Сфера впливу

Комунальний господар

Розмовляла Наталія ГУЗЕНКО, фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Міністр з питань ЖКГ Олексій Кучеренко пояснив, чому рівень оплати комунальних послуг знизився до критичної позначки — 7%

10 секунд на Читання

В інтерв’ю Контрактам Олексій Кучеренко розповів про те, що

1) лобіює іпотечну програму для вкладників Ощадбанку СРСР

2) Мінрегіонбуд — це штучне утворення

3) ЖЕКи слід приватизувати

4) комунальні монополії потрібно акціонувати

Нафтогаз платить

Чи справді намір уряду компенсувати знецінені вклади через оплату житлово-комунальних послуг бюджетним коштом спровокував масові неплатежі?

— Так, правда. У деяких регіонах рівень оплати комунальних послуг знизився до критичної позначки 7%. Але ми все це відносимо на поточні витрати, тому, маючи право вимагати погашення заборгованості в судовому порядку, поки що намагаємося бути лояльними до громадян, які просто не зрозуміли, що Кабмін збирається списувати накопичені борги тільки тим вкладникам, які не мають поточної заборгованості за комунальними платежами.

А хто отримає компенсацію — Нафтогаз чи підприємства теплокомуненерго?

— Відповідний порядок ще не затверджено.

Які варіанти розглядаєте?

— Загалом, подібний механізм діяв у 2005 році, точніше він був відпрацьований, але його пізно почали впроваджувати. Зараз уряду треба поквапитися, оскільки цей механізм дозволить, зокрема, розрулити черги охочих повернути вклади...

Уточніть, будь ласка, з упровадженням якого саме механізму компенсацій слід поквапитися Кабміну?

— Давайте дочекаємося ухвалення відповідної постанови. Документ обговорюється, і я не хочу, щоб мої заяви вважали остаточними і такими, що не підлягають оскарженню... На мій погляд, потрібно стимулювати теплокомуненерго, але не прямо, а шляхом списання їхніх боргів перед НАК «Нафтогаз України».

НАК отримає живі гроші чи Кабмін просто спише заборгованість Нафтогазу перед держбюджетом?

— Можливі обидва варіанти. Причому я не виключаю, що Нафтогаз зможе закрити як прострочену заборгованість за податками і зборами, так і поточну. Однак — ще раз наголошую — остаточне рішення ще не прийнято. Уряд хоче зробити компенсаційну процедуру вигідною для всіх... Конкретно можу сказати, що на всі ці цілі, швидше за все, буде виділено не 14 млрд грн, як планували на початку січня, а 2 млрд. 12 млрд грн, імовірно, будуть направлені населенню дещо інакше. Цілком очевидно, що надто масштабна компенсація за рахунок комунальних платежів може розкрутити інфляцію — громадяни витратять заощаджені гроші в магазинах і на ринках. Особисто мені здається, що доцільно зв’язати 12 млрд грн, реалізувавши нарешті президентський указ про забезпечення громадян доступним житлом через іпотечні механізми. Це дозволило б залишити гроші в межах банківської системи і створити передумови, щоб вони працювали на благо громадян.

Кредитна історія

Тобто 12 млрд грн знецінених вкладів уряд спрямує на здешевлення іпотечних кредитів?

— Можливо, це звело б до нуля інфляційні ризики.

А ви вважаєте, що старим вкладникам потрібні іпотечні кредити?

— По-перше, ми нікому їх не нав’язуватимемо, а по-друге, багато хто відкривав вклади для своїх дітей та онуків.

У будь-якому разі є ризик появи структур, які оптом скуповуватимуть ощадкнижки в кращому разі за півціни.

— Ми це розуміємо, і якщо буде урядове рішення про затвердження іпотечної програми, зробимо все від нас залежне, щоб мінімізувати ці ризики. Хай там як, а держава має створити передумови для забезпечення громадян доступним житлом. Вважаю, що це значно ефективніше застосування бюджетних грошей, аніж пряме стимулювання споживання, яке загрожує інфляцією. До того ж розвиток іпотеки дасть хороший мультиплікативний ефект, адже відомо, що будівельна галузь є одним з локомотивів економіки. Хоча слід визнати, що між собівартістю квадратного метра житла у Києві та його ринковою ціною є серйозний розрив: у найкращому разі близько $2,5 тис. Відповідні суми осідають у кишенях комунальних чиновників... Один мій знайомий, власник будівельної компанії, показував розкладку за всіма, скажімо так, представницькими витратами.

Можете показати розкладку?

— Можу сказати, що насамперед потрібно демонополізувати ринки будматеріалів і спростити процедури землевідведень та видачі дозвільної документації. Інакше ми ніколи не наведемо порядок у будівельній галузі. Приміром, здешевлення іпотечного кредитування в межах реалізації програми будівництва доступного житла має бути спільною справою муніципалітетів і центру. Органи місцевої влади, зокрема, повинні забезпечити землевідведення і вирішити інфраструктурні питання, а центральної — запустити іпотечну програму. Нинішня система передачі квартир місцевій владі — це шлях у нікуди. У соціальні квартири селять дітей прокурорів і суддів, а не матерів-одиначок. Тоді як у держави немає і не буде коштів на будівництво не лише безплатного, а й дешевого житла. Це факт, і про це потрібно говорити прямо.

Похідна економіки

Чому про це говорите ви, а не міністр регіонального розвитку та будівництва?

— МінЖКГ і Мінрегіонбуд — штучні утворення, відкриті у 2007-му під конкретного віце-прем’єра Володимира Рибака. Думаю, рано чи пізно ми дійдемо до абсолютно логічного рішення: передати у відання одного міністерства напряму пов’язані питання будівництва і ЖКГ. А розвиток регіонів — це окрема тема, пов’язана не так з будівництвом, як з адміністративною реформою. Між іншим, створення Міністерства житлового розвитку передбачене урядовою програмою.

Вашу думку поділяють колеги?

— Я розмовляв на цю тему особисто з Юлією Володимирівною, але ми ще не довели, на що здатні. Прем’єру потрібні результати, вона не дуже вірить у різні теорії, і, на мій погляд, правильно робить.

Чим пояснюються розбіжності між Кабміном і президентським Секретаріатом?

— Загалом працюємо нормально, але не без шорсткостей. Вважаю, що ухвалення нового закону про Кабмін дозволить формалізувати відносини з Секретаріатом і парламентом.

Як довго розраховуєте пропрацювати на посаді міністра?

— Складно сказати, уряд працює в умовах політичних ризиків, але і прем’єр, і міністри намагаються займатися ділом.

Чому ви пройшли у ВР і були призначені міністром за квотою НУ—НС, а не БЮТ, який фінансував ваш знайомий Костянтин Жеваго?

— Я в бізнесі починаючи з 1990 року (приблизно тоді й познайомився з Жеваго), але з приходом на держслужбу відійшов від підприємницької діяльності. Загалом особисто мені здається, що бізнесменам у політиці не місце. Я про це говорив і Костянтину, з яким ми раніше дружили (останнім часом спілкуємося не так тісно). А в команду Ющенка я потрапив у 2000 році, коли він рекомендував мене на посаду губернатора.

Коли і наскільки зростуть ціни на газ для теплокомуненерго і населення?

— Остаточне рішення буде прийнято після того, як з’ясується реальне фінансове становище Нафтогазу. Щоправда, уже зараз можу сказати, що обійти підвищення цін не вдасться. Відповідно завдання держави — забезпечити адекватний приріст доходів громадян. Взагалі настав час припинити гратися з тарифами з метою отримання політичних дивідендів. Інакше рано чи пізно українці, як і громадяни деяких інших менш розвинених країн, сидітимуть зимовими вечорами без тепла і світла, я вже не кажу про НАК, яка щороку змушена перепродувати 10 млрд кубометрів імпортного газу собі на збиток. Перед нашим міністерством поставлено два завдання: уніфікувати тарифи і стимулювати впровадження енергозберігаючих технологій у ЖКГ. Це раніше, коли газ коштував копійки, про енергозбереження ніхто не говорив. Хоча, пригадую, диктор Ігор Кирилов цікавився перед трансляцією чергового випуску новин, чи не забули громадяни вимкнути світло в інших кімнатах... Упровадження нових технологій у ЖКГ — це нерозв’язне для держави завдання, ми маємо залучити реальних інвесторів у комунальний сектор. Приміром, власники Криворіжсталі або ММК ім. Ілліча самі впроваджують енергозберігаючі технології. Почати потрібно з приватизації ЖЕКів.

ЖКГ-розпродаж

Коли і яким чином ви почнете приватизувати ЖЕКи?

— Насамперед треба зрозуміти, що ці унікальні контори — не просто важка спадщина радянської епохи, наші ЖЕКи уповноважені самі і надавати, і замовляти послуги. Хоча реально на цьому роблять бізнес навіть не ЖЕКи, а муніципалітети, які контролюють фінансові потоки, але не несуть жодної відповідальності за те, що відбувається в секторі ЖКГ. Навряд чи я помилюся, припустивши, що практично всі квартири в кожному будинку приватизовані. Фактично це означає, що мешканці можуть де-юре відмовитися від послуг ЖЕКів. Однак створення об’єднань власників багатоквартирних будинків (ОВББ) в Україні буксує, мешканці не хочуть об’єднуватися. На мій погляд, у цьому винні органи місцевого самоврядування, які не роз’яснили громадянам переваг ОВББ. Річ у тому, що мерам невигідно змінювати нинішню систему розподілу коштів. Крім того, потрібно враховувати, що ЖЕКи — прекрасний інструмент передвиборчої агітації.

Думаю, що процес створення ОВББ можна каталізувати двома способами. Перший — оформити у власність об’єднань мешканців сходові майданчики, прилеглі до будинку ділянки тощо (за попередніми оцінками, цю форму спільного володіння вдасться закріпити щонайбільше у 30-35% будинків). Другий спосіб — залишити будинки на балансах муніципалітетів, а комунальну владу стимулювати до організації ОВББ централізованим бюджетним фінансуванням, приміром, енергозберігаючих програм. Головне, щоб ОВББ могли реально вибрати, у кого купувати ту чи іншу послугу. Одна справа — природні монополії: зрозуміло, що постачальниками електрики, води, газу будуть відповідні комунальні підприємства, від цього нікуди не підеш. Зовсім інша — ремонт будинків і ліфтів, вивезення сміття, прибирання під’їздів: на мій погляд, мешканці самі мають право вибирати компанії, які всім цим займаються. До речі, непогано було б, якби Антимонопольний комітет проаналізував ситуацію на ринках цих послуг. Причому мери міст і депутати міськрад повинні сприяти конкуренції у відповідних сегментах, а держава, своєю чергою, допомагати грішми. Важливо також, щоб громадяни мали можливість переобирати тих мерів, які підминають під себе комунальні монополії. Відповідні корективи до закону про місцеве самоврядування уряд уже готує.

Чи готова держава до того, що ОВББ очолять люди, пов’язані з місцевою владою і керівництвом комунальних підприємств?

— Якщо до цього не підготуватися, доведеться нескінченно лити на комунальний млин бюджетні гроші. Ми хочемо створити житлово-комунальну інспекцію, але слід розуміти, що контрольні можливості не безмежні. Було б непогано, якби учасники ОВББ самі контролювали підрядчиків.

Коли буде скасовано мораторій на приватизацію комунальних підприємств?

— Спершу потрібно підготувати об’єкти до продажу — акціонувати, а також уніфікувати й упорядкувати тарифи. В ідеалі — виставити на конкурсні торги 49% пакети акцій, залишивши муніципалітетам контроль над компаніями. Якщо інвестори не погодяться на такий варіант, доцільно здавати об’єкти у концесію, але спершу потрібно створити відповідну нормативну базу, інакше можна зіткнутися з прихованою приватизацією. Загалом прибуткові комунальні підприємства я притримав би.

А хто ж, на вашу думку, купуватиме збиткові?

— Щось подібне говорили у 1998 році про обленерго, розпродуючи їх за безцінь. Зараз кожне коштує по $200-300 млн, а боротьба за них триває досі. Те саме буде з міськими мережами, і в цьому контексті було б справедливо, якби в процесі продажу комунальних підприємств частину акцій продали за пільговими цінами населенню, до речі, саме так роблять у Європі. Приміром, акції Київводоканалу могли б бути чудовим інструментом для інвестицій власників вкладів Ощадбанку СРСР. Такі інвестори, по-перше, отримали б доступ до інформації про фінансове становище комунальних підприємств, а по-друге, більш вчасно, ніж зараз, оплачували б їхні послуги. Такі схеми практикують у багатьох країнах світу. Щоправда, в Україні на деякий час потрібно буде заборонити вільний обіг цих акцій, інакше їх скуплять за безцінь, як колись ваучери і земельні паї.

---

Кар’єра міністра

2007 р. — міністр з питань ЖКГ України

2004 р. — народний депутат

2002 р. — президент ХК «АвтоКрАЗ»

2000 р. — губернатор Запорізької області

1998 р. — народний депутат

1997 р. — голова правління АТЗТ «Інтергаз»

1995 р. — голова СР Полтавського ГЗК

1993 р. — гендиректор СП «Інтеркас-Київ»

1988 р. — директор комп’ютерного клубу «Київ»

1983 р. — науковий співробітник Інституту кібернетики імені В. М. Глушкова

1983 р. — закінчив КДУ ім. Т. Г. Шевченка

3 квітня 1961 р. — народився у Вінниці

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар