На заробітки... в Україну

Сергій ЛИТВИНЕНКО,
перший заступник головного редактора

Українці знову захворіли на заморське. Одначе вже не на товар, як у 90-х, а на робочу силу. Вже місяць — під враженнями після відвідин одного зі столичних ресторанів. Власне, здивувала не кухня (найтривіальніша, як для багатьох з нас, бо українська), а хто нею заправляє — шеф-кухаря Жан-Жака «виписали» з самої... Франції. Те, що француз і українська кухня — речі несумісні, я зрозумів після частування «французького» борщу, заявленого в меню як український.

Загалом «жан-жаків» віднедавна на українських теренах засвітилося вдосталь — у ЗМІ, рекламному, шоу- та PR-бізнесі. З легіонерами-футболістами взагалі очевидний перебір. Понаїхало до Києва і російських іміджмейкерів. Одного з них (доволі відома в Росії особистість) днями бачив у коридорах... головного податкового офісу. Судячи з останніх повідомлень з кадрових фронтів, великі компанії також влаштували справжнє полювання за російськими головами...

Власне, процес нормальний — трудова міграція кордонів не має. Проте, зважаючи на рівень оплати праці по-українськи і по-європейськи, донедавна експортна складова сприймалася як належне, а тут раптом імпорт. Навряд чи перевелися українські таланти і трудоголіки, мовляв, усі подалися в грошовитіші краї, от тепер своїх і не вистачає. Позаяк маємо позитивне сальдо трудової міграції і сталий попит працедавців Заходу та Росії як на звичайних остарбайтерів з України, так і на український креатив (с. 23).

Тимчасову прописку в Україні напередодні виборів закордонних іміджмейкерів, власне, пояснити ще якось можна. І появу в Інтерпайпі росіянина на посаді віце-президента з портфельної стратегії та M&A теж — в Україні бум злиття і поглинань ще попереду, тоді як російські компанії вже напрацювали неабиякий M&A-досвід.

А ось працевлаштування Жан-Жака в ресторані з українською кухнею чи захисника з Гвінеї у ФК ЦСКА зрозуміти складно — хіба що в таких випадках спрацьовує притаманний багатьом з нас комплекс меншовартості. Оцінювати працю за євростандартами своїх талантів і трудоголіків, на жаль, чомусь не наважуємося.

Найприкріше, що єврозарплати чимало легіонерів не відпрацьовують. Приміром, лише близько 40% футболістів-варягів закріпилися в основних складах українських клубів.

Тож маємо те, що маємо. Мій давній товариш, колишній «укртелекомівець», минулого понеділка подався на ПМЖ до США, маючи на руках посвідку на місце роботи в одній з американських телекомунікаційних компаній...

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар