Перезавантаження...

Юрій САМОЙЛОВ,
Богдан МАЛИНОВСЬКИЙ

Фахівці з логістики констатують шалений попит на складську та термінальну техніку з тенденцією до збільшення. Як зробити оптимальний вибір?

Додаткову потребу в складській і термінальній (портовій та залізничній) навантажувально-розвантажувальній техніці зумовили збільшення виробництва і зростання обсягу експортно-імпортних операцій, а також пожвавлення транзиту вантажів. Крім того, за різними оцінками, близько половини експлуатованих сьогодні навантажувачів мають потребу в ремонті або заміні.

Фахівці з логістики радять: якщо вже замінювати автонавантажувачі, то на техніку більш високого класу. Приміром, вітчизняну чи болгарську на навантажувачі провідних світових виробників, які займають приблизно 30% у сегменті нової техніки.

Коли коштів бракує, все більше вітчизняних підприємців віддають перевагу вживаним навантажувачам відомих ТМ перед болгарськими. Так, на нашому ринку розширюється пропозиція західного «секонд-хенду». Наприклад, «Німецьке індустріальне представництво» нещодавно почало завозити крім нових навантажувачів Still машини, які були у використанні 3-5 років. Олег Нікітін, менеджер з продажу одеського СП «Южтехсервіс» (офіційний дистриб’ютор Toyota Material Handling Company) додає: «Реалізуючи схему продажу за принципом trade in (тобто викуп старої машини за умови покупки нової), ми пропонуємо й навантажувачі, що пройшли повний капітальний ремонт у нашій майстерні». Нині навантажувачам усесвітньо відомих брендів віддають перевагу насамперед підприємства «зі стажем». Водночас для нових організацій оптимальним варіантом перших навантажувачів усе ж таки можуть бути болгарські. Причому необов’язково традиційний «Балканкар». Зокрема, в Україні широко представлені навантажувачі порівняно молодого виробника «Дімекс Холдинг Болгарія». «Від усім знайомого «Балканкара» ці навантажувачі відрізняються абсолютно новим дизайном і низкою вузлів, де застосовуються комплектуючі провідних європейських фірм», — пояснює Петр Бакоєв, директор фірми «Дімекс-У».

Болгарські навантажувачі — типові машини для малого й середнього бізнесу. Їх модельний ряд за вантажопідйомністю обмежується 5 тоннами. Як зазначають імпортери болгарських навантажувачів, основна їхня перевага — низька ціна. Сергій Паламарчук, заступник генерального директора столичного Торгового дому «Аркона» (складська техніка фірм Balkancar і німецької Linde): «Лідером продажу, безумовно, є навантажувачі болгарського виробництва, причому в усіх класах. Хоча їхній моторесурс значно менший (3000 год порівняно з 25‑000, як, приміром, у Linde), але й вартість такої машини набагато менша — принаймні в три-чотири рази. Крім того, техніка Balkancar споживає менше паливно-мастильних матеріалів». Один із секретів низьких цін — те, що більшість навантажувачів «Балканкар», що пропонуються на нашому ринку, в Україні імпортери складають самотужки: на раму з противагою зі старого навантажувача навішують новісінькі болгарські деталі.

Чинники вибору

Болгарські навантажувачі рекомендують також для тих випадків, коли техніка задіяна не постійно, а лише час від часу. Річ у тім, що ця техніка доволі часто ламається. Проте ця вада компенсується як легкістю ремонту, так і простотою техніки в цілому. Наприклад, на «Балканкарах» зовсім немає електроніки, а фахівців, які на них розуміються, знайти неважко: завдяки масовим поставкам у радянські часи на цю марку досі припадає 70% парку навантажувачів. Сергій Паламарчук: «Болгарські навантажувачі дуже прості в обслуговуванні — їх можна ремонтувати самотужки. А, приміром, Linde підлягають ремонту лише на спеціалізованих сервісних станціях, де працюють кваліфіковані фахівці, які пройшли навчання у фірми-виробника». Дмитро Козлов, директор «Української служби логістики» (м. Дніпропетровськ): «Усі рішення з організації складського господарства, які ми впроваджували, грунтуються на техніці вищого класу. Проте ті, в кого коштів обмаль, можуть сміливо купувати дешеві навантажувачі. Не існує техніки, яка б не ламалася. А обслуговування і сервіс «Балканкарів» в Україні налагоджений не гірше, ніж у багатьох марок техніки вищого класу. Та основною проблемою для «Балканкара» є те, що це «техніка вчорашнього дня»: водій, що працює на «Балканкарі», набагато більше стомлюється, а отже, зростає ризик профзахворювань і нещасних випадків — від псування продукції до втрати працездатності. Натомість досвід використання дизельного львівського навантажувача вантажопідйомністю 5 т свідчить, що у своїй «ваговій категорії» — це відмінна техніка для роботи на вулиці в середньому режимі завантаженості (не 24 години на добу)».

Натомість, як зауважує торговий представник фірми «ВТ-Україна» Дмитро Пирогов, інтенсивне навантаження (у випадку техніки з двигуном внутрішнього згоряння — цілодобове) витримує лише дорога техніка провідних світових виробників, які також славляться своїми розробками в галузі ергономіки та енергозбереження. «Наприклад, у навантажувачах Still реалізована функція рекуперації енергії, яка дає змогу заощаджувати 15% енергії, продовжуючи таким чином час роботи навантажувача без підзарядки на 1,5 години», — говорить менеджер з продажу «Німецького індустріального представництва» Сергій Баєв. «Навантажувальна техніка марки Mitsubishi Forklift Trucks належить до категорії дорогих машин (але не найдорожчих), тому що в ній реалізовано низку передових інженерних рішень, — пояснює Сергій Білай, менеджер з продажу інженерної фірми «Імідж» (м. Кривий Ріг). — Це й ергономічна кабіна зі зручним сидінням, яка забезпечує кращий огляд через мачту, і вбудована система діагностики та регенеративного гальмування в електричних навантажувачах, і системи активної та пасивної безпеки. Крім того, така техніка довговічна й надійна — моторесурс сягає 25 тис. годин, а за правильного обслуговування простої з технічних причин відбирають не більш як 2% усього робочого часу».

Ще одна перевага навантажувачів дорогого й середнього класів — широкий модельний ряд. Майже кожна з фірм, що працює на ці сегменти ринку, пропонує навантажувачі всіх типів (електричні, дизельні, газові) широкого діапазону вантажопідйомності (до 10-15‑т). Олег Нікітін: «Річ у тім, що стандартна комплектація не влаштовує 80% клієнтів — у кожного свої особливості технології обробки вантажів. Отже, перед тим як оформити замовлення, ми детально обговорюємо з покупцем, як у нього переміщується вантаж, де проходить, як складується, відвантажується».

Найбільшим попитом нині користуються навантажувачі з двигунами внутрішнього згоряння — дизельними й газовими вантажопідйомністю 1-2 т. Позаяк для більшості покупців (гуртівні, магазини, виробники продуктів харчування) цілком достатньо малопотужного (1-2 т) навантажувача.

Навантажувачі з двигунами внутрішнього згоряння, безумовно, дешевші — ціна електричних включає акумуляторну батарею вартістю до EUR3-5 тис. Водночас, як зауважує Сергій Баєв, електричні навантажувачі дешевше утримувати: непотрібні пальне, заміна мастила, двигун узагалі не потребує обслуговування, гальма не зношуються. Електричні навантажувачі — єдиний можливий варіант при використанні в приміщенні на виробничих і торгових підприємствах харчової, фармацевтичної і парфумерно-косметичної галузей. Навантажувачі іншого типу через наявність вихлопів не дозволить використовувати санстанція. На підприємствах інших галузей надворі або всередині складу, якщо він добре провітрюється, вигідніше використовувати дешевшу дизельну, газову й бензинову техніку.

Зрозуміло, що порти, автомобільні й залізничні термінали, які обслуговують, зокрема, транзитні перевезення, потребують «важких» навантажувачів. При цьому гравці ринку прогнозують збільшення попиту на таку техніку. Андрій Стафєєв, генеральний директор компанії «Планмарін-Україна» (ексклюзивний представник шведського виробника важкої навантажувальної техніки Kalmar): «Важка техніка, тим більше Kalmar, не належить до розряду дешевих — її вартість перевищує EUR100 тис. Проте в Україні є широкі перспективи, пов’язані з поліпшенням фінансового стану портів, які є основними нашими покупцями, а також зношенням наявного парку техніки». Чимало постачальників пропонують придбати техніку з використанням кредитних або лізингових схем і розвивають новий для нашого ринку напрям сервісу — оренду. «Автонавантажувачі орендують на час сезону активного продажу або й на два-три роки, — розповідає Дмитро Пирогов. — У‑першому випадку це пов’язано з тим, що власників не влаштовує, коли простоює дорога техніка. У‑другому випадку — з тим, що, згідно з вітчизняним законодавствам, брати щось в оренду поки що вигідніше, ніж купувати: витрати на придбання мають надходити з прибутку, а орендні — можна відносити на валові витрати». З огляду на досвід Європи й Росії слід очікувати розширення пропозиції з довготермінової оренди навантажувачів.

---

Цінові сегменти

Ціновий сегмент	Виробник	Ціна	Примітки
Найдешевший	ВАТ «Автонавантажувач» (Львів)	62-70 тис. грн	Для моделей вантажопідйомністю 5 т
Дешевий	Болгарія («Балканкар», «Дімекс» та ін.) - нові. Провідні світові фірми - вживані	EUR6-11 тис.	Для моделей вантажопідйомністю 1-2 тз електричним двигуном у базовій комплектації
Середній	Daewoo (Корея), Komatsu (Японія), Heli (Китай)	EUR12-15 тис.	Для моделей вантажопідйомністю 1-2 т з електричним двигуном у базовій комплектації
Дорогий	Kalmar (Швеція), Mitsubishi, TCM,Toyota (Японія), Still, Linde (Німеччина), BT (Швеція), Hуster, Caterpillar	EUR15-100 тис. і вище

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар