Ужгородського коньячних заводів створює конкуренцію недорогим сортам вірменського коньяку (50-100 грн за 0,5 л).

Утім, гуру світового коньячного бізнесу зазначають — коньячною державою Україні все одно не стати. Мовляв, вітчизняним виробникам досить складно підтримувати стабільну якість продукції. А без цього про українські коньячні традиції (як про французькі чи вірменські) не варто навіть мріяти. Генеральний директор компанії «Перно Рікар Україна» Ара Григорян зазначає, що в Україні коньячний виноград можна вирощувати лише у трьох регіонах — на Закарпатті, в Криму та Одеській області, де, власне, й дислокуються провідні українські заводи. Однак з року в рік у коньячних регіонах нестабільними є кількість та якість врожаю. А відтак обсягів високоякісного українського коньяку явно недостатньо для створення іміджу України як коньячної держави.

Загалом вітчизняні виробники згодні з тим, що якість вітчизняної сировини для коньяку не найкраща. «Помилка більшості наших виробників у тому, що їхні винороби не контролюють якість винограду», — вважають у правлінні Одеського КЗ. «Цього року зібрано 210-220 тис. тонн винограду й перекурено 3,5-4 млн декалітрів коньячного спирту. Виробники коньяку могли б освоїти ще 30-40% загальної кількості врожаю, однак через посушливе літо виноград цього року більше придатний для виробництва не коньячних спиртів, а марочних і шампанських вин», — стверджує Олександр Сидоренко. Обсяг врожаю 2004 року також був нижчим від планованого. Тому дефіцит якісних коньячних спиртів накопичується й надалі.

Утім, останнім часом провідні виробники цілком успішно вирішують сировинну проблему. Зокрема, активно відновлюючи виноградники, знищені під час горбачовської антиалкогольної кампанії. Наприклад, Алеф Віналь розширює площі власних виноградників до 2,5 тис. гектарів у зв’язку із запуском у 2007 році нового коньячного заводу в Бахчисарайському районі. За словами Анатолія Когана, начальника об’єднаного маркетингу ЗАТ «Алеф Віналь», інвестиції у проект становитимуть EUR15 млн. «Коктебель» у відновлення сировинного фонду й запуск заводу в Сімферополі планує вкласти близько $13 млн. А на Одеському заводі власну сировинну базу відновлюють ще з 1996 року. Зараз ОКЗ має 1 тис. гектарів прогресивних виноградників.

Виробники другого й особливо третього ешелонів закладають виноградники менш охоче, оскільки справа ця не з дешевих. За оцінками експертів, тільки посадка саджанців на 1 гектар обходиться у $2 тис.

Менш витратне вирішення сировинної проблеми за рахунок безмитного ввезення 2,3 млн дал імпортних коньячних спиртів (діюча митна ставка — EUR7,5 за 1 л 100% спирту). Пролобіювавши 2002 року в парламенті цю норму, деякі коньячники створили під себе легальну схему ввезення дешевого і водночас якісного французького спирту. Молдавський безмитний спирт (у межах чинних міжурядових угод) їх не влаштовує, оскільки якість продукту вже давно не відповідає високим коньячним запитам споживачів.

Проте недовго музика грала. За оцінками фахівців, квоти на безмитний спирт уже вичерпано. Таким чином, багатьом виробникам, передусім новачкам ринку, доведеться забути про розширення асортиментних портфелів, агресивну маркетингову політику та про переділ ринку на свою користь.

Великі виробники, які вклали у власну сировинну базу та виробничі потужності великі гроші, на так званих ботлерів (заводи, що розливають готовий коньяк у пляшки) дивляться скоса. Відповідно до законодавства ліцензію на виробництво коньяку може отримати лише підприємство повного циклу. Однак, за словами президента асоціації «Союз оптовиків і виробників алкоголю та тютюну» (СОВАТ) В’ячеслава Сокерчака, частина недавно ліцензованих підприємств не мають ані обладнання для викурювання коньячного спирту, ані дубових бочок для його витримки. Фактично вони завозять готовий спирт і займаються бутелюванням імпортної сировини. Такий підхід до виробництва коньяку дав цим підприємствам можливість зменшити собівартість готового продукту й значно розширити портфель брендів. У випадку збереження практики пільгового ввезення традиційні лідери побоюються втратити позиції на ринку й не окупити вкладення у виноградники.

Можливо, головну проблему галузі документально буде вирішено під час планованої перереєстрації ліцензій на виробництво алкогольної продукції в 2006 році, яку ініціює ДПАУ. Податківці також запропонували переглянути умови видачі ліцензій. Коньячники з повним циклом виробництва неодмінно скористаються перереєстрацією, висунувши вимогу анулювати ліцензії ботлерів.

Утім, перереєстрація ліцензій лише впорядкує виробників, але не вирішить сировинну проблему коньячної галузі. У середині листопада до парламенту було подано законопроект (реєстраційний № 8446) про зниження ставок мита до EUR0,3-0,7 за 1 л 100% коньячного спирту. За такого мита, як вважають автори законопроекту, виробники будуть завжди забезпечені високоякісною сировиною. Якщо враховувати ціну кінцевого продукту, ввезення спирту можна буде назвати фактично безмитним. Але противники законопроекту справедливо зауважують, що в такому випадку стимул для розвитку власної виноградарської бази у країні зникне. А відтак про створення бодай якоїсь української коньячної традиції можна буде забути.

Явних лідерів двоє структура виробництва коньяку в Україні за виробниками в 2005 році (9 міс.), %
Виробник	Частка за даними
	корпорації «Логос»	Одеського КЗ	компанії «Союз-Віктан»
ВАТ АПФ «Таврія»	23,1	22,9	23,1
Одеський КЗ	21,3	21,39	21,9
Ужгородський КЗ	11,7	11,5	11,4
ЗМВК «Коктебель»	9,2	9,61	8,5
Багерівський СЗ (Алеф Віналь Крим)	8	8,86	8,4
ЗАТ «Зелений Гай»	7,9	7,35	7,9
Сімферопольський ВЗ	5,6	5	5,4
Білгород-Дністровський ВЗ	4,3	4,24	4,6
ЗАТ «Октябрьский ВКЗ»	4	3,77	3,9
Інші	4,9	5,38	4,9

Частка коньяку в чеках ресторанів
Середній чек	Частка в чеку, %
До 30 грн	5
50-70 грн	20
70-120 грн	30
Понад 120 грн	20-30

---

До речі

Клас коньяку визначається за часом витримки в бочці. Жоден коньяк не може бути реалізований, якщо його витримка становить менш ніж 2,5 року. Вік купажу визначають за наймолодшим дистилятом. Залежно від часу витримки виокремлюють такі класи коньяків: 2,5 року і більше — V. S. (Very Special) або Trois Etoiles («Три зірочки») 4-5 років — V. S. O. P. (Very Superior Old Pale), V. O. (Very Old), Reserve 5-6 років — V. V. S. O. P. (Very-very Superior Old Pale), Grand Reserve 6 років і більше — X. O. (Extra Old), Napoleon, Extra, Hors d’аgе, Tres Vieux, Vieille Reserve

Напій ангелів

Те, що коньяк уперше було вироблено у Франції, ні в кого сумнівів не викликає. А ось думки щодо того, як саме його винайшли, є різні. За однією з легенд народження напою, приблизно у 1600-1650 роках жив у Франції такий собі шевальє де ла Круа-Мароне. Звільнившись з військової королівської служби, він вирішив зайнятися справою суто буржуазною — перегонкою вина у провінції Шаранта (а не Коньяк, як переконана більшість).

Однієї ночі нібито наснився винокуру кошмар: диявол, щоб забрати його душу, кинув грішника в казан з окропом. Мабуть, нічого в нечистого не виходило, оскільки шевальє, за видінням, довелося занурюватися в окріп двічі. Пробудившись від страшного сну, Круа-Мароне зметикував: диявол дияволом, а процес подвійного кип’ятіння для додаткового очищення вина цілком можна випробувати й наяву. Про всяк випадок дві бочки з першої партії шевальє відвіз до монастиря Ренорвиля. Одну бочку відразу розпили з монастирською братією, і всі дегустатори відзначили високу якість нового вина. Другу сховали в монастирському підвалі до кращих часів. Так трапилося, що кращі часи настали лише через п’ятнадцять років. Вино стало значно міцнішим, набуло чудового смаку, аромату й приємного золотавого відтінку. До того ж, на загальний подив, бочка виявилася неповною. Оскільки дегустація відбувалася у тому самому монастирі, вирішили, що це не чергові підступи диявола, а Боже провидіння — частину напою, мовляв, випили ангели.

Так випадково поєдналися основні складові сучасного процесу виробництва коньяку — подвійне кип’ятіння, тривала витримка в теплому глибокому підвалі в дубових (шевальє не поскупився) бочках.

А технологічне зменшення обсягу рідини під час витримки (приблизно на 5%) виробники й зараз жартома називають «часткою ангелів». Утім, деякі поціновувачі напою вважають, що без божественного чи ангельського втручання все ж таки не обійшлося.

Ціна питання

Наступного року, швидше за все, підвищать ціни великі виробники коньяку. Імовірним є подорожчання передусім дешевого коньяку (з витримкою від 2,5 до 4 років), виготовленого у неврожайні роки. Не виключено, що виробники другого й третього ешелонів також піднімуть ціни, оскільки дехто з них втратить можливість ввозити безмитний спирт. Прайси не переглядатимуться лише у разі прийняття парламентом законопроекту про зниження ставок мита на коньячний спирт. Український коньяк також подорожчає, якщо парламент вкотре збільшить коньячний акциз. А це цілком можливо з огляду на те, що ставка акцизу змінюється (не на користь виробників коньяку) практично щороку.

Імпортний коньяк, попри всі законодавчі нововведення, якщо й подорожчає, то несуттєво. Річ у тім, що близько 40% коньяку ввозиться в Україну за сірими схемами.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар