Каха з Уралмашу

Дмитро КРАПИВЕНКО

Каха Бендукідзе ще вчора був відомим російським олігархом, а нині він міністр економіки Грузії. Співвітчизники по-різному сприйняли «повернення блудного сина»: хтось бачить Бендукідзе маріонеткою Кремля, хтось — рятівником національної економіки.

Каха Бендукідзе

Заможний батоно з Москви

Каха Бендукідзе залишив рідний Тбілісі відразу після закінчення університету. Далі була Москва і запаморочлива кар’єра бізнесмена, що став володарем Мідяної гори, тобто Уралмашу, та ще кількох провідних машинобудівних підприємств, які він інтегрував у холдинг ОМЗ («Объединенные машиностроительные заводы»). Ще 27 травня цього року він відвідував грузинську столицю як російський олігарх, який у складі делегації бізнесменів РФ завітав на аудієнцію до Михайла Саакашвілі. І, можливо, вже тоді президент Грузії запропонував заможному землякові очолити економіку країни — адже вже за тиждень батоно (грузинське «пан», «шановний») Бендукідзе відмовився від російського громадянства та посади в ОМЗ і вилетів у Тбілісі, щоб отримати портфель міністра економіки.

Існує щонайменше три версії повернення Кахи Бендукідзе до Грузії. Перша — офіційна і найшляхетніша: бізнесмен-патріот повертається на Батьківщину відроджувати її економічний потенціал, готовий поділитися з грузинськими чиновниками власним досвідом ринкових перевтілень. Друга версія полягає в тому, що, навіть змінивши паспорт РФ на паспорт Грузії, Бендукідзе таки залишається російським олігархом, адже в його власності — мільйонні активи на Уралі та в інших регіонах «північного сусіда» й тісні дружні контакти з олігархами з РСПП (спілка, до якої входять найвпливовіші бізнесмени РФ). Учорашній машинобудівний «генерал» устиг оголосити своїм пріоритетним завданням масштабну приватизацію грузинської економіки, передусім портів, транспорту та енергетики. Годі сумніватися, що як інвестори насамперед залучатимуться російські фінансові та промислові структури.

Третя версія — найменш поширена, але досить переконлива. Пропозиція Саакашвілі очолити Мінекономіки Грузії була дуже доречною і своєчасною для Бендукідзе, адже останнім часом «олігарх від машинобудування» почувався в РФ не дуже затишно. Переконаному грузинському лібералу не завжди вдавалося порозумітися з путінською «вертикаллю влади». На одній з останніх зустрічей з російським прем’єр-міністром Фрадковим Бендукідзе відкрито заявив, що не бажає інвестувати в оборонно-промисловий комплекс РФ, як того прагне прем’єр, оскільки в цій галузі «все розкрадають».

Каха Бендукідзе відомий також своїми численними пропозиціями щодо вдосконалення податкової системи. Зокрема, він обстоював зменшення податку на прибуток у Росії не до 24%, а до 20%, ПДВ узагалі пропонував скасувати, за що його не любили і постійно критикували чиновники Міністерства фінансів РФ. На новій посаді у Грузії батоно Бендукідзе напевне зможе вповні реалізувати свої реформаторські амбіції. До того ж не треба забувати про примхливу долю олігархів у путінській Росії. У Бендукідзе були всі підстави тримати «тривожну валізку» на випадок арешту — він давній приятель нинішнього в’язня Михайла Ходорковського, ЮКОС є одним з провідних партнерів ОМЗ, а в російських правоохоронних органів не раз виникали запитання щодо діяльності однієї з «бендукідзевських» структур — НИПЕК. Отже, краще повернутися до Тбілісі тріумфатором, аніж стати опальним олігархом у Москві.

Біолог-промисловець

Каха Бендукідзе визнає, що стати успішним бізнесменом йому значною мірою допомогла інтуїція. Від початку син грузинських вчених торував собі шлях у науку — як на початок 80-х це було досить перспективно. За плечима біофак Тбіліського університету, аспірантура МДУ ім. Ломоносова, робота керівником лабораторії молекулярної генетики в одному з московських НДІ, а надворі — розквіт кооперативного бізнесу. Бендукідзе не хоче жити на інститутську зарплату і створює громадську організацію «Биопроцесс», яка згодом стане ядром його бізнесу. Грузинський вчений разом з колегами розгортає багатопрофільну діяльність: «Биопроцесс» виробляє косметичні креми, полівінілхлорид і водночас працює як інвестиційна компанія.

Вже на початку 90-х Бендукідзе розуміє, що великі гроші можна заробити на нафті, й зосереджує свої зусилля передовсім на нафтовому «фронті»: 1991 року в Ханти-Мансійську він реєструє компанію «Народная нефтяная инвестиционно-промышленная евроазиатская компания» (НИПЕК), яка мала об’єднати видобувні, переробні та лісозаготівельні підприємства. У стилі початку 90-х довкола цінних паперів НИПЕК виник великий ажіотаж, і люди масово скуповували «євразійські» акції. Втім, обіцяних дивідендів так і не дістали: хтось звинувачував Каху Бендукідзе у привласненні й подальшому інвестуванні коштів у нові проекти, хтось у тому, що керівництво НИПЕК здійснило низку хибних комерційних операцій, унаслідок чого фінансові показники компанії значно погіршилися. Та хоч би як там було, Бендукідзе таки продовжив свій бізнес. У середині 90-х він розгортає наступ на машинобудівні заводи. 1996 року на базі Уралмашу та ВАТ «Ижорские заводы» він створює холдинг ОМЗ.

Контроль над Уралмашем Бендукідзе встановив у процесі «ваучерної приватизації», і тут йому, за власним зізнанням, просто поталанило. «Те, що великий пакет (Уралмашу. — Прим. «Контрактів») придбали саме ми, — певною мірою удача гравця. Ми виграли, але могли й програти. Проте ми не гравці, оскільки знаємо, для чого нам потрібний Уралмаш, — любив повторювати в інтерв’ю російській пресі машинобудівний «генерал». Вагомою складовою продукції ОМЗ є устаткування для нафтової галузі, а основними клієнтами холдинга — ЮКОС та Сургутнафтогаз. У грудні минулого року між ОМЗ та іншим потужним російським машинобудівним холдингом «Силовые машины» (контролюється російськими олігархами Володимиром Потаніним та Михайлом Прохоровим) було підписано договір про злиття в одну компанію (див. «Контракти», № 1-2). Сукупний обсяг річних обсягів продажу новоствореного машинобудівного гіганта торік становив понад $600 млн. З огляду на останні конфлікти Потаніна («Силовые машины») з російською владою аналітики прогнозували, що першу скрипку в альянсі гратиме Бендукідзе, однак натомість він вирішив замовляти музику в грузинській економіці.

Міністр економіки і ядерний магнат

Новий міністр економіки Грузії відмовився від усіх своїх посад у Росії, але залишився власником 25,94% акцій ОМЗ, яке володіє блокуючим пакетом акцій «Атомэнергоэкспорта» — компанії, що контролює 20% світового ринку будівництва АЕС. Чимало російських чиновників були проти передачі цього перспективного підприємства, яке «веде» такі перспективні проекти, як будівництво атомних електростанцій Бушер (Іран), Куданкулам (Індія) та Тяньвань (Китай), під патронат приватної структури. Опоненти Бендукідзе звинувачували його навіть у змові із західними спецслужбами, які й фінансували придбання холдингом ОМЗ «Атомэнергоэкспорта». Мовляв, він прагне привласнити бюджетні кошти, які виділяються на розвиток атомної енергетики.

Інтерес Бендукідзе до атомної енергетики цілком зрозумілий, адже ОМЗ — єдиний у РФ виробник атомних реакторів, і компанії вкрай необхідний доступ до закордонних контрактів «Атомэнергоэкспорта». Власник ОМЗ також не раз висловлював бажання взяти участь у приватизації українського енергетичного машинобудування, зокрема харківського підприємства «Турбоатом».

Чому ж російські чиновники таки дозволили Бендукідзе «накласти руку» на «Атомэнергоэкспорт»? Найпереконливіша версія — уряд РФ розраховував на те, що вкупі з капіталом Бендукідзе «Атомэнергоэкспорт» матиме більше шансів на перемогу на тендері з будівництва АЕС у Фінляндії. Втім, ці сподівання виявилися марними: росіяни не змогли перемогти Siemens на ядерних перегонах у Фінляндії наприкінці 2003 року. Можливо, це також стало непрямою причиною переїзду Бендукідзе до Грузії: ядерний магнат вирішив не чекати, доки уряд Фрадкова візьметься за покарання винних у поразці у «фінській кампанії» 2003 року.

---

Досьє

Каха Бендукідзе

1956 р. — народився у Тбілісі в родині вчених.

1977 р. — закінчив біологічний факультет Тбіліського університету.

1980 р. — закінчив аспірантуру МДУ ім. Ломоносова.

1988 р. — створює компанію «Биопроцесс».

1991 р. — створює нафтову компанію НИПЕК.

1992 р. — разом з Костянтином Затуліним, Михайлом Ходорковським і Володимиром Гусинським створює громадське об’єднання «Підприємницька політична ініціатива-92».

1995 р. — «Биопроцесс» виграє інвестиційний конкурс з продажу 5% акцій Уралмашу.

1996 р. — купує контрольний пакет акцій Уралмашу й об’єднує його з ВАТ «Ижорские заводы» у холдинг ОМЗ.

2002 р. — входить до числа інвесторів «Шестого канала», згодом відмовляється від участі в цьому медіапроекті.

2003 р. — ОМЗ зливається із «Силовыми машинами».

2004 р. — міністр економіки Грузії.

До речі

«Шестой канал» — не для Бендукідзе

В інвестиціях у російські ЗМІ Каха Бендукідзе розчарувався дуже швидко. Він лише кілька місяців був співзасновником компанії «Медиа-социум», яка 2002 року дістала дозвіл на мовлення на шостому каналі телебачення РФ. Бендукідзе обурив запропонований бізнес-план, який передбачав річні внески в розмірі $750 тис. за умов, що кількість акціонерів не збільшується, а важелів впливу на канал у нього як співвласника залишається небагато. Колеги по «Медиа-социуму» звинуватили Бендукідзе у «жорсткому монетаристському» підході до медіабізнесу.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар