Фінанси

Всупереч традиціям

Олександр ГОДОВИЧЕНКО

Банки почали видавати фінансування під дебіторську заборгованість

Валентина Жуковська

У межах механізму факторингу банки видають гроші під традиційно ризикову дебіторську заборгованість. Уперше цю послугу в Україні почали надавати 2001 року, але сьогодні вже кілька найбільших компаній почали застосовувати її в роботі. Принципова особливість факторингу — можливість гігантськими темпами наростити обсяги реалізації, отримуючи від банку гроші відразу після пред’явлення накладної на відвантаження товару, зроблене на умовах відстрочки платежу.

Ще два роки тому про це могли лише мріяти і банки, і їхні клієнти. На сьогодні факторинг — найкращий спосіб знайти гроші, коли всі інші варіанти випробувано. Достатньо пред’явити банку наявну дебіторську заборгованість й одразу отримати до 80% її суми, а решту — після погашення «дебіторки».

Уявіть собі велику гуртову торгову компанію чи виробника молочних продуктів. До них приходять покупці — дрібні й середні торгівці — і просять продати їм товар з відстрочкою платежу. Відмовити їм не можна, інакше вони підуть до іншого постачальника. Однак виникає дефіцит оборотних коштів — треба закуповувати новий товар чи фінансувати його виробництво, а оплата за продані партії ще не надійшла.

До 2001 року, коли вперше в Україні почали надавати послугу факторингу, послідовність дій великих постачальників була такою. Спочатку, коли розрив між відвантаженням товару і його оплатою становить близько двох тижнів, багато хто з них домовлявся про відповідну відстрочку платежу вже зі своїми постачальниками. Однак згодом, коли покупці стали просити про «подовження» строку між отриманням товару і його оплатою, виникла проблема. Виробники сировини та комплектуючих відмовлялися давати виробникам товарні кредити на таких самих привабливих умовах, як своєму роздробу.

Проте відмовити клієнту — часто означає втратити його. Раніше великі постачальники фінансували відстрочку власними коштами. Якщо ті закінчувалися, компанія зверталася до банку за кредитами. При цьому як застава оформлялися основні фонди, напівфабрикати й інше — у кого що було. Але коли не залишалося ні власних резервів, ні предметів, придатних для передачі в заставу, виникала міні-криза. Якщо приходили нові покупці з проханням про відстрочку, доводилося їм відмовляти. Новий фінансовий інструмент, який розв’язував би цю проблему, був зобов’язаний з’явитися. І він виник.

Факторинг дозволив ввести в дію нове джерело отримання коштів — дебіторську заборгованість, яку банки традиційно не враховують. Є таке правило: у разі проблем з підприємством «дебіторка» вмить випаровується, а «кредиторка» залишається. Всупереч цьому, факторинг є фінансуванням дебіторської заборгованості на термін до кількох місяців.

«Факторингу передувала така форма розрахунків, як облік авальованих векселів (аваль — це поручництво, за яким банк бере на себе відповідальність за виконання векселедавцем його зобов’язань за векселем), — розповідає заступник голови Укрсоцбанку Валентина Жуковська. — Виявилося, що багато підприємств беруть гроші для фінансування дебіторської заборгованості. Традиційними клієнтами Укрсоцбанку є торгівельні підприємства, і згодом почали збиратися до нас з проханням щось вигадати. Так уперше в країні з’явився продукт — облік аваль-векселів. Одержувач товару виписував на ім’я продавця вексель, який Укрсоцбанк авалював. Продавець приносив цей вексель, банк робив облік, і той отримував живі гроші. А вже 2001 року ми вперше в Україні стали надавати послугу факторингу».

Юридично операція виглядає як перевідступання прав вимоги. Продавець укладає з банком генеральну угоду про факторинг. Здійснюється постачання товару зі стандартною відстрочкою платежу. Потім продавець приходить у банк і в обмін на відвантажувальні документи отримує 80% зазначеної в них суми. А покупець повідомляється листом, що його дебіторську заборгованість перевідступлено і він тепер має платити на користь банку-фактора. Після закінчення зазначеного терміну продавець отримує суму, що залишилася після вирахування комісійних.

Таким чином, факторинг дозволяє практично вмить компенсувати брак оборотних коштів і не припиняти роботу з новими клієнтами.

Єдиним і головним недоліком факторингу є його ціна, яка трохи вища від ставки за кредитом. Ця плата складається з двох частин: власне відсотків за позикою і комісійних за послуги банку з адміністрування дебіторської заборгованості. Це означає, що, після того як банк фактично кредитує продавця на підставі лише відвантажувальних документів, він постійно відстежує всі операції, за якими клієнт надав відстрочку платежу. А це можуть бути сотні операцій, і зазвичай банк допомагає продавцеві грамотно керувати фінансовими потоками, що виникають. Іноді саме вони допомагають виявити на ранньому етапі можливі проблеми, пов’язані з неплатежами.

І все-таки додаткові витрати непорівнянні з потенційними вигодами використання факторингу. Надбавка за адміністрування становить 0,5-1% обороту залежно від суми боргу і терміну відстрочки платежу, що надається покупцям. За рахунок нарощування обсягів збуту можна з лихвою перекрити ці невеликі витрати.

За новим Цивільним кодексом факторинг належить до банківських операцій. Однак у фінансовій сфері надання цієї послуги все ще непопулярне через підвищені ризики, пов’язані з адмініструванням дебіторської заборгованості.

На сьогодні факторингом займаються дві установи — Укрсоцбанк і ТАС-Комерцбанк. Кожен з них має частку ринку, яка відповідає їхнім фінансовим можливостям і мережі відділень. Зрозуміло, левова частина факторингових операцій припадає на розгалужену мережу Укрсоцбанку, який традиційно зайнятий обслуговуванням торгівлі. Не секрет, що підприємства саме цієї галузі характеризуються великими оборотами за невеликих розмірів власних коштів.

Загалом використання факторингу в Україні розпочалося лише 2001 року. Поки що його в роботі використовують частіше великі компанії — «Київ-Конті», «Верес», «Спринтер» (гуртова торгівля продукцією Kraft Foods). Проте, враховуючи потенційні вигоди від використання факторингу, варто очікувати зростання популярності послуги в найближчі кілька років.

Відповідь на запитання: використовувати факторинг чи ні — полягає в політиці розвитку компанії. Якщо обсяги її збуту не схильні до різких змін, то для фінансування тимчасової нестачі оборотних коштів краще використовувати банківський кредит. Хоча при цьому доводиться розв’язувати низку проблем з оформлення застави, подачі й оформлення великої кількості документів, позика є дешевшою на суму збору за адміністрування.

Факторинг — це продукт для швидкозростаючих компаній, де невеликі додаткові витрати легко втрачаються в обороті, що збільшується.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар