Балансуй і управляй

Дмитро КРАПИВЕНКО

Про те, що Система збалансованих показників — технологія прогресивна й ефективна, свідчить те, що її використовують 402 корпорації з відомого рейтингу Fortune-500. Чи варто і якщо так, то в яких випадках «приміряти» Систему українським компаніям?

Розробники Системи збалансованих показників (СЗП) Роберт Нортон і Дейвід Каплан свого часу (перше спільне дослідження вчені провели 1990 року) перейнялися запитаннями: «Як можна підвищити ефективність управління компанією і від чого ця ефективність залежить?» Як виявилося, традиційний підхід до оцінювання роботи компанії — її стандартні звіти про прибуток і обсяги продажу — не завжди відображає об’єктивну картину діяльності компанії. Так, розрив між балансовою і ринковою вартістю, згідно з результатами опитування 3,5 тис. американських компаній, 1978 року становив 5%, а 1998-го цей показник був уже 72%. Річ у тім, як запевняють Нортон і Каплан, що ринкова вартість підприємства дедалі більше залежить від нематеріальних активів — інтелектуального потенціалу компанії, інновацій, ринкової репутації. А якщо так, то треба навчитися управляти цими активами — для цього й було розроблено Систему збалансованих показників.

Система передбачає чотири напрями оцінювання діяльності компанії: фінанси (уявлення про компанію в акціонерів та інвесторів), клієнти (репутація компанії в очах клієнтів), бізнес-процеси (які саме з них треба оптимізувати), навчання і зростання (можливості зростання й розвитку компанії та її працівників). Обравши потрібний напрям і сформулювавши стратегію компанії, менеджмент приступає до розроблення «карти» (див. схему) — базового елемента системи. До неї заносять усі причинно-наслідкові зв’язки, що впливають на досягнення мети. Карта збалансованих показників — це набір показників, які кількісно відображають ефективність бізнес-процесів і терміни реалізації етапів програми. Кожен менеджер отримує «панель приладів» — набір показників, якими він унаслідок своїх посадових обов’язків оперує: операційні витрати, завантаження потужностей, кількість браку чи показники вартості компанії, ефективності інвестицій тощо.

Менеджери провідних західних компаній «на ура» сприйняли ідеї Нортона й Каплана: нині майже всі корпорації, представлені в рейтингу Fortune-500, активно використовують Систему збалансованих показників як інструмент управлінського менеджменту. І деякі топи стверджують, що саме завдяки використанню Системи в роботі їм вдається зберігати лідируючі позиції своїх компаній.

Проте є й зворотний бік медалі. Пригадаємо гучні корпоративні скандали в США у 2001-2002 роках (Enron, WorldCom), коли компанії завдяки вмілому маніпулюванню нематеріальними активами, як, наприклад, ринкова репутація, могли деякий час приховувати фінансові махінації й залучати кредити «на пустому місці». Але коли стало відомо про махінації з матеріальними активами, всі напрацювання в «нематеріальній сфері» знецінилися і колись лояльні портфельні інвестори буквально викинули акції цих компаній на сміття.

Однак мода на СЗП дійшла й до нас. У Росії «піонерами» з упровадження системи стали ЛУКОЙЛ і «Северсталь». Зараз ці технології намагаються впроваджувати провідні російські енергетичні підприємства. В Україні на сьогодні відбувається «обкатка» Системи збалансованих показників кількома великими компаніями — в авангарді, як і слід було очікувати, експортоорієнтовані промислові підприємства, ІТ-компанії і підприємства ПЕК.

Фрагмент карти стратегії американської компанії McСORD TRAVEL MANAGEMENT

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар