Панорама

Таємниця маркетолога

Дмитро ФІОНІК

Про маркетинг. Якби маркетологи були тими, за кого себе видають, їх варто було б ізолювати від суспільства.

Припускають, що вони можуть створити у споживача якусь потребу, а потім її наполегливо задовольняти. По суті, це обман — навіяти людині, що вона не може жити без якихось спеціально знежирених сухариків, а потім її цими сухариками (за її ж гроші) годувати до повного виснаження. Словом, це був би соціально небезпечний вид діяльності.

Але маркетологи наполягають на своєму і навіть вдають, що маркетинг — це наука «про процес створення і просування товару». Розробка бренда, створення іміджу, реклама, піар є складовими цього процесу. За бажання в нього можна запхати навіть таке поняття, як «корпоративна культура». Але при чому ж тут, власне, наука? Певний стосунок до неї мають хіба що вічно втомлені люди з відділів маркетингових досліджень — вони принаймні можуть провести опитування і намалювати якісь таблиці. Решта учасників процесу діють суто шаманськими методами. У цьому і не тільки в цьому маркетинг ближчий до примітивної релігії, ніж до науки. До речі, щось релігійне є не тільки в текстах всесвітньо визнаних бізнес-гуру, а й в очах безробітних, що працюють на ниві багаторівневого маркетингу.

Нещодавно мені до рук потрапила книга про брендинг. Читати я її, звісно, не став, але автоанотацію переглянув. Мене потішила відвертість авторів, які заявили буквально таке: «На жаль, ми — не боги, ми лише жерці. Ми жерці релігії на ім’я «Споживання», і ця релігія далека від гуманності («Бренд: бойова машина бізнесу» Тамберг Віктор, Бидьїн Андрій)».

Виходить, що насправді маркетинг — це деструктивна, але безпечна секта. Безпечна, тому що їхнє примхливе і нелогічне божество не надто прихильне до своїх служителів. Ну хоча б тому, що під час економічних криз першими роботу втрачають саме жерці маркетингу — рекламісти, піарники, брендологи та ін. Щоправда, коли кризи змінюються зростанням, служителі споживання знову виходять на полювання. Вони жадають жертв, і ними стають ні в чому не винні бізнесмени, що викидають на вітер мільйонні бюджети (піар, BTL-акції, реклама). Але будемо справедливими: самим служителям суспільства споживання не так вже й багато перепадає від цих бюджетів — рідко хто з них стає мільйонером чи просто багатою людиною.

Річ у тому, що гроші для маркетологів не головне, вони отримують зарплату про людське око. І працюють не заради грошей, у них таємна місія: маркетологи послані стежити за тим, щоб окремі бізнесмени не багатіли надто швидко. Якщо чиєсь виробництво набирає обертів, маркетологи-розорителі вирушають до нього. Зазвичай маркетологи справляються зі своєю місією — бюджети помітно худнуть, і бізнесменам не залишається нічого іншого, як перейти на свої ж хитро знежирені сухарики. Так настають баланс і справедливість. До наступного економічного зростання.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар