Сфера впливу

Фас і анфас

В’ячеслав ДАРПІНЯНЦ

Реагуючи на команду «НАТО», опозиція блокує парламентську трибуну в інтересах коаліції

5 лютого на відкритті 2-ї сесії Верховної Ради 6-го скликання було все, що треба: в буфеті — хліб, у залі засідань — видовища. Стрижнем програми мало стати щорічне президентське звернення до народних депутатів, але Віктор Ющенко, пославшись на блокування парламентської трибуни опозицією, від’їхав до Швейцарії на церемонію підписання протоколу про прийняття України до СОТ. Порядок денний (його, зазначимо, ВР досі не затвердила) урізноманітнив спікер Арсеній Яценюк, який запропонував депутатам протягом одного дня не тільки уточнити час проведення референдуму щодо інтеграції України до НАТО і позбутися недоторканності, а ще й відкоригувати закон про держзакупівлі (скасувавши всі зміни, внесені до нього з січня 2005 року). Наслідки цієї нібито слушної ініціативи спікера були цілком прогнозованими: не тільки віце-президент Тендерної палати України Олександр Ткаченко з товаришами з КПУ, а й багато членів коаліції виявилися не готовими до роботи в такому режимі. Зачитавши перелік депутатів, які не зареєструвалися для голосування, спікер оштрафував відсутніх у залі Ахметова, Колесникова, Жванію, Буряка, Богатирьову і ще 63 прогульників, чим неабияк повеселив колег. А ось член БЮТ, вхожий до прем’єра Юлії Тимошенко, прокоментував ситуацію серйозно: «Парламентська криза інспірована з метою прикрити переговори керівництва Секретаріату президента і спонсорів Партії регіонів, які критично оцінюють шанси Януковича на майбутніх виборах глави держави». На підтвердження своїх слів народний депутат продемонстрував копію президентського указу № 61/2008 (від 29 січня), яким до Нацради з питань доброчинності «Зігрій любов’ю дитину» (голова — Віталіна Вікторівна Ющенко) був уведений Ринат Ахметов. Утім, «зігрівати любов’ю дитину» запропоновано не тільки Ахметову, а й Фірташу, Пінчуку, Боголюбову, Таруті, Ярославському, Клюєву, Новінському, Фельдману, Бойку, Буряку, Васадзе, Жеваго, Мхіторяну, Парцхаладзе, Порошенку, Шифріну, Янковському та іншим бізнесменам.

Так чи інакше парламент завантажений економічно проблемними і політично непрохідними проектами нормативних актів, на ухваленні яких наполягає президент, а йому опонують регіонали, не заважаючи спікеру виносити на голосування будь-які питання. Єдина вимога опозиції — картки депутатів БЮТ і НУ—НС не повинні спрацьовувати за відсутності їхніх власників у сесійному залі. Таким чином, перевибори до ВР навряд чи є самоціллю регіоналів, а кулуарні версії про те, що хтось розраховує на припинення повноважень парламенту, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не почнуться, не витримують жодної критики. По-перше, стаття 90 Конституції дає президенту право (не зобов’язує!) розпустити ВР. По-друге, відповідно до цієї ж статті повноваження парламенту, обраного на позачергових виборах, не можуть бути припинені протягом року. По-третє, якби опозиція була справді налаштована на перетворення ВР на неповноважний орган влади, то для цього регіоналам достатньо було б скласти повноваження (прецедент імплементації статті 82 Конституції створено у 2007 році). Нарешті, по-четверте, — і це, мабуть, головне, — як президент, так і лідери Партії регіонів не можуть не розуміти, що повернення грошей вкладникам Ощадбанку СРСР посилило електоральні позиції Юлії Тимошенко, а отже, перевибори принципово нічого не змінять.

Парадокс ситуації, яка склалася у ВР, полягає в тому, що ні президент, ні прем’єр всерйоз не зацікавлені у дієздатному парламенті. Річ у тому, що кількість суперечностей між Ющенком і Тимошенко на одиницю законодавчих ініціатив уже зашкалює, відповідно нормальна робота ВР винесла б сміття з кулуарної хати. Лише проектів про внесення змін до закону про держзакупівлі зареєстровано понад десяток. Умовно їх можна поділити на дві категорії: лобістів інтересів ТПУ (Яценко, Лукашук, Осика та інші — члени БЮТ) й опонентів палати (Ар’єв, Яценюк тощо — члени НУ—НС). Не знайдено компромісу між главою держави і прем’єр-міністром у питанні продажу блокуючих пакетів акцій п’яти обленерго (докладніше про конфлікт інтересів бізнесменів Костянтина Григоришина та Ігоря Коломойського — у статті «Контрольний конкурс», Контракти, № 4 від 28.01.2008 р.). Зависло питання про заміну голови Ощадбанку Анатолія Гулея на лояльного до Ющенка Олександра Морозова.

Безумовно, тимчасова недієздатність ВР не дає Тимошенко вирішити низку кадрових питань, зокрема офіційно звільнити Валентину Семенюк з посади голови Фонду держмайна і призначити натомість свою людину — Андрія Портнова. Однак навряд чи Юлія Володимирівна (якій, за великим рахунком, все одно, звідки балотуватися в президенти — з вулиці чи з крісла прем’єра) дуже стурбована тим, що її програма «Український прорив» не прийнята парламентом. Цей факт завжди можна інтерпретувати у своїх інтересах, визначивши крайніх — Секретаріат президента й опозиція заважають роботі уряду. Тимошенко, яка пообіцяла повернути вкладникам Ощадбанку СРСР усі їхні заощадження протягом двох років і вважає, що ця акція не прискорить інфляцію, влаштовує і закон про держбюджет-2008, відкоригувати який вимагає президент.

У Віктора Ющенка своя гра, у нього, на відміну від опозиції (що розпочала непотрібну їй блокаду трибуни, відреагувавши на команду «НАТО») і Тимошенко, є стратегія. Зараз у Секретаріаті президента готують текст нової Конституції, що істотно розширює повноваження глави держави. За однією з версій, документ затверджуватимуть не у ВР (хоча про це нібито домовляються Віктор Балога і Борис Колесников), а на всенародному референдумі (законопроект, який регламентує відповідну процедуру, зареєстровано). Поки що параліч ВР не просто створює передумови для ручного управління економікою, а й інституціонально дискредитує парламент. Імовірно, і цим розраховує скористатися керівництво президентського Секретаріату, яке всерйоз вважає, що трансформація Верховної Ради у двопалатний орган (на підставі нової Конституції, затвердженої на референдумі) і переобрання ВР у 2009-му (синхронно з президентськими виборами) є виходом з повільної політичної кризи, а не ударом по українській державності, який руйнує фундаментальний принцип — безперервності влади.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар