Богдан Губський: «Депутати мають призначати уряд»

Розмовляла Олеся ЯХНО

У Богдана Губського сформувався імідж людини, яка не робить помилок. У 90-х роках він входив до так званої чудової сімки, яка становила основу київської фінансово-промислової групи, потім був членом фракції СДПУ(О). Нині співголова депутатської групи «Демократичні ініціативи — Народовладдя», а з недавніх пір — лідер партії з добре знайомою назвою «Єдина Україна».

Партія не для галочки

Кілька днів тому пройшов засновницький з’їзд партії «Єдина Україна». Що підштовхнуло вас до її створення?

— Виходити з того, що кожен політик хоче мати свою партію, смішно. Інша річ, що парламентські вибори 2006 року пройдуть на партійній основі. А отже, всім політикам слід думати або над створенням своєї політичної сили, або над приєднанням до вже існуючих. У мене є певна точка зору на освіту, культуру, на ті процеси, які відбуваються в нашій державі. І її можна реалізувати лише в команді однодумців. Це й було головним мотивом при створенні партії, яка матиме можливість зробити щось позитивне для України. А не тільки для галочки.

На чому будується ідеологія «Єдиної України»? І чому, до речі, було обрано саме таку назву?

— Поки ще не прийнято програму партії. Ми плануємо це зробити на другому з’їзді партії, приблизно до жовтня. До вересня робоча група підготує проект програми для обговорення в регіонах. Але вже зараз можна сказати, що одна з основних програмних цілей партії — це розроблення і реалізація сильної соціальної політики. Щодо назви, то ми виходили з того, що словосполучення «Єдина Україна» символізує єдину відповідальність, єдині можливості, єдину державу.

Скажіть, чому не відбулося анонсованого створення партії разом зі Степаном Гавришем?

— Я ж нічого не анонсував.

Що тоді стало причиною об’єднання двох депутатських груп — «Демініціативи» і «Народовладдя»?

— Завдання депутата — максимально ефективно використати свої ресурси, щоб провести ті закони, які б враховували інтереси виборців. З цього погляду, один в поле не воїн. Тому й було ухвалено рішення про об’єднання двох депутатських груп. Сьогодні є єдина монолітна фракція «Демократичні ініціативи — Народовладдя». І в нас немає жодних проблем у фракції, ми працюємо спільно. Є повне взаєморозуміння між керівництвом і всіма членами фракції.

«Я поважаю Володимира Литвина як особистість»

Чи можна вважати укрупнення груп і фракцій напередодні президентських виборів спробою зіграти якомога значущішу роль під час цих виборів?

— Я тут все-таки більше говорив би про майбутні парламентські вибори. Гадаю, що вже на виборах 2006 року кількість партій і блоків зменшиться, і вони будуть більшими. Це правильно. Можливо, в нас нарешті з’явиться конкуренція ідей.

Свого часу говорили, що фракція «Народовладдя» є опорою Володимира Литвина у парламенті...

— Я дуже поважаю Володимира Литвина як особистість. Не маючи досвіду парламентської роботи, сьогодні він об’єктивно є одним з основних політичних гравців. З погляду навіть суто регламентної роботи, координації роботи Верховної Ради його роль у розвитку парламентаризму в Україні дуже велика.

Як ви ставитеся до того, що спікер очолив Народну аграрну партію України?

— Ухвалено пропорційний закон про вибори народних депутатів. І за місяць-два-півроку всі політики, які пов’язують своє майбутнє з парламентською роботою, входитимуть до якоїсь із партій.

Щодо Литвина і НАПУ, то кожна людина сама обирає ту чи іншу політичну силу або ідеологію, з якою хоче співпрацювати. Отже, саме ця партія відповідає внутрішньому стану голови ВР. Тим більше, що Литвин — людина з села. Для НАПУ — це досягнення, що її очолив спікер парламенту. Оскільки його рейтинг, його вплив на політичні процеси сьогодні набагато вищий, ніж у партії, яку він очолив. Тому я вважаю, що це не його благо — це аграріям пощастило, що до них прийшов Литвин.

Які у вас зараз стосунки з депутатами, які перейшли з «Народовладдя» до групи «Центр»?

— Як і я, мої колеги пройшли в парламент за мажоритарними округами. А сьогодні кожен бачить своє місце в тій чи іншій політичній силі. І це нормальний процес. При цьому вважаю, що кожен депутат — це особистість, і всі депутати рівні, незалежно від їхньої партійної належності. Я з повагою ставлюся до всіх депутатів, які були, є або будуть членами нашої депутатської групи.

Після того як Олександр Зінченко очолив виборчу кампанію Віктора Ющенка, СДПУ(О), можливо, порушить питання про зміну віце-спікера. Ви підтримаєте таку ініціативу?

— До парламентських канікул питання про зміну віце-спікера не порушувалося. Коли ж це питання стане актуальним, ми розглянемо в депутатській групі, яке рішення доцільніше прийняти.

«Єдиний кандидат має консолідувати більшість»

Чи є шанси завершити політреформу до президентських виборів?

— Будь-який президент, якого оберуть, буде проти змін у Конституції. Хто захоче віддавати владу? Ніхто. Ніхто з людей, які мають шанс на перемогу, не проводитиме реформу після свого обрання. Тому її необхідно провести ще до виборів президента — це об’єктивна потреба. Рівень життя більшості населення України сьогодні нижчий від прожиткового мінімуму. І одна з причин полягає в тому, що влада, зокрема виконавча, працює не для людей. Всю виконавчу владу призначає одна людина — президент. Тому, звісно, чиновники несуть відповідальність не перед народом, а перед президентом.

Треба зробити так, щоб народ сам обирав владу. Адже люди обирають районних депутатів, районну раду, а керівник району призначається зверху! Але ж люди краще знають, хто може керувати районом чи областю. Обрали народних депутатів у парламент, люди висловили їм довіру. І депутати ВР мають призначати уряд, який працюватиме для людей. Якщо ні — треба його знімати. Президент, до речі, також розуміє і підтримує це. Головне — щоб влада була в руках народу, а не якоїсь купки людей, які працюють виключно на себе.

І друге питання — це подолання корупції. Серед чиновників високий рівень корупції, тому що вони не несуть відповідальності перед народом. А якщо вони знатимуть, що їх будь-якої хвилини можуть відкликати представники народу, тоді перестануть брати хабарі, як це відбувається зараз. Тому що їх битимуть за це по руках.

Ви вже вирішили, кого підтримуватимете на президентських виборах?

— У нас є кандидат — Віктор Янукович.

Однак є заяви з боку деяких політиків, які належать до пропрезидентських сил, про те, що вони також підуть на вибори. Як це можна оцінити?

— Кожен громадянин України може брати участь у виборах. Проте кандидату від більшості, незалежно від перешкод, з якими він може зіткнутися, потрібно працювати і йти вперед. Він має, зі свого боку, консолідувати більшість. І не лише більшість, а й інших людей, які його підтримують.

Ви були одним з авторів депутатського подання до Конституційного Суду щодо можливості третього терміну Президента. Незалежно від того, яке рішення прийме Президент, спостерігачі зазначають, що сама по собі «згода» на участь у виборах є засобом залякування й тиску на політиків. Ви згодні з цією думкою?

— Я керувався і керуюся тим, що Конституційний Суд України — це найвища інстанція. Я не маю ні права, ні бажання піддавати критиці ті чи інші його рішення. Якщо ми почнемо говорити, що КС робить щось неправильно, давайте тоді говорити, що в нас не виконуються закони. Це найвища інстанція, її рішення не обговорюються, навіть президент не може оскаржити рішення КС. А тиск — що означає тиск?.. Кожна людина має право здійснювати будь-які дії в межах закону. Ось ми з вами спілкуємося, ви на мене тиснете своїми запитаннями і що?

---

Досьє

Богдан ГУБСЬКИЙ народився 30 березня 1963 року в Києві. 1985 року закінчив факультет кібернетики Київського державного університету. Кандидат фізико-математичних наук.

1993 р. — обіймає посаду першого віце-президента АТ «Футбольний клуб «Динамо» (Київ)».

1992-1998 рр. — заступник голови ради Українського кредитного банку, президент Національної асоціації бірж.

1998 р. — депутат ВР за списком Соціал-демократичної партії України (об’єднаної), входить до складу Комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності, очолює міжпарламентську групу «Україна — США».

1998 р. — в Інституті світової економіки і міжнародних відносин захистив докторську дисертацію «Інвестиційні процеси в умовах глобалізації».

2000 р. — ініціював створення Фонду інтелектуальної співпраці «Україна-XXI століття».

2002 р. — обраний до нинішнього складу ВР як самовисуванець по Золотоніському округу Черкаської області, створює депутатську групу «Народовладдя». 14 травня 2004 р. — «Народовладдя» об’єднується з «Демократичними ініціативами» у групу «Демократичні ініціативи — Народовладдя».

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар