Дiловий тижневик "Контракти"
22 Листопад 2008, Субота Rambler's Top100 Свiжий номерАрхiвиРозсилкиКарта сайту Українською На русском
Ділові новини Прес релізи Бізнес-події Форум Власний рахунок Авто Нерухомість Робота
Український дiловий тижневик "Контракти" / № 15 вiд 12-04-2004 РЕКЛАМА ПЕРЕДПЛАТА 2009
ПОШУК
В цьому номерi:
Колонка редактора
Події
Фінанси
Про рекламу
Правила гри
Алло, гараж!
Політика
Компанії
Ринки
Практика
Розбір польотів
Спосіб життя
Середній клас
Наприкінці номера
Змiст випуску

В "Контрактах":
Свiжий номер
Архiви

Про видання
Редакцiя
Передплата 2008
Передплата 2009
Реклама в газетi
"Конкретно про..."
"КАК КУПИТЬ"
"Гвардiя"
На сайтi:
Новини компаній
Розсилки сайту
Реклама на сайтi
Каталог лiнкiв
Контакти
Карта сайту
Зроби cтартовою
Додати у вибране
rss канали

Реклама:


Видання "ГК":

Бухгалтерський тижневик
"ДЕБЕТ-КРЕДИТ"


№46/2008
Реєструємося платником ПДВ... :: Скорочення штату - організація та облік :: Корисні поради щодо виходу підприємства з кризи ...


Рейтинги "ГВАРДІЯ"

Гвардия корпораций - рейтинг самых дорогих компаний и корпораций Украины.



Каталог
"Конкретно про будівництво"


"Конкретно про будівництво"
№11-2008

Будівництво, ремонт, матеріали, інструменти


Каталог
"Как купить ..."


"Как купить ..."
№4-2008

АВТОМОБИЛЬ


Реклама:


 

Заробити на складах

Богдан МАЛИНОВСЬКИЙ,
Ольга ШВАГУЛЯК-ШОСТАК

Як і в імпортерів у вітчизняних виробників складського обладнання після «застою» з’явилися непогані перспективи поліпшити фінансові показники.

Традиційні напрями

Насамперед відроджується виробництво на тих поодиноких підприємствах, які випускали складське обладнання ще за радянських часів. Зокрема, львівське ЗАТ «Автонавантажувач» — єдиний в Україні виробник автонавантажувачів — зараз уже другий рік поспіль очікує подвоєння обсягів виробництва. 2002 року він випустив загалом 80 машин різних моделей, торік — 173. На 2004 рік заплановано скласти 360 автонавантажувачів

Львів’яни працюють у звичній для себе ніші машин вантажопідйомністю 5 т (3 моделі) і 12,5 т (1‑модель) з комплектом навісного реманенту (вила, ківш, штир тощо). Спроба кілька років тому вийти на ринок з пропозицією малогабаритних навантажувачів, які становлять більшість вітчизняного парку навантажувальної техніки, виявилася невдалою. Торік навантажувачів малогабаритної моделі вантажопідйомністю 1,6 т підприємство продало лише 5 штук. Бо споживач, як вважає керівництво заводу, певною мірою є консерватором і віддає перевагу виробникам, які традиційно працювали в цій ніші — відомим і маловідомим японським та європейським фірмам. Відчутну конкуренцію львівському «малюку» склали й численні вітчизняні фірми, які займаються відновленням імпортних (переважно болгарських) навантажувачів. Зокрема, цим зараз активно займається львівське підприємство «Автовантажмаш».

Відтак завод припинив «латати дірки» в асортименті і зосередився на вдосконаленні своїх сильних позицій. Зараз, за словами голови правління підприємства Юрія Прудіуса, клієнти переважно купують п’ятитонні машини 41.030 (ціна — 62 тис. грн). Тому в цій моделі було поліпшено дизайн, комфортнішою стала кабіна, розв’язано проблеми з керованою віссю і в підсумку створено новий варіант моделі — 41.030 «Лев»(69,8 тис. грн). Також з’являється попит на п’ятитонну машину з боковим завантаженням (100,7 тис. грн), пристосовану для перевезення довгомірних вантажів — металу, дерева. Вперше за десять років підприємство оновило дванадцятитонну машину, зокрема, встановивши на ній нові силові агрегати. Перші екземпляри цієї машини вже експортовано в Росію — головний ринок збуту львівських автонавантажувачів. Україна — поки що другорядний ринок нарівні з Білоруссю, Казахстаном та Азербайджаном.

Простіша техніка — простіше вийти на ринок

Невдала спроба «Автонавантажувача» вийти в новий для себе сегмент ринку не зупинила виробників простішої складської техніки. Наприклад, успішно освоює нові моделі й відновлює виробництво старих київський завод «ТОДАК». За радянських часів він входив до складу об’єднання «Союзторгобладнання» і спеціалізувався на виробництві мачтових штабелерів і підйомних столів. Коли об’єднання разом із Союзом розпалося, керівництво заводу після кількох років пошуків знайшло перспективну нішу — сівалки точного висіву. «Після того як вдалося остаточно доопрацювати відповідно до наших умов експлуатації та фінансового стану покупців сівалки, спочатку скопійовану з дуже вдалої німецької моделі Multicorn, а також зайняти значну частку вітчизняного ринку і зав’язати перші контакти з іноземними клієнтами, завод вирішив спрямувати основні зусилля на складське обладнання», — розповів заступник директора ВАТ «ТОДАК» Геннадій Лебідь.

Поштовхом для відродження виробництва складського обладнання на «ТОДАКу» стали й зміни в галузі роздрібної торгівлі. У часи розквіту базарної торгівлі складське обладнання не було потрібне, бо крам завантажували й розвантажували вручну. З подорожчанням робочої сили і появою потужних дистриб’юторських компаній з великими обсягами перевантаження продукції назріла необхідність в автоматизації ручної праці. «ТОДАК» вчасно помітив нові запити рітейлу і запропонував ще одне рішення, яке запозичив у німців, — мобільну рампу. Така собі металева естакада, яка приставляється до кузова «фури». На неї може заїжджати автонавантажувач повною масою 5-6 т.

Фірма також розширила асортимент підйомних столів. Якщо за Союзу випускалася одна модель вантажопідйомністю 630 кг для застосування переважно в приміщенні (заводські цехи, склади зі стелажами), то зараз їх вантажопідйомність збільшили до кількох тонн (залежно від вимог замовника). Тепер підйомні столи можуть витримувати техніку, яка перевантажує товар з одного рівня на інший. За словами Геннадія Лебедя, подібна техніка користується великим попитом серед виробників пива й алкогольних напоїв, а також мереж супермаркетів, тобто там, де важливо швидко розвантажувати товар і дотримуватися графіка відвантаження. А відновлення попиту на мачтові штабелери (з висотою телескопічної мачти до 16 м), які переважно працюють всередині складу й завантажують товар на стелажі, фахівці «ТОДАКу» пов’язують з подорожчанням складської нерухомості — учасники ринку для економії споруджують висотні склади.

Інше київське підприємство — ВАТ «Кіноекран» зробило ставку на виробництво простих (негідравлічних), зокрема платформенних, складських і промислових візків. Коли 1993 року попит на кіноекрани, які підприємство постачало на весь Союз у Монголію, на Кубу, знизився до нуля, постало питання переорієнтації заводу. Як згадує В’ячеслав Шпак, голова правління ВАТ «Кіноекран», завод пробував робити медичні дрилі, ригельні замки. Проте великий попит забезпечили тільки візки-«кравчучки», а згодом — візки для складів і спеціалізовані для промислових підприємств (кондитерських, пивних, молочних, швейних). Зараз попит на складські візки зростає на 10-20% щороку: їх охоче розкуповують торгівці і промислові підприємства — від ринків до будівельного гіпермаркету «Епіцентр». Саме завдяки цій продукції ВАТ зберегло зайнятість на рівні 90% від докризової — 180 чоловік. Складські й промислові візки дали можливість заводу вижити, втім, особливих прибутків не приносять. «Необхідне переобладнання, але досі коштів вистачило на оновлення лише 5-10% основних фондів», — розповів В’ячеслав Шпак. Попри це, «Кіноекран» укладає угоди з вітчизняними (Кам’янський машинобудівний завод) та іноземними виробниками гідравлічних складських візків, штабелерів, автонавантажувачів, щоб пропонувати весь асортимент недорогого складського обладнання.

Обговорити на форумi На початок


Версія для друку   Відправити поштою
Оцiнити статтю   Ваш коментар

Реклама: