Розслабтеся, ви в ефiрi. Цiлодобово...

Золоте правило, якого дотримуються американськi радiо-дiджеї, <Якщо тобi нема чого сказати в ефiр, вмикай музику>. Досвiд слухання українських FМ-станцiй пiдказує, що якби менеджери радiостанцiй вiтчизняного зразка дотримувалися наведеної стратегiї, дiджеї потрапляли б до ефiру вряди-годи. Випадково. Аби оголосити час, прочитати новини (а вони, як осетрина, бувають лише першої свiжостi - згадаймо Булгакова) чи прогноз погоди. Знайти спiврозмовника в сучасних радiоголосах може хiба що зелена, не зiпсована iнтелектуальними забаганками, аудиторiя. <Восемнадцать мне уже> - можна замовити пiсню? На цьому спiлкування уривається. Тi ж, для кого iснує <доросле радiо>, звикли говорити <по понятиям>, але ж так хочеться хоч iнодi душевно...

«Эхо Москвы» та «ВВС» — визнані лідери формату розмовного радіо. Навіть ті з нас, хто радіо не слухає апріорі, десь чув і на рівні підсвідомості пам'ятає, що саме вони є взірцями хорошого смаку і професіоналізму в радіоефірі. Українським лідером-розмовником, що насправді ніколи не мав конкурентів, тривалий час залишалося державне радіо. У той час, коли в Україні постало питання про роздержавлення ЗМІ, впливові особи цілком аргументовано сказали: «Не чіпайте, розкрадуть». Проблема роздержавлення й досі у площині дискусій, а тим часом приватні мовники — телебачення та радіо — ще на старті обігнали державних.

12 липня «Радіо-Ера» FМ святкує першу ефірну річницю. На першому році життя розпадається кожен другий шлюб, перший рік є випробуванням на витривалість для будь-яких стосунків. Перша недержавна розмовна радіостанція «Радіо-Ера» FМ витримала цей випробувальний термін. Власне, «святкує» сказано надто голосно: якщо святом можна назвати щоденне цілодобове мовлення, воно, тобто святкування, не закінчується 24 години на добу. Золоте правило американських діджеїв, згадуване напочатку, тут несуттєве: за ліцензією 70% мовлення радіостанції є інформаційним. Фірмовою стравою професійної кухні є новини, які цілодобово готує команда репортерів, ведучих, редакторів. Інформаційну картину дня доповнюють програми української служби «ВВС» з Лондона, інформаційно-аналітичні програми з гостями у студії. Власне, гості зникають з офісу радіостанції хіба що вночі: лікарі, юристи, психологи, митці, спортсмени, журналісти, політики і просто люди, часом невідомі, але захоплені своєю справою, які можуть бути цікавими для інших. Коли знаходишся тут, у святилищі, — невеличкому, але напрочуд затишному ньюзрумі, мимохіть відчуваєш, що таке прямий ефір: із криком «Я не запізнився» сходами біжить, полишивши далеко позаду охорону, гість програми «Персона» Віктор Ющенко, інформаційні редактори, намагаючись не чути редакційного галасу, зв'язуються по телефону з репортерами — за хвилину їм виходити у прямий ефір, з кухні доносяться пахощі свіжої кави, над дверима «ефірки» загоряється «ON AIR» — «Ефір»...

Той, хто спробує віднайти своїх улюблених чи хоча б відомих радіоведучих, насамперед має пригадати їхні імена. Сєва Новгородцев, Олексій Венедиктов, Олексій Сологубенко, які вже встигли стати класиками радіожанру, для широкого загалу, на жаль, залишаються темними конячками. Позбавлений, умовно кажучи, зовнішньої оболонки, радіоведучий має бути особливо виразний — у голосі, манері поводитися в прямому ефірі, думках, вмінні «тримати» ефір і ненав'язливо пропонувати аудиторії не слухати радіо краєм вуха між готуванням вечері та розмовами по телефону, а чути і — головно — думати, співпереживати, вмикати уяву... Традиційно в усьому світі розмовне радіо живе особистостями — всупереч українській практиці виховання дикторів, які не мали права відступити крок ліворуч чи праворуч від написаного. Ніде правди діти — в Україні гучних радіоімен наразі немає. Немає сумніву й в іншому: вони з'являться, так само, як колись з'явилися перші популярні в країні телевізійники, знакові газетярі, чий підпис під статтею засвідчує високий рівень і професійність. Потрібен час. А решта — як у девізі «Ери FМ» — «В ритмі життя!»

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар