Фінанси

«Кан­то­ра» пи­ше...

Оль­га ШВА­ГУ­ЛЯК-ШОС­ТАК

Виразна тенденція до скорочення пунктів обміну валюти, які за десяток років створили окрему нішу на ринку фінансових послуг, нині викликає застереження щодо перспектив розвитку цього бізнесу.

РРО «нарахує» обмінникам по $1000

За прогнозами експертів, низькорентабельні обмінники найближчим часом таки змушені будуть закритися, тоді як високоприбуткові «кантори» працюватимуть принаймні всю наступну п’ятирічку. Заробляти вони зможуть за рахунок сходження з дистанції конкурентів та збільшення розміру маржі, звичайно, якщо Нацбанк дозволить...

«Золота» пора обмінників припала на середину 90-х років. Тоді ліберальна фінансова політика держави, нестійкість національної валюти, яку громадяни поспішали поміняти на тверді «зелені», та відносно невелика кількість конкурентів дозволяли обмінникам заробляти щомісяця в межах $2000.

Фінансові проблеми у «канторів», які працюють на агентських угодах з банками, почалися наприкінці минулого року, коли НБУ кардинально змінив правила гри для обмінників: суттєво збільшив плату за свідоцтво і вартість узгодження агентської угоди (ця вимога не поширюється на банківські обмінники) — з 240 до 6120 грн. А?додаткове фінансове навантаження на каси обмінників «накинув» державний бюджет — головний фінансовий документ на 2004 рік передбачає нову вартість патента: замість 320 грн за місяць до 960 грн. Причому з авансовою проплатою на три місяці вперед (2280 грн).

Ще одним цвяхом у «труну» більшості обмінників стане вимога про оснащення їх з 1 березня 2004 року спеціалізованими реєстраторами розрахункових операцій. Фахівці підрахували: якщо до нового РРО, який коштує від $500 до 800, додати вартість необхідного ліцензійного програмного забезпечення і нового комп’ютера («давні» — 286-ті, та 386-ті машини не зможуть працювати з новим програмним продуктом), то в модернізацію обмінника доведеться вкласти орієнтовно $1000.

Експерти вважають, що ця новація є додатковим податком на «кантори» і не виправдана ні законодавчо, ні технологічно. По-перше, чинне законодавство до РРО зараховує й електронний контрольно-касовий апарат, і електронний контрольно-касовий реєстратор, і комп’ютерно-касову систему, якою сьогодні користуються «кантори». А по-друге, в комп’ютерах є фіскальна пам’ять, яка дає змогу контролювати обмінні операції.

Темпи закриття в регіонах — 100?обмінників?за рік

Додаткові фінансові витрати на утримання обмінника вже змусили великі мережі, які працюють на агентських засадах, скоротити кількість «канторів». Зокрема, львівська «НТОН-груп», яка на кінець 2003 року мала 47 пунктів обміну валюти, сьогодні нараховує лише 32. Зараз до закриття готуються ще п’ять «нтонівських» обмінників.

«Кантори» сьогодні перебувають на тій межі рентабельності, що й кинути важко, і нести шкода, — наголошує Володимир Терешко, генеральний директор «НТОН-груп». — Закривати їх не з руки з однієї причини: є клієнти, які звикли до географії фірмових обмінників, і за нашого розгалуженого бізнесу — мобільна телефонія, салони мод, готелі, піцерії — пункти обміну валюти стали для споживачів додатковою зручною послугою».

За останні два роки «Кредит Банк (Україна)», який досить активно працював з агентами, закрив понад півтори сотні пунктів обміну валюти в Україні. Щоправда, відношення «чужих» пунктів обміну до власних в «Кредит Банку (Україна)» все одно залишається на користь партнерів: з 202 обмінників 112 — агентських і 90 — своїх.

АППБ «Аваль», ПриватБанк узагалі перестали працювати з пунктами обміну валюти агентів.

«Ми не працюємо з агентськими обмінниками вже років п’ять, — наголосив Микола Вознюк, директор Львівської обласної дирекції «Авалю». — Банк відповідає за роботу обмінника-«агента» й отримує від нього незначні комісійні — в межах 100 у. о. на місяць. Це зайві клопоти: додаткова відповідальність за збереження коштів, контроль за рухом капіталу, інкасація тощо. Фінансові установи, які не мали своєї розгалуженої мережі, мусили цим займатися. А в нас у кожному відділенні, яких в Україні налічується понад 1200, є каса, що здійснює, зокрема, і обмін валюти».

Загалом кількість пунктів обміну валют за 2003 рік лише у Львівській області скоротилася майже на чверть — на 100 одиниць (за даними управління Національного банку України у Львівській області зараз тут нараховується 339 обмінників, у тому числі 316 таких, що працюють на агентських угодах). Аналогічна ситуація і в інших регіонах.

Окрім посилення вимог технічного і документального забезпечення безпосередньо до пунктів причиною закриття «канторів» стала також жорсткіша позиція Нацбанку до уповноважених банків, які контролюють діяльність обмінних пунктів. Кількість «канторів», яких нині в Україні налічується 3700-3800, за прогнозами НБУ, й надалі зменшуватиметься. На думку банкірів, якщо сьогодні обмінник отримує менше ніж $300 чистого доходу в місяць, то він є кандидатом на закриття.

Шанси — у модернізованих та клієнтів банків

Власники «агентських» пунктів, з якими спілкувалися «Контракти», одностайно переконані, що головною метою економічного тиску на обмінники є прагнення банків прибрати з ринку конкурентів. Заради збільшення своїх обігів пункти працюють з меншою маржею, тоді як банки намагаються отримувати вищі комісійні за обмінні операції. Понад те, мовляв, фінустанови використали дрібних партнерів як маркетинговий індикатор для визначення найдохідніших точок. І тепер на найбільш «хлібних» місцях, які легко можна відстежити за звітністю «канторів», фінустанови відкривають свої відділення-філії з віконцями обмінних операцій.

У загнаних у глухий кут власників «канторів» залишилося два шляхи виживання: модернізовуватися і набувати нових клієнтів, яких «рідний» банк люб’язно стимулюватиме агентськими угодами як додатковою послугою. А пізніше, коли довкола конкурентів поменшає, збільшувати комісійні від обмінних операцій.

За словами Степана Кубіва, голови правління «Кредит Банку (Україна)», його установа підтримуватиме дві категорії обмінних пунктів — старих клієнтів, яким не відмовиш в агентських угодах, та тих, хто вирішив займатися турбізнесом, утримувати готель чи спеціалізується на консалтингових послугах для іноземних фірм тощо. Тобто в цьому контексті обмінник трансформуватиметься в дотичний до інших бізнесів сервіс і надаватиме додаткову послугу клієнтам. Хоча в перспективі, на думку банкіра, перехід на безготівку і розвиток «карткової» культури, яка в сусідній Польщі вже вийшла на рівень 3-4 пластикових «гаманців» на одного громадянина, виштовхнуть обмінники з ринку. Але це станеться не швидше ніж через 3-5 років.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар