Ринки та Компанії

Тінь залежності

Надія ГОНЧАРУК

Конфлікт влади з ритейлерами завершився перемогою останніх. Великі торговельні мережі підписали Меморандум порозуміння з Кабміном

Не очікуючи завершення розслідування Антимонопольного комітету, великі ритейлери підписали Меморандум порозуміння з Кабміном. Під документом поставили підписи не лише Fozzy Group, Фуршет і Велика Кишеня, помічені АМК у зловживанні монопольним становищем, а й не помічені МЕТРО Кеш енд Керрі, О’Кей, ЕКО-маркет, BILLA. Ритейлери зобов’язалися обмежити роздрібні націнки на соціально значущі товари до 10%, а влада — всіляко сприяти розвитку цивілізованої роздрібної торгівлі: спеціально для мереж провести аукціони з продажу 100 земельних ділянок під будівництво нових об’єктів і спростити дозвільну систему імпорту продтоварів. Конфлікт влади з ритейлерами закінчився перемогою останніх.

Наприкінці березня Антимонопольний комітет розпочав розслідування щодо найбільших роздрібних мереж Fozzy Group, «Фуршет» і «Велика Кишеня». У Комітеті припускали, що ритейлери зловживають монопольним становищем на столичному ринку роздрібної торгівлі, укладаючи «дискримінаційні» договори з постачальниками, — виробники і дистриб’ютори змушені купувати місце на полиці, платити відсотки з продажу, проводити власним коштом промоакції і миритися з 100-денними відстроченнями платежів. За словами заступника голови АМК Олександра Мельниченка, такі дії ритейлерів могли спричинити необгрунтоване зростання цін на продовольчі товари в магазинах цих мереж, оскільки виробники змушені включати додаткові витрати до відпускної вартості. Тобто АМК безпосередньо пов’язує підвищення цін з «дискримінаційними договорами». Якщо порушення ритейлерами антимонопольного законодавства буде доведено, Комітет погрожує оштрафувати мережі аж до 10% річної виручки.

У кінцевій ціні продукції, яка продається в супермаркетах великих мереж, справді закладені витрати виробників на присутність їхнього товару в організованому роздробі — так звана плата за полицю. Валерій Кулеша, керівник консалтингової компанії VIP-Consulting, стверджує, що частка додаткових платежів не перевищує 15-30% націнки. Як запевняють виробники, додаткові платежі становлять 50% роздрібної націнки. Однак юристи сумніваються, що плата за полицю тягне на «зловживання монопольним становищем», адже жоден нормативний документ не забороняє ритейлерам брати з постачальників гроші за надання їм тих чи інших послуг.

Валерій Кулеша припускає, що розслідування АМК ініціював «хтось із уряду, власник заводів, якого дістали вимоги супермаркетів». Утім, більшість експертів ринку вважають, що насправді претензії до мереж — це спосіб переконати їх підтримати уряд у боротьбі з інфляцією.

Самі ритейлери вважають, що продукти дорожчають через жадібність виробників, зазначаючи, що «вхідний квиток» поширюється не на всі товари. «Звісно, роздріб може встановити єдину націнку в 25%. Але при цьому 25% на борошно — це забагато, а на китайський товар, на якому постачальники заробляють і по 200%, — замало. Тому ми домовляємося з виробниками: ті, хто продає борошно, сир і молоко, нічого не платять за маркетинг, а ті, хто постачає високорентабельні товари, платять», — зізнається співвласник Фуршету Ігор Баленко. Інакше кажучи, обмеження роздрібної націнки на соціально значущі товари десятьма відсотками на доходах ритейлу істотно не позначиться, як і на рівні інфляції.

Виправдовуючи «плату за полицю» й аргументуючи непричетність до високої інфляції, мережевики зазначають, що націнки українського роздробу є одними з найнижчих у ЄС і СНД. «У нас вона (роздрібна націнка. — Прим. Контрактів) становить 15%, тоді як у Росії — 25-30%, у Польщі, Франції — 30-40%», — каже Ігор Баленко.

Більшість постачальників хоча й незадоволені вартістю «вхідного квитка на полицю», але в будь-якому разі готові платити за нього, оскільки організований роздріб за рахунок великих оборотів забезпечує виробникам і дистриб’юторам значні обсяги продажу. Вихід з мережі може призвести до істотного зниження доходів виробника. «95% нашої продукції продається через роздрібні мережі. Ми надто залежимо від них, — скаржиться фінансовий директор великого виробника продуктів харчування. — Але де ще продавати товар? Не на базарі ж! Швидкопсувний продукт неможливо зберігати на ринках. А всі більш-менш пристойні гастрономи з нормальними умовами зберігання викуплені й перепрофільовані або під мережеві супермаркети, або під непродуктові магазини. На створення власної мережі торгових точок у нас немає грошей. Та й кожен повинен займатися своєю справою».

«Сьогодні роздріб сильніший за виробників, що призводить до викручування рук постачальникам у вигляді відстрочення платежів, плати за полицю, нав’язування консультаційних послуг тощо, — констатує Юрій Наврузов, керуючий партнер Netton CG, професор менеджменту МІМ-Київ. — Але я не думаю, що відносини постачальників і супермаркетів мають бути предметом розслідування АМК. Адміністративними методами тут уже нічого не зміниш. Однак Комітет міг би виступити ініціатором створення асоціації виробників, яка могла б урівноважити силу організованого роздробу».

Утім, вітчизняним мережам у будь-якому разі доведеться змінити методи роботи з постачальниками. Український ритейл є одним з найпривабливіших у світі з погляду інвестування (п’яте місце у світі, за даними дослідження A.T. Kearney). «Протягом найближчих трьох-чотирьох років в Україну прийдуть іноземні мережі Auchan, Carrefour, Tesco з демократичнішими та цивілізованішими підходами у роботі з постачальниками», — впевнений керівник VIP-Consulting. Закордонна експансія змусить вітчизняних ритейлерів піти на великі поступки постачальникам.

Думка експерта

Валерій КУЛЕША,
керівник консалтингової компанії VIP-Consulting (спеціалізується на роботі з VIP-роздробом)

— Більшість виробників намагаються продати свою продукцію супермаркетам. Але великий ритейлер хоче не купувати товар, а реалізувати його. Якщо він не продається або є недостатньо рентабельним, природно, мережа відмовляється від нього. Ритейлери — не монополісти: вони просто власники свого бізнесу.

Однак мережевики також перегинають палицю. Вони відчувають своє домінуюче становище, оскільки виробників набагато більше, ніж мереж. Навіть якщо продукт добре продається, ритейлери все одно змушують постачальника платити за полицю.

Дії АМК правильні, але штрафи не вирішать проблему загалом: мине час, і все повернеться на круги своя. Для розв’язання конфлікту потрібне втручання держави, але влада має регулювати процес системно.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар