Олігархознавство

Великими ковтками

Костянтин ДРУЖЕРУЧЕНКО, Олена ШКАРПОВА

У 2008 році власники українських бізнес-груп об’єднаються з іноземцями і куплять кілька великих компаній

2007 рік є знаковим для українських бізнес-груп і ринку злиттів та поглинань в Україні. У 2006-му на вітчизняному ринку M&A панував затишок: олігархи продавали активи, практично не розширюючи межі свого впливу в країні й за кордоном. Торік тактика вітчизняного бізнесу змінилася: підприємці купували дрібні та великі активи в Україні й за кордоном, виводили компанії на IPO, вели переговори про злиття з іноземними конкурентами, об’єднувалися з місцевими гравцями.

Істотно зросли обороти ринку M&A і суми угод. У 2006-му оборудки на суму більш ніж $1 млрд здійснювали лише іноземці, які купували українські активи. Торік у боротьбу за найдорожчі світові компанії вступили українці.

2008-й стане переломним для українських бізнес-груп, упевнені аналітики ринку M&A. Саме цього року вітчизняним капіталістам доведеться визначитися, готові вони до поглинання великими гравцями світового ринку чи все ж таки збираються об’єднатися з конкурентами з України або СНД.

Зливати і поглинати

За попередніми оцінками аналітиків, обсяг українського ринку M&A у 2007 році становив $14,5 млрд. За світовими мірками це крапля в морі: агенція Thomson Financial оцінює світовий ринок M&A-2007 у суму $4,4 трлн. Разом з тим нинішній обсяг українського ринку злиттів і поглинань — абсолютний рекорд для нашої країни. У 2006 році українські компанії купили/продали активів на майже втричі меншу суму — $4,9 млрд.

Зростання обсягів вітчизняного ринку злиттів і поглинань — наслідок глобальних тенденцій в M&A. Світова тенденція-2007 — поглинання компаніями-лідерами дрібніших конкурентів. Найбільші торішні угоди — придбання вугледобувним гігантом BHP Billiton гірничорудної Rio Tinto (сума угоди — $193 млрд) і Royal bank of Scotland данської фінансової групи ABN Amro ($99 млрд).

Причина глобального скуповування активів — світова конкуренція компаній за ринки збуту та сировину і, як наслідок, укрупнення бізнесу. Міжнародні корпорації прагнуть стати центрами консолідації, поглинаючи дрібніших і слабших гравців ринку, або шукають покупців на свої активи.

У 2007-му українські капіталісти йшли в ногу з часом. Група «Інтерпайп» (нині EastOne) Віктора Пінчука продала Укрсоцбанк, вирішивши, що італійська група UniCredit, великий гравець фінансового ринку, зможе розвивати актив швидше і якісніше. Група «Приват» позбулася своїх підприємств у металургійному секторі. Компанії купила корпорація «ЕвразХолдинг», гравець № 1 російського металургійного ринку. До речі, ці угоди стали одними з найбільших на ринку M&A торік: Укрсоцбанк продано за рекордні на вітчизняному банківському ринку $2,2 млрд, шість підприємств Привату, згідно з оцінками аналітиків, — за $3,3-3,5 млрд.

Шляхом укрупнення йде група SCM Рината Ахметова. Злиття року — об’єднання металургійної компанії «Метінвест» (входить до групи SCM) зі «Смарт-групп» Вадима Новінського. До Метінвесту увійшли Інгулецький ГЗК, Макіївський метзавод і прокатний завод Promet Steel (Болгарія), а Вадиму Новінському дісталися 25% + 1 акція Метінвесту. Сума угоди, за оцінками аналітиків ІФГ «Сократ», — $4,5 млрд.

Експансія західних банків на український ринок знову-таки є стратегією масового скуповування активів у всьому світі. Торік на вітчизняний банківський ринок припадало 30% обсягу всіх угод M&A у країні, або приблизно $3 млрд. «Особливість банківських M&A-2007 — скуповування невеликих банків вартістю до $300 млн», — каже Іван Угляниця, аналітик DCH Investment Management. «Невеликі банки швидше і простіше «переучувати», дешевше проводити ребрендинг таких компаній», — пояснює аналітик логіку західних банкірів. За словами фахівця, дрібні банки відносно легко просувати, вони присутні у перспективних регіонах, наприклад, Харкові й Запоріжжі. Схожа ситуація склалася на російському фінансовому ринку: іноземні та місцеві гравці дедалі більше уваги звертають на невеликі регіональні банки.

Ще одна тенденція на банківському ринку M&A — вихід на український ринок західних банків другого-третього ешелонів. Приміром, кіпрський Marfin Popular Bank придбав Морський транспортний банк, а грузинський Bank of Georgia — Універсальний банк розвитку та партнерства. «Невеликим іноземним банкам складно конкурувати з глобальними гравцями за активи і нові ринки. Цілком імовірно, що придбання дрібних банків в Україні — привід наростити капіталізацію й продатися якнайдорожче серйозним гравцям світового фінансового ринку або, навпаки, захиститися від поглинання», — міркує Іван Угляниця.

До речі, великі українські банки тепер і самі не проти поглинути невеликих закордонних операторів. ПриватБанк (входить до п’ятірки банків-лідерів за активами) купив торік 75% акцій грузинського ТаоБанку за $24 млн.

У 2007-му українські металурги вийшли на закордонний ринок M&A. На думку старшого аналітика ІФГ «Сократ» Дмитра Хорошуна, імпульс для масштабних угод M&A в українській промисловості дало злиття компаній Arcelor і Mittal Steel 2006 року. «В 2006-му російський мільярдер Роман Абрамович увійшов до складу акціонерів «Евраза», власники компанії заявили про плани створити на його базі найбільший у світі гірничо-металургійний холдинг», — нагадує Дмитро Хорошун. На тлі таких масштабних злиттів українські бізнес-групи почали діяти рішучіше. Крім того, посилилася світова боротьба за залізорудну сировину: аналітики прогнозують дефіцит ЗРС через глобальне зростання виробництва металургійної продукції.

Компанія «Метінвест» після багаторічної перерви придбала відразу два іноземних активи: завод Trametal Sp в Італії і Spartan UK у Великій Британії за $600 млн. Компанія Palmary Геннадія Боголюбова (група «Приват») купила найбільшого австралійського видобувача марганцевих руд Consolidated Minerals за $1,1 млрд. Palmary уже контролює дві марганцеві компанії — Ghana Manganese Company Limited і Nsuta Gold Mining Limited (Гана), а також феросплавні Highlanders Alloys (США), Feral CA (Румунія) і Чіатурмарганець (Грузія). У межах стратегій SCM і Привату покупки є логічними: SCM укрупнюється і завойовує нові ринки збуту, а Приват прагне світового лідерства на ринку феросплавів.

Деякі українські корпорації вирішили додати існуючі структури до вертикально інтегрованих ланцюжків. Наприклад, група «ІСД» купила польську судноверф Stocznia Gdansk: будувати судна ІСД збирається з металу, виробленого українськими метпідприємствами групи.

А Костянтин Жеваго (група «Фінанси та Кредит») першим з-поміж вітчизняних капіталістів провів IPO: вивів Полтавський ГЗК на Лондонську біржу (через компанію Ferrexpo). Причому з осені 2007-го подейкують про консолідацію інших напрямів бізнесу Жеваго (шинних, машинобудівних та інших підприємств) для виведення на фондові майданчики.

До 2007 року телебачення, радіо та друковані ЗМІ були швидше засобами пропаганди політичних інтересів олігархів, аніж реальним джерелом прибутку і повноцінним бізнесом. Торік співвласник групи «Приват» Ігор Коломойський купив 3% східноєвропейської медіакомпанії Central European Media Enterprises, якій належить телеканал «1+1». За пакет акцій Коломойський заплатив $110 млн. На думку аналітиків, угода є знаковою. Український бізнесмен став портфельним інвестором великої західної компанії і, схоже, визнав привабливість медіабізнесу.

Валерій Хорошковський до призначення головою Державної митної служби вважався великим українським медіамагнатом. Він сконцентрував сім телеканалів (остання покупка — 60% акцій телеканалу «НТН», за які бізнесмен боровся з російською групою «СТС Медиа»). Щоправда, після призначення керівником Держ-митслужби Хорошковський відійшов від оперативного керівництва. Директором холдингу U.A. Inter Media Group Limited (входять телеканали «Інтер», «К1», «К2», «Мегаспорт», «Ентер-фільм», «Ентер-музика», «НТН») стала дружина бізнесмена-політика Олена Хорошковська. А нещодавно керівництво холдингу U.A. Inter Media заявило про плани вивести компанію на IPO.

Новий для українських капіталістів напрям діяльності — будівництво і девелоперський бізнес. Group DF Дмитра Фірташа купила столичний торговельний центр «Мандарин Плаза» та офісний центр «Парус». А колишній банкір Олександр Ярославський (екс-група «УкрСиб») разом з російською компанією «Базовый Элемент» мільярдера Олега Дерипаски й австрійським будівельним концерном Strabag SE заснував компанію Strabag Ukraine. Холдинг візьметься за реконструкцію Харківського аеропорту, розвиток доріг в Одеській і Харківській областях, будівництво нових цементних заводів, інвестує у видобуток гравію, піску та щебеню.

Непродані надії

На думку аналітиків, 2007-й мав стати роком великого переділу ринку азотних мінеральних добрив. Планувався продаж чотирьох з шести азотних виробників. Власники Рівнеазоту (Дмитро Фірташ) і Дніпроазоту (Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов) заявили про продаж своїх активів. З’явилася інформація про зміну власника на черкаському Азоті (Олександр Ярославський та Ернест Галієв). Одеський припортовий завод був у списку підприємств, що підлягали приватизації. Однак угоди зірвалися. Приватизацію ОПЗ відклали, конкурси з продажу Рівнеазоту та Дніпроазоту скасували. Черкаський Азот дістався Ярославському. На світовому ринку мінеральних добрив склалася сприятлива кон’юнктура, а тому власники хімпідприємств вирішили не продавати заводи і нарощувати їхню капіталізацію.

У списку угод, що зірвалися, — злиття групи «ІСД» з російським «Газметаллом» Алішера Усманова і Трубно-металургійної компанії Дмитра Пумпянського з Інтерпайпом. Про плани злиття з ІСД заявив Алішер Усманов на початку минулого року. В ІСД довгий час цю інформацію не коментували. Нарешті, в українській компанії підтвердили факт переговорів з росіянами, однак протягом року угоду так і не було закрито. Підсумки переговорів, за словами Сергія Тарути, голови ради директорів і співвласника ІСД, стануть відомими наприкінці лютого 2008-го. Аналітики вважають, що об’єднання двох компаній навряд чи можливе. Основна перешкода для M&A «Газметалла» та ІСД — намір Алішера Усманова дістати контроль над українською компанією, тоді як власники ІСД не бажають задовольнятися становищем міноритаріїв.

ТМК не вдалося домовитися з Інтерпайпом з іншої причини. Група «Інтерпайп» розглядала два варіанти розвитку бізнесу протягом найближчих кількох років: злиття з профільним інвестором (великим виробником трубної продукції) або IPO і залучення капіталу портфельників. «Інтерпайп вирішив іти на IPO, надалі жодних консультацій і переговорів (між ТМК та Інтерпайпом. — Прим. Контрактів) не було», — так прокоментував перспективи злиття гендиректор ТМК Костянтин Семериков у листопаді минулого року. Схоже, власник корпорації Віктор Пінчук вирішив капіталізувати компанію: дізнатися про її реальну вартість за допомогою IPO. Після розміщення бізнесмен може продовжити переговори зі стратегічними інвесторами або на виручені від IPO гроші купити активи за кордоном.

У 2007-му було заявлено про продаж Кредитпромбанку (належить групі «Енерго» Віктора Нусенкіса) грецькому комерційному National Bank of Greece. Угода зірвалася: за інформацією аналітиків, власники просили непомірно високу ціну за актив, і греки відмовилися від придбання банку.

2008 рік поб’є рекорд 2007-го за обсягами ринку M&A та кількістю угод, прогнозують аналітики. Обсяг ринку зросте щонайменше на 50% — до $16-17 млрд. Деякі українські компанії вже прийняли рішення про продаж своїх активів іноземцям. У січні російська інвестиційна компанія «Миринвест» (асоціюють з депутатом Держдуми РФ Вадимом Варшавським) купила український міні-металургійний завод «Істіл». Власник Істілу виходець з Пакистану Мохаммад Захур разом з українським заводом продав росіянам прокатні потужності в ОАЕ, Великій Британії, США. А власник групи «Фінанси та Кредит» Костянтин Жеваго купує найбільший у Болгарії металургійний комбінат «Креміковці».

Головними об’єктами для поглинання в металургійному секторі ць-ого року стануть Запоріжсталь і ММК ім. Ілліча (за інформацією конфіденційних джерел, підприємство шукає покупця на свої активи з літа 2007-го). Компанії не входять до великих бізнес-груп, не мають власної сировинної бази.

Не виключене об’єднання Індустріального союзу Донбасу з одним із великих гравців російського чи українського ринку. Компанія не планує IPO або продаж частки акцій портфельному інвесторові: на тлі глобальної консолідації ІСД прагне регіонального лідерства і шукає стратегічних партнерів, однак не бажає бути поглинутим світовою меткомпанією.

«Можливо, концерн «Енерго» вирішить об’єднати активи зі стратегічним гравцем металургійного ринку — українським (SCM, ІСД, ММК ім. Ілліча) або російським», — вважає Дмитро Хорошун. Компанія володіє кількома шахтами (зокрема, в Росії), металургійним заводом «Донецьксталь», Ясинівським і Макіївським коксохімами. Утім, M&A групи найближчим часом малоймовірне — Енерго розвиває свої компанії, планує подвоїти обсяги видобутку на належній йому шахті «Червоноармійська-Західна № 1», інвестує в будівництво центрально-збагачувальної фабрики біля шахти.

«Скуповування українських банків у 2008 році триватиме», — прогнозують аналітики. Іноземці візьмуться за банки середньої величини — другого-третього ешелонів, вважає керуючий директор департаменту інвестиційно-банківських послуг ІК Concorde Capital Віталій Струков. На думку Івана Угляниці, найімовірніші претенденти на злиття в банківській сфері — Кредитпромбанк (у січні з’явилася інформація про його продаж французькій групі Societe Generale. — Прим. Контрактів), Укрпромбанк, банк «Київ», Укргазбанк. Не виключені M&A невеликих українських банків, що належать бізнес-групам (наприклад, Донгорбанку і Першого міжнародного українського банку, що належать SCM). Пізніше об’єднані банки можуть продати. За словами аналітика, обсяг угод в українському фінансовому секторі у 2008-му залишиться на торішньому рівні — близько $3 млрд.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар