Сфера впливу

Партія бізнес-влади

Володимир ЗОЛОТОРЬОВ

У лютому чутки про створення нової, зовсім-зовсім пропрезидентської партії, справдилися остаточно. Мета формування нової партії влади локальна — збереження самої влади

У лютому чутки про створення нової, зовсім-зовсім пропрезидентської партії, справдилися остаточно. Понад те, організатор партії — голова Секретаріату президента Віктор Балога — забив перші палі на майданчику нового партійного будівництва. У середині лютого Балога вийшов з НСНУ (почесним головою якого все ще є Віктор Ющенко), трохи пізніше від партії відкололися інші президентські друзі та родичі: заступник голови Секретаріату президента Роман Безсмертний і депутати Михайло Полянчич (голова Центральної контрольно-ревізійної комісії НСНУ), Ігор Кріль (заступник голови НСНУ), Віктор Тополов (член президії НСНУ), Василь Петьовка (член політради НСНУ) і Оксана Білозір (член політради НСНУ). Очікується, що згадані вище товариші й стануть кадровим локомотивом політичної сили, мета якої — протягти Віктора Андрійовича на другий президентський термін.

Примітно, але товариш Балога досі не був помічений як ідеолог, політичний теоретик і навіть (хоча це прозвучить дивно) практичний політик. Він лише адміністратор якихось державних функцій. Тому й можна припустити, що нова партія жодним чином не вплине на реальний політичний ландшафт, тобто не принесе нам ні нових ідей, ні їх реалізації. Зате на ландшафт нібито «елітної політики» нове партійне утворення може вплинути досить серйозно.

Першою, хто відчує зміни, буде існуюча пропрезидентська партія НСНУ. Згадаємо, що ця організація має єдину причину свого існування — Віктора Андрійовича Ющенка. Саме політичні перспективи цієї людини змусили політиків «національно-демократичної» орієнтації у 2002 році створити організацію з назвою «Наша Україна». Ця сама організація була опорою Віктора Андрійовича і на президентських виборах 2004-го. Потім вона об’єдналася з тими, хто не встиг зробити цього раніше, перетворившись на блок «Народний Союз «Наша Україна». Структура блоку розмита і невизначена, у ній можна знайти цілі партії, їхні блоки, громадські організації та окремих трудящих. Це не дивно і лише підтверджує думку про те, що якщо головна мета цього руху — Віктор Андрійович при владі, то сувора партійна ієрархія суперечить принципу рівності «доступу до тіла» для всіх. Щоправда, така організаційна розмитість постійно підводила НСНУ, і після дострокових виборів 2007 року його лідери пообіцяли створити єдину партію. І ось тепер Балога поставив хрест на цьому задумі. Адже якщо він — голова президентського Секретаріату і до того ж начальник пропрезидентської партії, то сенс існування ще однієї «загальної» партії, також створеної для президента, але без начальника Секретаріату на чолі, стає вельми сумнівним.

Крім того, створення нової партії фактично виштовхує з НСНУ її «політичну» частину — людей на кшталт В’ячеслава Кириленка або того самого Арсенія Яценюка, які, схоже, віддають перевагу політичній кар’єрі над бізнес-політичною. Цим людям практично нічого не залишається, як поповнити собою і без того вже чималі лави БЮТ. Зрозуміло, це трапиться не відразу, можливо, президент спробує якимось чином «вбудувати» партію Балоги в НСНУ, але в будь-якому разі перспективи таких політиків у НСНУ є сумнівними, тому що й без цього розмитий образ партії тепер може опинитися в тіні секретаріатської структури.

Другим об’єктом, на який спрямований проект створення нової партії, є Партія регіонів. Партія Балоги може стати майданчиком для бізнес-крила ПР. Великі бізнесмени змушені підтримувати рівні відносини з наявною владою, але вони не можуть просто так взяти і вступити до НСНУ — у цієї партії не та репутація. А ось нова структура, нехай і створена людьми президента, відкриває такі можливості без серйозних електоральних наслідків.

І, нарешті, третьою «жертвою» нової партії традиційно має стати Юлія Тимошенко. Більшість спостерігачів погоджуються з тим, що політика партії Балоги будуватиметься на критиці дій Кабміну. Важко зробити кращий подарунок Юлії Володимирівні. Тепер усі нехороші люди — донецькі й навколопрезидентські «олігархи» — зберуться в одній партії і стануть чудовою мішенню для Тимошенко. Точніше, сама вона взагалі може нічого про них не говорити, за неї все скажуть і придумають її виборці. Крім того, відсторонена позиція президента дозволяє Юлії Володимирівні підтримувати видимість нейтралітету, показуючи, що вона з Ющенком заодно, але йому просто заважають зрозуміти істину різні нехороші люди. Таким чином Тимошенко залишається в очах виборців єдиним продовжувачем революційних справ Майдану, якому, як заведено, просто не дають працювати. А щоб працювати на повну силу, бракує, як завжди, трошки влади.

Таким чином, зараз ми є свідками чергової спроби створити «партію нормальних людей», або партію влади. Як відомо, всі попередні спроби (НДП, СДПУ(о), «За ЄдУ» тощо) закінчувалися провалом насамперед тому, що «партія влади» намагалася оформитися лише для того, щоб цю владу зберегти і захистити від зазіхань конкурентів. Для політичної партії, тобто структури, яка так чи інакше має справу з виборами і виборцем, це занадто дрібне, занадто локальне завдання, його не можна вирішити, не маючи надзадачі у вигляді програмних цілей та ідеології.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар