Сфера впливу

Білою готівкою

Наталія ГУЗЕНКО, В’ячеслав ДАРПІНЯНЦ Фото: Світлани СКРЯБІНОЇ

Міністр праці та соцполітики Людмила Денисова закликає роботодавців відбілювати зарплати

В інтерв’ю Контрактам Людмила Денисова розповіла про те, що:
1) зарплати не слід прив’язувати до норм виробітку
2) адмініструванням соціальних фондів займеться одна структура
3) покрокового зниження навантаження на ФОП не буде
4) проти перетворення міністерства на касу

У програмі Кабміну бізнесу обіцяно зниження податкового навантаження на фонд оплати праці, а людям похилого віку — підвищення пенсій. Яким чином вирішуватимете ці, в принципі, взаємовиключні завдання?

— Для вирішення цих проблем необхідний діалог трьох зацікавлених сторін — держави, роботодавців і профспілок. Починати потрібно зі зміни ставлення людей до праці, а також зацікавлювати роботодавців у легалізації зарплат. Звісно, просте зменшення навантаження на ФОП безглузде, оскільки в межах нинішньої пенсійної системи це призведе до фінансових розривів у бюджеті Пенсійного фонду. Очевидно також, що покрокове послаблення навантаження на ФОП принципово нічого не змінить — зарплати як платили в конвертах або через СПД, так це і робитимуть. Для реформування пенсійної системи необхідно вийти за межі її солідарної складової. Також Кабмін зацікавлений у тому, щоб зростання мінімальної зарплати приводило до адекватного підвищення доходів усіх категорій найманих працівників. За рахунок цього, до речі, можна збільшити надходження до Пенсійного фонду.

Не боїтеся остаточно загнати фінансові потоки в тінь?

— Ніхто не збирається стригти під один гребінець усіх платників

— Мінпраці готове до діалогу з роботодавцями, однак нас категорично не влаштовує порушення галузевих угод, коли заробітна плата рахується за якимись особливими правилами. Приміром, на деяких підприємствах ГМК зарплати прив’язують до норм виробітку, а не до часу перебування у шахті. Такі прив’язки порочні й, на мій погляд, мають бути скасовані.

Якщо прив’язати зарплати шахтарів до часу, то вони все одно накриватимуть датчики систем безпеки фуфайками. Чи не так?

— Мене як міністра, відповідального за соціальну політику, цікавить, щоб на підприємствах було створено такі умови, за яких люди нормально працюватимуть, а не здійснюватимуть щоденний подвиг, а їхні зарплати відповідатимуть працезатратам. Хоча роботодавці тільки тоді створять нормальні умови праці, якщо будуть у цьому економічно зацікавлені.

Які конкретні дії планує уряд, щоб вивести зарплати з тіні?

— У білих зарплатах має бути зацікавлений не лише уряд, а й насамперед самі наймані працівники. У їхніх же інтересах і впровадження накопичувального рівня пенсійної системи. Певні кроки в цьому напрямку вже зроблено: Пенсійний фонд бере до уваги відрахування найманих працівників персоніфіковано, але акумульовані кошти в умовах солідарної системи перерозподіляються не зовсім адекватно. Наше ключове завдання — ще раз підкреслю — спільними зусиллями впровадити обов’язкове накопичувальне пенсійне страхування і гарантувати, щоб зібрані кошти були захищені від інфляції та зловживань у процесі управління такими активами.

Стратегічні цілі визначено давно, якою буде тактика?

— Про тактику говорити складно, оскільки для завершення пенсійної реформи необхідна істотна корекція законодавства, а робота Верховної Ради заблокована. Є політичні нюанси, що не залежать ні від Мінпраці, ні від Кабміну. Навіть запровадження іального внеску, найімовірніше, потребуватиме тривалих консультацій з опозицією. Хоча очевидно, що для чотирьох видів соціального страхування достатньо одного адміністратора, тим більше що з чотирьох наявних фондів тільки один — Пенсійний — веде реєстр застрахованих осіб. Уніфікація адміністрування, зокрема, дозволить заощадити 1,5 млрд бюджетних гривень. При цьому система розподілу коштів через рахунки в Держказначействі за різними цільовими програмами залишиться незмінною, а податкове навантаження на ФОП може бути знижене.

Як позначиться запровадження єдиного соціального внеску на спрощенцях?

— Визначимося у процесі прийняття законопроекту, попередньо можу сказати, що ніхто не має наміру стригти під один гребінець усіх платників.

Ви обіцяєте зниження фіскального навантаження на ФОП у результаті введення єдиного соціального внеску, а Мінздоров’я лобіює створення нового фонду — обов’язкового медичного страхування. Яким чином можуть бути акумульовані гроші в цей фонд?

— Не думаю, що під обов’язкове медичне страхування створять новий фонд. Найімовірніше, єдиний адміністратор просто перерозподілить фінансові потоки без посилення навантаження на ФОП у межах існуючих зборів. Як варіант — держустанови страхуватимуть держслужбовців, Пенсійний фонд — пенсіонерів, а компанії — працівників. До речі, обов’язкове накопичувальне пенсійне страхування теж не призведе до посилення податкового навантаження на роботодавців. Просто в законі буде чітко визначено, що частину коштів, яку роботодавець зараз перераховує до Пенсійного фонду, успадкує певний працівник. Такий механізм буде економічно вигідний усім: і державі, і бізнесменам, і найманим працівникам.

Чому ж у такому разі не зробити обов’язкове пенсійне страхування просто добровільним і таким чином знизити навантаження на ФОП?

— Завдання номер один — фінансово зміцнити солідарну систему. До 2001 року в ній взагалі було неможливо розібратися, однак після персоніфікації рахунків ситуація трохи прояснилася...

Чому ви уникаєте відповіді?

— А ви впевнені в тому, що роботодавець перераховуватиме кошти на ваш персональний рахунок, якщо зробити обов’язкову систему добровільною?

Є впевненість, що, приміром, програма здешевлення іпотечних кредитів могла б бути альтернативною обов’язковому страхуванню, а в ідеалі економічну вигоду соціальних програм має визначати не держава, а безпосередньо учасники трудових відносин.

— По-перше, якщо найманий працівник добре заробляє, то йому ніхто не заважає збільшити відрахування на його персональний пенсійний рахунок. А по-друге, профспілка завжди може домовитися з роботодавцем про створення недержавного пенсійного фонду. Це право колективу. Зробити ж обов’язкову систему добровільною неможливо хоча б тому, що найманий працівник не може бути впевнений у тому, що до пенсії пропрацює в одній компанії.

Роботодавець, який створює корпоративний пенсійний фонд, зацікавлений у двох речах: мотивації найманих працівників та оптимізації податкових платежів. Чому держава обмежує розмір відрахувань до КНПФ лише 15% оподатковуваного прибутку, а акумульовані кошти не дозволяє повною мірою повертати в оборот підприємства? Може, чиновникам потрібно змінити ставлення до праці?

— Тему, яку ви порушуєте, ми активно обговорюємо з профспілками й асоціаціями роботодавців. Причому особисто мене як міністра цікавить не тільки і не стільки ця проблема, скільки робота державних соціальних фондів. Потрібно навести лад у цій сфері — результати перевірок КРУ підтверджують факти корупції, про які мене інформували, коли я працювала в парламенті. Директора Укрпротезу вже звільнено, призначено нового голову Фонду захисту інвалідів, є питання до Фонду соціального страхування на випадок безробіття... Я наполягатиму на тому, щоб міністерство могло реально, а не формально контролювати роботу соціальних фондів. Хіба це нормально, коли 15% бюджету фонду витрачається на створення комфортних умов праці для його співробітників? Крім того, центри зайнятості повинні мати стратегію співпраці з ВНЗ з організації робочих місць для випускників. Очолюючи корпорацію, я зіткнулася з тим, що жодна навчальна установа області не випускає технологів текстильного виробництва. Але ж такі фахівці затребувані! Нещодавно мені стало відомо про випадок, коли готували 19 перукарів для одного села з менш ніж сотнею мешканців. Такі лавочки потрібно прикривати.

Яких ще заходів Мінпраці вживає для підвищення рівня зайнятості у регіонах?

— Забезпечення мобільності робочої сили — одне з основних завдань. Найчастіше ті, хто їде на заробітки до столиці, не знають про запити ринку праці сусідніх міст та областей. Ми хочемо створити потужну інформаційну базу, яка дозволила б роботодавцям і найманим працівникам знаходити один одного.

На рівні райцентрів проблема безробіття впритул пов’язана з політикою місцевої влади, м’яко кажучи, не завжди лояльної до потенційних інвесторів. Керівників місцевих адміністрацій, викритих у самоправності, потрібно міняти.

Як довго ви розраховуєте пропрацювати міністром?

— Стільки, скільки потрібно для того, щоб реалізувати реформи. Перше, що здивувало, коли я очолила Мінпраці, — працівники дуже довго готували аналітику, яка містила конкретні цифри. З’ясувалося, що міністерство не робило бюджетних запитів під конкретні програми, а освоювало стільки коштів, скільки виділяв Мінфін. Схема має бути іншою: спочатку формується політика, визначаються цілі та етапи їх досягнення і тільки потім починається діалог з Мінфіном. Не можна ставити віз попереду коня. Якщо Мінпраці перетворити на касу, наповнення якої визначатимуть в інших відомствах, то про соціальну політику можна забути.

Кар’єра міністра

2007 р. — міністр праці та соціальної політики

2006 р. — народний депутат України

2005 р. — голова корпорації «Гуматекс»

2003 р. — голова спостережної ради ТОВ «Корпорація «Гуматекс»

2001 р. — начальник управління Держказначейства в АР Крим

1998 р. — міністр економіки, міністр фінансів АР Крим

1993 р. — начальник управління ПФУ в АР Крим

1991 р. — інспектор-кадровик, заступник начальника відділу надходження коштів і комерційної діяльності, в. о. начальника Кримського республіканського управління Пенсійного фонду України

1990 р. — юрисконсульт Кримського ОК ЛКСМУ

1979 р. — вихователь, секретар, завідувач канцелярієї, консультант Архангельського обласного суду

1978 р. — закінчила Архангельське педучилище 6 липня 1960 р. — народилася в Архангельську (Росія)

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар