Легенда Fender. Виробник культових гітар продається за $500 млн

Дмитро Крапивенко

Відомий виробник гітар — корпорація Fender — продовжує «робити історію» і в добу електронної музики. Компанія вчетверте змінює власників, але не втрачає своєї інвестиційної привабливості.

Лео Фендер та інші

Гітару марки Fender мали рок-ідоли Джиммі Гендрікс, Ерік Клептон і Курт Кобейн. Радянські андеграундні рокери про легендарний Fender Stratocaster могли тільки мріяти й не раз згадували «заморський інструмент» у своїх опусах здебільшого в іронічному контексті. Свій Fender є навіть у британського прем’єра Тоні Блера — замолоду він не цурався модної музики і грав у любительському рок-гурті. Про це йому два роки тому нагадала корпорація Fender Musical Instrument і презентувала Блеру доволі «круту» гітару. Зараз менеджмент корпорації торгує розкрученим ім’ям: не важливо, якої модифікації гітара чи звукопідсилювач, важливо, щоб він належав до торгової марки Fender і супроводжувався слоганом «We made history» («Ми робимо історію») — у професійних колах успіх гарантований. м’я, точніше прізвище, каліфорнійського винахідника Лео Фендера живе і перемагає, хоча він вже дуже давно не має до цього жодного стосунку.

Свої перші експерименти зі звуковою апаратурою та гітарами Лео Фендер розпочав ще в 40-х роках минулого століття. У ті часи він мав невелику крамничку радіотоварів і на дозвіллі сам полюбляв побавитися з апаратурою. У Лео був приятель Клейтон Кауфманн, разом з яким вони вже 1944 року запатентували дошку зі звукознімачем і зареєстрували фірму К&F, що спеціалізувалася на виробництві гавайських гітар і лампових підсилювачів. Кауфман скоро розчарувався у винахідництві, а Фендер самотужки таки зміг довершити конструкцію, яка згодом стала революційною: гавайська гітара із суцільною декою, на яку встановлено звукознімач. Відомою у США фірма Fender стала вже 1949 року. Проте невтомний Лео продовжував експериментувати, і 1950 року було презентовано гітару марки Esquire, яка з часом стала легендою рок-н-ролу. Конструкція перших інструментів була недосконалою, і Фендеру нерідко доводилося працювати з поверненим споживачами товаром. Не все гаразд було і в царині авторських прав: як тільки Фендер презентував гітару Broadcaster, з’ясувалося, що знаний виробник музичних інструментів Gretsch вже використовував аналогічну торгову марку.

15 травня 1954 року стало зоряним часом для Лео Фендера — він презентував гітару Fender Stratocaster — надпопулярну, оспівану в піснях модель, яку згодом багато разів підроблятимуть численні «пірати» з багатьох країн світу. Та Фендер недовго тішився своєю славою. Коли на велику музичну сцену вийшло покоління хіпі і вдарило на всю міць по струнах Fender, Лео вже був тяжко хворий. Він не міг далі керувати фірмою і 1965 року продав свій бізнес, а з ним й ім’я Fender корпорації CBS.

Договір Фендера з представниками CBS — це більше, ніж просто комерційна угода. Цей документ швидше нагадував пакт про капітуляцію в безнадійно програній війні. За $13 млн Лео не тільки відмовився від будь-яких прав на марку Fender, а й зобов’язався протягом десяти років не займатися виробництвом гітар. Коли минув «мораторій», Лео Фендер таки повернувся до улюбленої справи. Щоправда, такого успіху, як у 50-х роках, вже не було. Фендер заснував фірму Music Man, яка попервах у деяких категоріях могла навіть потіснити CBS, але згодом Лео відійшов від справ, залишивши по собі ще одну компанію — Ernie Ball Musicman, яка виробляє інструменти для гітаристів-початківців. Сам Лео Фендер помер 1991 року. За легендою, він зустрів смерть гідно — з посмішкою на вустах, тримаючи в руках одну зі своїх улюблених гітар.

В обіймах CBS

Лео Фендер був винахідником-ремісником, він нерідко ігнорував принципи корпоративного бізнесу. Гітари його виробництва були виправдано дорогими: інструменти виготовляли тільки з вільхи та ясеня, технологія виробництва була витонченою і потребувала кропіткої майстерної роботи. У 50-х роках Фендеру нічого було турбуватися про величезні обсяги продажу, тому що: його невелика фірма і без того давала непогані прибутки.

Менеджмент компанії CBS ставив перед собою зовсім інші завдання: розгорнути масштабне виробництво Fender (часом CBS продавала по 40 тис. гітар на рік). Корпоративний «стрибок» серйозно зашкодив репутації Fender. CBS намагалася зробити виробництво гітар дешевшим — шляхетні вільха та ясен поступилися тополі та іншим «плебейським» комбінаціям. У результаті акустичні характеристики гітар Fender значно погіршилися. Виробництво частково було перенесено до Мексики та Південної Кореї — тамтешній Fender викликав багато нарікань з боку музикантів. Нині колекціонери застерігають колег від придбання гітар відомої марки виробництва 1979-1982 років — саме в цей період під маркою Fender продавалися дуже неякісні інструменти.

Утім, перебування Fender під опікою CBS не можна назвати суцільною чорною смугою. Нові дизайнери непогано поімпровізували із зовнішнім виглядом гітар, і 1982 року було презентовано серію гітар Vintage Reissue, яку високо цінували музиканти.

Шляхом поглинань

Ще на початку 80-х директор Fender Вільям Шульц звернувся до керівництва корпорації CBS з проханням продати йому «фендерівську» компанію. У CBS ворожо поставилися до цих намірів, але згодом керівництво корпорації таки вирішило погодитись, і 1985 року компанію Fender було виставлено на аукціон. На торги поквапився завітати Вільям Шульц, який і запропонував найвищу ціну — «магічну» суму $13 млн.

Шульц постійно повторював, що прагне відродити легенду. Йому справді вдалося досягнути чималих успіхів: вже 1987 року припинилися масові нарікання на якість гітар Fender. Новий власник компанії змінив пріоритети: з конвеєрного виробництва він переорієнтувався на індивідуальне. З 1987 року провідні гітаристи всього світу звертаються до фахівців Fender з проханням зробити ексклюзивний інструмент. Прибутки від цього компанія має чималі, та й імідж Fender як гітар рок-зірок знову ж таки підтримується. Однак Шульц не мав на меті обмежуватися «елітарністю»: для гітаристів-новачків розроблено спеціальну серію Fender Squier. Він не відмовився від виробничих потужностей у Мексиці, але встановив за ними жорсткіший контроль і постачає на тамтешні заводи матеріали із США.

Протягом останніх років Fender значно розширила свій бізнес. Навесні 2002 року вона придбала в компанії AKAI права на торгову марку JACKSON/CHARVEL, таким чином значно посиливши свої позиції на «гітарному» ринку. Не менш знаковим стало поглинання з боку Fender свого колишнього конкурента — компанії Gretsch, тієї самої, з якою свого часу сперечався Лео Фендер щодо права на використання торгової марки Broadcaster. Fender дістала доволі значний трофей: гітари та бас-гітари Gretsch, гітари SynchromaticR, ElectromaticR, а також звукопідсилювачі й аксесуари марки Gretsch.

Вочевидь, Вільям Шульц впорався зі своїм завданням: відродив легенду й підсилив компанію Fender кількома дуже потужними брендами. Настав час вигідно продати бізнес: нинішній власник Fender хоче продати корпорацію Fender Musical Instrument за $500 млрд.

---

«Оператори» Fender

гітаристи Джиммі Гендрікс, Ерік Клептон, Бадді Гай, Девід Гілмур (Pink Floyd), Маркус Міллер, Рокко Бек, Курт Кобейн, Джеймс Бартон.

Лео Фендер

1909 р. — народився у м. Фуллертон (Каліфорнія);

1944 р. — разом з Клейтоном Кауфманном конструюють гітару зі звукознімачем;

1946 р. — створено компанію Fender Electric Instrument Company;

1950 р. — презентує гітару марки Esquire;

1951 р. — з’являється гітара Telecaster;

1954 р. — у продажу з’явилася Stratocaster — найпопулярніша модель Fender;

1965 р. — Лео Фендер продає свій бізнес корпорації CBS;

1976 р. — після тривалої хвороби Фендер повертається в бізнес і створює компанію Music Man, яка згодом перетворилася на корпорацію Ernie Ball Musicman, що також спеціалізується на виробництві гітар;

кінець 70-х — створює у Фуллертоні компанію G&L, яка випускала гітари марки ASAT та Legacy;

1991 р. — Лео Фендер помер, його ім’ям названо не тільки компанію Fender, а й вулицю в його рідному місті Фуллертон.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар