Сфера впливу

Щиголь Росії

Володимир ЗОЛОТОРЬОВ

Резолюція про скасування дії поправки Джексона-Веніка не вплине на торговий баланс між Україною та США

Наприкінці листопада Сенат США прийняв резолюцію про скасування дії поправки Джексона-Веніка щодо України. Якщо це рішення підтримає Палата представників, буде покладено край тривалій історії, в якій уже загубилися причини й наслідки. Нагадаю, що знаменита поправка, прийнята 1974 року, пов’язувала зовнішню торгівлю США з якістю режимів, з якими торгували Штати. Якщо режим не відповідав критеріям, на торгівлю з цією країною запроваджувалися обмеження (особливо на експорт високих технологій і технологій подвійного призначення).

Таке рішення було цілком логічним і враховувало досвід Другої світової, коли країни колишньої Антанти так чи інакше виявилися причетними до озброєння нацистської Німеччини. Зрозуміло, під дію поправки Джексона-Веніка підпадав насамперед СРСР. Тим, хто застав Союз у свідомому віці, її назва добре відома. Вона є таким самим символом епохи, як Фідель Кастро або Ясір Арафат. Що означала ця поправка, мало хто знав, але вона постійно фігурувала в радянських політичних памфлетах, не в останню чергу через прізвище другого сенатора.

Радянська дипломатія докладала максимум зусиль, щоб домогтися скасування поправки. Технологічне відставання СРСР було значним, у низці галузей навіть критичним, а в оборонній сфері — кричущим. Найсерйозніші військові розробки були не чим іншим, як плодами шпигунства. Але навіть воно не дозволяло впевнено тримати інноваційну дистанцію — вкрадені рішення потребують часу на освоєння, тим більше якщо не опановані супутні технології. Словом, відставання СРСР від США постійно збільшувалося. Певна річ, не тільки і навіть не стільки через поправку Джексона-Веніка. Але саме вона була символом зовнішньої політики США щодо СРСР.

Після розпаду СРСР тема скасування поправки Джексона-Веніка не стала менш актуальною. Навпаки, керівники колишніх радянських республік взялися переконувати американців, що вони назавжди покінчили з тоталітарним минулим. Однак американці не поспішали вірити лідерам новоспечених країн. Побоювання щодо відновлення імперії в тій чи іншій формі не зникли. Понад те, самі ці лідери часто провадили політику, за яку свого часу постраждав СРСР.

Скасування поправки щодо України можна розглядати більшою мірою як символічний жест. Адже в тому, що не стосується технологій (особливо подвійного призначення), дія поправки Джексона-Веніка є мінімальною. У двосторонній торгівлі звичайними товарами існують значно жорсткіші обмеження. Тому якщо припустити, що скасування поправки якимось чином вплине на наш торговий баланс, то варто говорити передусім про високі технології та військову сферу.

Тут американці взагалі можуть бути спокійні. Навіть якби наша потужна оборонна промисловість і могла конкурувати із США, а наша не менш потужна армія становила загрозу для когось (окрім себе самої), в найближчому майбутньому ми все одно були б не в змозі займатися передовими оборонними технологіями. На це існують не лише фінансові та політичні причини, а й значно важливіші — інституційні. В Україні фактично відсутні наукові й дослідні центри, а отже, освоювати й розвивати технології, які можна було б придбати, просто нікому.

Політична складова рішення Сенату містить щонайменше два принципові моменти. Перший — касацією одного із символів радянської епохи Україні дають зрозуміти, що для США вона вже більше ніж пострадянська країна. Другий момент пов’язаний з Росією. Не секрет, що зовнішня політика Заходу є росієцентричною. І для США, і для європейських країн мати справу з Росією просто та звично. На Заході існує впливова думка про те, що, налагоджуючи відносини з країнами колишнього Союзу, раціональніше мати справу з одним гравцем — РФ.

Сама ж гра досить проста — Росія призначила США головним ворогом і вибудовує навколо цього всю свою зовнішньополітичну лінію, воліючи не так насолити Штатам, як у тій чи іншій формі зібрати землі колишнього СРСР. США, своєю чергою, така роль цілком влаштовує. Їхнє завдання — перешкодити Росії у збиранні земель. Зрозуміло, Україна відіграє в цих розкладах провідну роль, але як об’єкт, а не суб’єкт. Тому скасування поправки Джексона-Веніка однаковою мірою справедливо можна вважати досягненням української дипломатії і простим щиглем по носу Росії.

І свідченням цього є емоційні коментарі російських політиків, які стверджують, що рішення Сенату є «нагородою за лояльність України». Причому роздратовані коментатори не помічають, що в українській політиці важко знайти щось проамериканське. Росіяни відтворюють звичні штампи, а американці із задоволенням констатують, що правила гри з РФ залишаються незмінними.

---

Санкціонований доступ

Основні інструменти регулювання торговельних відносин США з іншими країнами — тарифи і квоти. Мінторгівлі США встановило, наприклад, спеціальну квоту на імпорт з України обрізаного вуглеводню — 130,289 тис. т (до середини листопада 2005 року квота була використана на 63,29%), а також низки товарів сталеливарної та легкої промисловості. Додаткові обмеження США запроваджує, зазвичай, за результатами антидемпінгових розслідувань.

До жорстких санкцій Штати вдаються у виняткових випадках. Наприклад, у січні 2002 року США збільшили мито на ввезення металу, текстилю та іншої промислової продукції з України, щоб підштовхнути українських законодавців до ухвалення нормативних актів, спрямованих проти аудіо- і відеопіратства. За оцінками американського уряду, збитки, завдані українськими «піратами» американським компаніям, становили більше ніж $75 млн. За оцінками Кабміну, внаслідок санкціонування доступу вітчизняної продукції на ринок США (яке діяло до серпня 2005 року) економіка України зазнала вдвічі більших збитків.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар