Сфера впливу

Ідеальна мішень

Віталій ПОРТНИКОВ

Чому Росія відмовляється від послуг української Мотор Січі. Сьогодні це навіть не тактика, а зовнішньополітична стратегія нового російського уряду

Генеральний директор російського державного НДІ авіаційних матеріалів Євген Каблов заявив, що Москва вирішила відмовитися від послуг українських постачальників двигунів для крилатих ракет. Зараз компанія «Мотор Січ» виробляє двигуни для крилатих ракет Х-35, Х-55 і Х-59, що стоять на озброєнні в Росії. Але незабаром її має замінити російський виробник. Каблов не став приховувати, звідки вітер дме: «Володимир Володимирович поставив завдання замінити двигуни у крилатих ракетах, щоб відійти від залежності від України».

Сьогодні це навіть не тактика, а зовнішньополітична стратегія нового російського уряду. Ще раніше, щойно сівши у крісло прем’єра, Володимир Володимирович поставив завдання перепрофілювати російську нафту з трубопроводів, які йдуть у порти країн Балтії, на порти Росії. Такою була його реакція на спробу Литви призупинити процес переговорів про нову угоду між Росією та Європейським Союзом до поновлення поставок нафти трубопроводом «Дружба». Звісно, литовська нафтопереробка нічого не виграла. Литовці ще не знали, що в російського уряду є в рукаві козирний туз і незабаром, коли вони під тиском Брюсселя будуть змушені відмовитися від своїх умов, на кордоні з Росією застрягне литовський сир, раптово визнаний неякісним. Сталося це в день, коли Литва відзначала чергову річницю окупації країни радянськими військами, — так би мовити, зі святом.

Заяву Каблова про відмову від українських послуг теж не можна назвати випадковою — вона з’явилася саме в день перебування у Києві натовської делегації і може бути сприйнята як політична, а не як економічна реакція. Просто в Росії тепер така зовнішня політика, пов’язана з господарськими питаннями. Президент РФ Дмитро Медведєв може скільки завгодно запевняти Захід, що вступ України до НАТО за всієї його небажаності не стане катастрофою. Прем’єр РФ Володимир Путін влаштує катастрофу у межах своїх повноважень. Його головною зброєю в боротьбі з президентом, що демонструє показну ліберальність, стане саме зовнішньоекономічна активність: сьогодні завдання НДІ, завтра Газпрому — і прощавайте, українські доходи.

Цікаво, чи підраховував хтось доходи Мотор Січі від виробництва ракетних двигунів? Що втратить об’єднання, позбувшись російського замовника? Адже це і буде реальна ціна НАТО. Ні, не вступу до НАТО, навіть не приєднання до ПДЧ. Якби вступ і приєднання були реальністю, яка очікує нас у найближчі роки, тоді можна було б говорити про справжні придбання і втрати. А поки що ми можемо обговорювати виключно ціну розмов, які допомагають певній групі політиків, що не здатні до структурних перетворень у країні і цікавляться тільки збереженням влади, виглядати державними діячами. І, звісно, про іншу групу товаришів, які борються з примарною натовською небезпекою, теж не забуватимемо.

Їм добре. Вони стрижуть купони. Але наслідки їхніх розмов уже даються взнаки. Мотор Січ може стати першою ластівкою. Звісно ж, візи для українців найближчим часом не запровадять, але запровадять візи для української продукції — те, що ще надходить на російські полиці, відправлять назад. Наразі не знайдено кращого способу довести українцям-експортерам, що вони помиляються, вступаючи до НАТО. НАТО — гарне політичне гасло, допоки спекуляція на ньому не починає позначатися на українських економічних інтересах.

Формально ми будуємо економічно ефективну країну, яка стрімко розвивається і не залежить від настроїв зовнішнього ринку. І така країна без особливих проблем та вагань вступає до НАТО і ЄС. Або не вступає, вважаючи, що союзи, які перебувають в одвічній кризі та пошуку нової моделі управління, мають спочатку знайти для нас гідне місце, а потім уже запрошувати — ми все ж таки велика країна. Проте якщо замість цього у країні, яка поринає у кризову безодню, чуємо лише мрії про Альянс і поради наших західних друзів краще виконувати необхідну для приєднання роботу, то в цьому випадку ми стаємо ідеальною мішенню для завдань, які граючись роздає підлеглим Володимир Володимирович.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар