Панорама

Піррові перемоги

Володимир ЗОЛОТОРЬОВ

про наслідки коаліції. Коаліцію більшості створено і таким чином пройдено перший і найвідповідальніший етап переформатування української влади під стандарти політреформи.

Щоправда, проблеми на цьому не закінчуються, а тільки починаються. З-поміж багатьох чинників, які впливатимуть на розвиток подій і поведінку їхніх учасників, поки що відзначимо три.

Перший — «заклята дружба» Нашої України і БЮТ. Причини далеко не в особистій ворожості та конкуренції між окремими персонами, а в схожій логіці походження та існування цих партій. Обидві структури виникли «під лідера», це партії «однієї перемоги» — перемоги їхнього лідера. Перемога є першою й останньою метою структур такого типу. Однак переможців не може бути двоє. Хай там що говорять, ворожнеча БЮТ і Нашої України — це конкуренція між Ющенком і Тимошенко, президентом і прем’єром. Ця конкуренція буде головним чинником нестабільності всередині правлячої коаліції.

Оскільки остаточної перемоги не досягнуто, виникає спокуса «підправити» правила гри таким чином, щоб перемога була якщо не цілковитою, то хоча б значною. Це другий чинник, який впливатиме на поводження політичних гравців. Віктор Андрійович завжди прохолодно ставився до політреформи, що обмежує повноваження президента. Не випадково він одним із пріоритетних завдань вважає формування Конституційного Суду — не в останню чергу для того, щоб спробувати через цей орган скоригувати зміст реформи. Зазначимо, що наразі перемога дісталася Тимошенко.

Прем’єр-міністра, призначеного парламентом, не може звільнити президент. Та й сама Рада може порушити і актуалізувати питання про відставку уряду не більш ніж один раз за сесію, плюс парламент не може цього робити рік після затвердження програми Кабінету і в останній рік повноважень. Таким чином, прем’єр стає фактично невразливою фігурою і володіє при цьому практично повною політекономічною владою. Відповідно Наша Україна зацікавлена в такому коригуванні реформи, щоб позбавити прем’єра цих привілеїв, БЮТ перетвориться тепер на прихильника конституційної непорушності, і обидві партії намагатимуться залучити на свою сторону «регіони».

Нарешті, третій чинник — Партія регіонів в опозиції. Явище цікаве не стільки з погляду поточної політики, стільки як певний політико-соціальний експеримент. Хазяйновиті дядьки і «бритої» зовнішності суб’єкти з цієї партії ну ніяк не уявляли себе в опозиції.

Для них політика і бізнес — це синоніми, і уявити себе поза якою-небудь посадою, що необхідна для розвитку власного бізнесу, вони просто не в змозі. Власне, для багатьох сенс депутатського мандата полягає тільки в можливості впливати на ухвалення економічних рішень. Тому ми можемо стати свідками поступового розмивання цієї фракції.

Ймовірно, що процес цей буде непростим і супроводжуватиметься численними скандалами. Не виключено також те, що в його підсумку може оформитися якесь політичне ядро, якого досі були позбавлені східні регіони, еліта котрих використовувала політику тільки як економічний інструмент. Швидше за все, це ядро нарешті сформулює певну ідеологію, яку схід зможе протиставити заходу. У цьому є і позитивний, і негативний боки, але краще, щоб цей процес почався якомога раніше і пройшов якомога безболісніше.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар