Сфера впливу

Газпром сльозам не вірить

В’ячеслав ДАРПІНЯНЦ, Київ — Москва

Заступник голови правління ВАТ «Газпром» Олександр Медведєв 1 липня 2006 року заявить про підвищення ціни на газ для України. Так Росія ініціює новий раунд боротьби за контроль над українською газотранспортною системою

Олександр Медведєв

Якою буде ціна на газ в Україні починаючи з 1 липня 2006 року?

— Ціна на газ, що надходить в Україну, була зафіксована тільки на перше півріччя.

Зараз, як ви знаєте, компанія «РосУкрЕнерго», що має контракти на купівлю російського газу за встановленою формулою і на купівлю середньоазіатського газу, перепродує його СП «УкрГаз-Енерго», яке отримало ліцензію на реалізацію в Україні обмеженого обсягу газу. Цінова політика РосУкрЕнерго є її внутрішньою справою. Особисто мені здається, що рівень цін на газ в Україні залежатиме, зокрема, від домовленостей РосУкрЕнерго та УкрГаз-Енерго, а також від розвитку ситуації на внутрішньому ринку загалом. У нинішній ситуації я не вважаю ринковим рівень ціни $95 за тисячу кубометрів, за якою РосУкрЕнерго постачає газ в Україну.

Голова правління НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко:

«Угода з Газпромом і РосУкрЕнерго підписана на п’ять років. Відповідно протягом цього строку діятимуть усі цінові параметри, які в ній зафіксовані. Це чітко прописано в пункті 5 цієї угоди. Зокрема, йдеться про те, що ставка за транзит і ціна на природний газ можуть змінюватися тільки за згодою сторін. Якщо хтось хоче змінити, наприклад, ціну на газ, а інша сторона з цим не погоджується, то ціна залишається незмінною».

Контракти, № 4 від 23.01.2006

Чи буде така ціна ринковою, якщо УкрГаз-Енерго отримає податкові пільги, якими користується Нафтогаз України при імпорті газу?

— Мені видається дивною ситуація, коли один оператор звільнений від сплати ПДВ при імпорті, а інший — ні. Фактично це означає, що СП ставлять у неконкурентні умови, але чомусь не хочуть враховувати, що воно буде змушене перекласти тягар ПДВ на кінцевих споживачів. Крім того, у принципі передбачалося, що УкрГаз-Енерго продаватиме газ, отриманий від РосУкрЕнерго, промисловим споживачам, а не якимось трейдерам, яких нам зараз нав’язують. Це, до речі, також провокує збільшення ціни. Загалом особисто я як член ради директорів УкрГаз-Енерго маю намір обстоювати позицію Газпрому. Наполягатиму на тому, що для української економіки підвищення цін на газ є благом. Адже газоємність вашого ВВП досить велика, що свідчить про низьку ефективність виробництва. І прем’єру Єханурову цього не змінити ніякими указами. Мають запрацювати ринкові механізми, про які, до речі, домовилися президенти Росії та України.

І все ж таки яка ціна на газ для України є, на вашу думку, ринковою?

— 1 липня 2006 року буде порушено питання про перегляд ціни. Якби нам вдалося створити газотранспортний консорціум, то визначення цінового параметра було б внутрішнім питанням України. Ми про це говорили не раз й відповідні пропозиції дотепер лежать на столах керівництва вашої країни. Ніхто ж вашу трубу викопувати не збирається. У її реконструкцію потрібно протягом 3 років інвестувати близько $8 млрд. Україна цих грошей не має. Попередні угоди про створення консорціуму були досягнуті на найвищому рівні. А нова влада чомусь намагається їх уникнути. А що стосується ринкової ціни, то ми її давно озвучили — $230 за тисячу кубометрів газу.

І навіть заклали цей параметр у формулу ціни, зафіксовану в наших домовленостях.

Як була виведена формула ціни, за якою РосУкрЕнерго купує газ?

— Формула абсолютно відповідає тій, за якою ми продаємо газ європейським споживачам (з урахуванням деяких коригувань, пов’язаних з визначенням транспортної складової). Суть цієї формули — наша комерційна таємниця.

Чи готові ви до підвищення ціни на транзит газу з 1 липня 2006 року?

— Ціна транзиту зафіксована на п’ятирічний строк і не може бути змінена.

Голова НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко і керівник Кабміну Юрій Єхануров іншої думки. Вас це не бентежить?

— Україна не лише підписала, а й ратифікувала Енергетичну хартію, в якій чітко зазначено, що ціна транзиту не повинна залежати від ціни на сам газ.

Пункти угоди про врегулювання відносин у газовій сфері, підписаної Нафтогазом, Газпромом і РосУкрЕнерго, не виключають можливості зміни ціни на транзит. Чи готові ви обстоювати свою точку зору в міжнародному арбітражі?

— Ми були готові до міжнародного арбітражу ще у вересні минулого року.

А що заважає Газпрому працювати з Нафтогазом напряму?

— Ми завжди були до цього готові. Поставте це запитання українській стороні.

Секретар РНБОУ Анатолій Кінах:

«Офіційна позиція України: ми готові відмовитися від посередництва РосУкрЕнерго. Але для цього необхідне спільне рішення двох сторін. Ми не є адвокатами цієї компанії, нас цікавлять виключно поставки газу до кордону за узгодженою ціною й згідно з обумовленим графіком».

Контракти, № 4 від 23.01.2006

Тобто ви готові відмовитися від посередництва РосУкрЕнерго?

— Особисто я не бачу підстав для перегляду домовленостей, укладених відповідно до міжнародної практики. Робота РосУкрЕнерго не викликає нарікань — компанія чітко й сумлінно виконує всі свої зобов’язання, повністю розраховується за транзитні послуги.

З огляду на це незайвим буде пригадати, що Нафтогаз не завжди міг їх оплачувати.

Я вже мовчу про несанкціонований відбір. Це тоді, як Нафтогаз завжди мав право експортувати газ: 4 млрд кубометрів у межах спільної програми, 1 млрд — самостійно. До речі, посередництво РосУкрЕнерго запропонувала українська сторона. Нашою основною вимогою було лише те, що ця компанія має створюватися й функціонувати на паритетній основі. Цього ми добивалися дуже довго.

Керівник Кабміну Юрій Єхануров:

«Ми повинні вирішити, яким чином доставляти в Україну туркменський газ. Тут є два варіанти: будувати газопровід через Каспійське море й Кавказ або працювати з Газпромом. Останній каже: «Ось вам РосУкрЕнерго, домовляйтеся з ним і ні в чому собі не відмовляйте».

Контракти, № 10 від 06.03.2006

Юрій Єхануров в інтерв’ю Контрактам говорив, що посередництво РосУкрЕнерго — це ваша ініціатива.

— Його заяви не відповідають дійсності. Рішення про посередництво РосУкрЕнерго приймалися спільно під час президентства Леоніда Кучми. Нагадаю, що Газпром увійшов у РосУкрЕнерго через Газпромбанк. А наш партнер — Raiffeisen Investment AG — є дочірнім підприємством одного з найбільших австрійських банків, і в нас немає жодних підстав не довіряти йому.

Юлія Тимошенко у разі призначення на посаду прем’єра обіцяє переглянути газові домовленості. Чи прийнятна для Газпрому пропозиція про заміну РосУкрЕнерго, приміром, компанією «Ітера»?

— Я поважаю вибір українських громадян (хоча Тимошенко ще не прем’єр). А щодо Ітери можу лише констатувати: не можна двічі увійти в одну річку.

РосУкрЕнерго зобов’язана купувати туркменський газ у НАК «Нафтогаз України» на туркменському кордоні й потім продавати його з урахуванням ціни на транзит на російсько-українському кордоні. Хіба прямий контракт НАК «Нафтогаз України» на закупівлю туркменського газу в 2006 році денонсований?

— У межах нових домовленостей РосУкрЕнерго зобов’язана продавати газ спільному підприємству, що працює на внутрішньому ринку України, у тих обсягах, які призначені для промислових споживачів. Тоді як потреби комунального сектору має забезпечувати Нафтогаз за рахунок видобутку відносно дешевого газу всередині України. Треба не нав’язувати нам трейдерів, а видати нормальну ліцензію СП «УкрГаз-Енерго». А щодо Туркменістану, то в нас є свій контракт з цією країною на закупівлю 30 млрд кубометрів газу, що зараз виконується. Що досить важливо, оскільки пропускна здатність узбецького газопроводу обмежена. А ось чому Україна не виконує зобов’язання, про які говорив Туркменбаші, я не знаю. Можете запитати про це в пана Івченка.

Голова правління НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко:

«У 2006 році росіяни законтрактували 30 млрд куб. м газу, ми — 40 млрд куб. м. Узбецька труба, якою транспортується цей газ, може пропустити тільки 47 млрд куб. м на рік. Але ми отримаємо туркменський газ у повному обсязі, а росіяни — за залишковим принципом. Так ми хочемо працювати й надалі».

Контракти, № 4 від 23.01.2006

Керівник Кабміну Юрій Єхануров:

«У нас нормальні відносини з Туркменбаші. Схід — справа тонка, Ніязову потрібно було зробити цю заяву (про борг України в $150 млн. — Ред.), і він її зробив».

Контракти, № 4 від 23.01.2006

Секретар РНБОУ Анатолій Кінах:

«Я навіть видав би УкрГаз-Енерго ліцензію на короткий термін, наприклад, на шість місяців. Як експеримент. А всі зусилля зосередив би на лібералізації ринку, створенні енергетичної біржі та допуску до поставок газу незалежних гравців... І хоча Росія не ратифікувала Європейську енергетичну хартію, що захищає ліберальні принципи роботи на ринку енергоносіїв, вона повинна дозволити своїм компаніям вільно торгувати газом».

Контракти, № 11 від 13.03.2006

Ви домовилися з Туркменбаші про закупівлю всього запасу туркменського газу починаючи з 2007 року, однак не зійшлися в основному параметрі — ціні. Як просуваються переговори Газпрому з Туркменістаном?

— Думаю, до 1 липня 2006 року ціну буде визначено.

Враховуючи стратегічну важливість домовленостей з Туркменістаном для України, уточню: ви переконані в тому, що домовитеся з Туркменбаші?

— Так, переконаний. До речі, у газовому бізнесі принцип довгострокових відносин є фундаментальним. Існує навіть такий вислів, що газовий бізнес — бізнес поколінь. Типовий термін наших контрактів — 20-25 років. Україна ж дотепер не змогла вийти на довгостроковий контракт. Попри те що з моменту розпаду Союзу минуло понад

15 років. У березні минулого року Україна знову порушила питання про перехід на нові правила ведення бізнесу. Ми, своєю чергою, запропонували перейти на нову ціну — $160 за тисячу кубометрів. В Україні знали, що це пільгова ціна, але переговори застопорилися. У середині грудня ринкова ситуація була кардинально іншою, ціни зросли. Ми виступили з ініціативою створити консорціум. Запропонували Україні самій визначитися з ціною, яку вона хоче отримати на внутрішньому ринку. А дельту різниці від реальної ціни конвертувати в акції ГТС відповідно до її ринкової оцінки і передати їх нам.

Щоб ви могли безперешкодно підвищувати ціну на газ?

— Таке звинувачення безпідставне. Створення консорціуму — це нормальна європейська практика. Як гарантії ми навіть запропонували українській стороні залучити західного партнера — німецького, французького або італійського. Це давало можливість протягом 2-3 років адаптувати українську економіку до європейських цін, отримати сильного партнера, який має і фінансову, і ресурсну базу, достатню для якісного ремонту української ГТС. Чому цю пропозицію було відкинуто, для мене досі залишається загадкою.

Керівник Кабміну України Юрій Єхануров:

«Ми маємо справу з інтересами Газпрому, який є монополістом. Уявіть, що ви — бізнесмен і що ваш річний оборот — до $1 млн. У цьому випадку ви йдете стежиною. Якщо маєте до $10 млн, вам будують невелику доріжку, якщо $100 млн — автобан. У випадку з Газпромом йдеться про десятки мільярдів доларів. В усьому світі такі компанії не бачать перешкод на своєму шляху, національним урядам вони кажуть: «Хлопці, відійдіть!»... Але за будь-яких обставин газотранспортна система України залишиться державною».

Контракти, № 10 від 06.03.2006

Ви задоволені якістю роботи української ГТС у першому кварталі 2006 року?

— Ми абсолютно не задоволені тим, як пройшов січень — лютий, оскільки, незважаючи на погоджені обсяги, Україна продовжувала відбирати стільки газу, скільки їй хотілося. Так працювати не можна. Не можна будувати демократію в окремо взятій країні.

У яких конкретних цифрах виражається це невдоволення?

— Це комерційна таємниця. Хоча насправді проблеми можуть бути цілком розв’язні і врегульовані. Вони стосуються не Газпрому, а РосУкрЕнерго, що купувала газ за формульною ціною — $230 за тисячу кубометрів. Нас як акціонера РосУкрЕнерго її збитки не можуть не хвилювати.

Автор висловлює подяку компанії United Communications за сприяння в організації зустрічі.

---

Кар’єра менеджера (схема)

2005 р. і дотепер — заступник голови правління ВАТ «Газпром»

2002 р. і дотепер — генеральний директор ТОВ «Газекспорт», член правління ВАТ «Газпром»

1998-2002 рр. — директор компанії IMAG Investment Management and Advisory Group Gmb в Австрії

1997-1998 рр. — віце-президент ВАТ «Восточная нефтяная компания» у Москві

1991-1996 рр. — директор компанії IMAG Investment Management and Advisory Group Gmb в Австрії

1989-1991 рр. — директор радзакордонбанку «Донау-Банк АГ», керуючий директор дочірньої фірми банку Inter Trade Consult Gmb в Австрії

1978-1989 рр. — співробітник відділу міжнародних економічних відносин Інституту світової економіки та міжнародних відносин Академії наук СРСР

1978 р. — випускник Московського фізико-технічного інституту

Народився 14 серпня 1955 р.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар