Монетний двір

Пенсія розбрату

Ігор НАУМЕЦЬ

Боротьба за пенсійні гроші між страховими компаніями і недержавними пенсійними фондами загрузла в законодавчій площині.

Недержавні пенсійні фонди, які стартували цього року, поки що залучили незначні обсяги коштів. Утім, до кінця 2007-го, за прогнозами експертів, НПФ можуть залучити близько 3 млрд грн пенсійних внесків. Шматок цього пенсійного пирога хочуть відкусити лайфові страхові компанії, що ініціюють зміни до Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Суть цих змін — рівний доступ страховиків і недержавних пенсійних фондів до пенсійних грошей на етапі накопичення. Компанії з управління активами (КУА), своєю чергою, наполягають на чіткому розподілі функцій. За собою КУА хочуть зберегти виключне право залучати пенсійні внески і виплачувати пенсії за строковими контрактами, в той час як роль страхових компаній вбачають у здійсненні довічних виплат пенсійних накопичень.

Боротьба за внески

Недопрацьованим чинне законодавство у сфері недержавного пенсійного забезпечення (НЗП) вважають і страхові компанії, і НПФ. Однак погляди на необхідні зміни у різних суб’єктів системи НПЗ діаметрально різні. У травні, згідно з розпорядженням голови Держфінпослуг, було створено робочу групу, до якої увійшли представники саморегульованих організацій КУА (Українська асоціація інвестиційного бізнесу) і страховиків (Ліга страхових організацій).

Група розробила законопроект «Про внесення змін до Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення». Погодивши безліч змін, розробники розійшлися у поглядах стосовно терміна «договір пенсійного страхування». Цей термін лобіюють страховики життя замість використовуваного в чинному законі «договору страхування довічної пенсії». Таке переформулювання дозволить лайфовим страховим компаніям узаконити вже запропоновані населенню пенсійні програми.

Ухвалений два роки тому закон про НПЗ передбачає єдиний механізм участі страховиків у пенсійному забезпеченні — виплати довічних пенсій. Механізми накопичення пенсійних коштів визначено тільки для НПФ, а про право страхових компаній приймати пенсійні внески від громадян на стадії накопичення в законі не згадується.

Хоча страховики розцінюють такий розклад як дискримінацію, в ньому можна побачити й інші підоснови. Насамперед це захист пенсійних заощаджень. Адже якщо СК самостійно розпоряджаються коштами, то грішми НПФ розпоряджаються адміністратори, а за інвестиційну діяльність фондів відповідають КУА.

КУА мають досвід управління активами інвестиційних фондів і добре орієнтуються в ринку цінних паперів, чого не можна сказати про страхові компанії. Водночас НПФ, будучи некомерційними організаціями, не несуть відповідальності за збереження пенсійних накопичень. А страхові компанії, згідно із законодавством, мають право гарантувати певну дохідність громадянам, що уклали пенсійні договори.

Податкова нерівність

Утім, законодавчі проблеми не заважають страховим компаніям приймати пенсійні внески від населення. Роблять вони це згідно із Законом «Про страхування». Цей закон дозволяє страховикам укладати довгострокові договори накопичувального страхування, що передбачають, зокрема, й пенсійні схеми. Типовий договір накопичувального страхування передбачає для застрахованої особи у разі настання страхового випадку (вихід на пенсію) повний спектр варіантів використання накопичених коштів — одноразова виплата, виплата пенсії протягом певного терміну або довічна пенсія.

Однак укладення пенсійних договорів страховиками у межах Закону «Про страхування» має свої недоліки, пов’язані з оподаткуванням. Системі НПЗ пророкували бурхливий розвиток саме завдяки податковим пільгам, наданим підприємствам, що беруть участь у додатковому пенсійному забезпеченні. Після прийняття торік поправок до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податків можуть відносити на валові витрати перерахування у пенсійні фонди в обсязі до 15% фонду заробітної плати. Це саме стосується і довгострокових договорів страхування життя (договорів на термін більш ніж 10 років).

Проте між податковими пільгами для страхових компаній і НПФ все ж існують відмінності. Кошти, внесені до пенсійного фонду, не можуть бути вилучені учасником з фонду до виходу на пенсію або у разі форс-мажорних обставин (смерть учасника, нещасний випадок, виїзд на постійне проживання за кордон).

Тоді як договір довгострокового страхування життя може бути розірваний у будь-який момент. При цьому якщо від моменту укладення договору не минуло 10 років, то в роботодавця-страхувальника, який сплачував внески на користь свого працівника, згідно із Законом «Про оподаткування прибутку підприємств», виникає ретроспективне податкове зобов’язання, та ще й зі штрафними санкціями. Така сама ситуація і в разі перерахування фізособою власних коштів за пенсійним договором.

Страховики прагнуть рівноправності, тобто появи в законодавстві норми, що забороняє страхувальникам достроково вилучати накопичені кошти. За твердженням страховиків, передусім необхідною є поява в законі про НПЗ поняття «договір пенсійного страхування». При цьому для визначення законодавчих меж діяльності страхових компаній щодо укладення договорів пенсійного страхування пропонується внести відповідні зміни до Закону «Про страхування».

Довгожительські ризики

На страхові компанії також може лягти тягар обслуговування довгожителів, що може негативно позначитися на платоспроможності компаній. При виході на пенсію, згідно із законом, у громадянина є три варіанти, як розпорядитися грішми, накопиченими на його персональному рахунку в пенсійному фонді. По-перше, він просто може зняти всі гроші відразу. По-друге, укласти контракт з тим самим або іншим пенсійним фондом на виплату пенсій протягом певного періоду (не менш ніж 10 років). І нарешті, третій варіант передбачає передачу накопичених пенсійних активів страхової компанії для того, щоб отримувати додаткову пенсію до кінця життя.

За законодавством НПФ не мають права здійснювати довічні виплати пенсій. І логіка тут проста: для укладання договорів довічної пенсії необхідні статистичні дані про смертність населення. Розмір щомісячної пенсії визначається виходячи із середньостатистичних даних про тривалість життя. Фактично людина, що живе довше, отримає більше грошей, ніж вона накопичила, за рахунок коштів того, хто прожив менше. Природно, що тут виникають певні ризики. А розрахунок імовірностей та управління ризиками — прерогатива страхових компаній.

Як стверджують страховики, така вузька роль для страхових компаній у пенсійному забезпеченні приховує в собі великі загрози для їхньої діяльності. Використання статистичних таблиць смертності може зіграти злий жарт зі страховиками. Адже не важко передбачити, що гроші з НПФ у страхову компанію понесуть здорові люди, які мають намір жити довго і щасливо. Тим часом пенсіонери з букетами хвороб або заберуть усі гроші відразу, або укладуть строкові договори з НПФ.

Чинна норма ст. 2 Закону про НПЗ	Пропозиція ЛСОУ	Пропозиція УАІБ
Суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення є страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії	Суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення є страхові організації, які уклали договори пенсійного страхування життя	Залишити чинну редакцію і зберегти розподіл ринку послуг щодо НПЗ між страховиками і НПФ за видами пенсій — на певний термін (НПФ) і довічних (СК)

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар