Елітогенез

Дмитро ФІОНІК, редактор відділу «Правила гри»

Еліта. Можна довго сперечатися про те, що це таке. Одне з функціональних визначень дав свого часу Геббельс: його план «м’якого» геноциду Польщі мав на меті знищення аристократії, духовенства й інтелігенції. Передбачалося, що без цих соціальних прошарків нація неможлива. Педантичному німецькому розуму можна вірити.

Дмитро ФІОНІК, редактор відділу «Правила гри»

Процес формування еліти завжди був тривалим і болісним, але завжди пов’язаний з розвитком національних держав: на зміну аристократії, що занепадала, приходили різночинці, обіймаючи високі державні посади, очолюючи університетські кафедри і радуючи людство новими досягненнями літератури, мистецтва і науки.

Відсутність державності болісно позначилася на становленні української еліти: достатньо послухати як говорять деякі представники вітчизняного істеблішменту. А офіційні біографічні довідники (такі як «Хто є хто в Україні») я на місці нинішніх можновладців взагалі заборонив би як підривну літературу. Але рано чи пізно з приходом незіпсованої радянським лицемірством молоді все має змінитися.

Днями у вітчизняних вищих навчальних закладах саме завершився процес набору майбутніх аристократів духу. Про те, як це відбувалося на практиці, мені розповів знайомий — молодий, перспективний кандидат наук, член приймальної комісії. Одинадцять років тому ми разом з ним здавали ті самі екзамени. Відтоді багато що змінилося. Тепер варіантів вступу до престижного навчального закладу, за його словами, два. Перший: на платній основі, а другий — «за списками» (тобто по блату). До списків здебільшого входять діти викладачів, деканів, ректорів та їхніх родичів. Виявляється, дітьми професорсько-викладацького складу можна майже повністю укомплектувати штат студентів. Але цю «касту» підтискають «платники», яких стає дедалі більше (результат розвитку української буржуазії). Цього року через збільшення кількості «платників» на деяких факультетах спостерігалася забавна картина конкурсу серед «блатних». Оцінювався ступінь спорідненості, вплив заступника і, звісно, рівень знань.

Ці тенденції не суперечать історичному досвіду: доступ до освіти часто залежав від належності до вищих станів і грошей. Тож процес формування української еліти триває.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар